Постанова № 18194682, 13.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.Справа № 5024/1112/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.

за участю представників:

ТОВ „Південенерго”- ОСОБА_1. (за дорученням),

СТОВ „Роздольне” ”- не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне"

на рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2011 р.

по справі №5024/1112/2011

за позовом ТОВ "Південенерго"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне"

про стягнення 100000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

14.06. 2011р. (вх. №1272) ТОВ „Південенерго” (далі Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до СТОВ „Роздольне” (далі Відповідач) про визнання стягнення 100000 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач у порушення умов укладеного між ними договору поставки 01.09.2009 р. не поставив товар, хоча позивач повністю здійснив його передоплату, а тому, він (позивач) відмовився від договору, про що повідомив відповідача і просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати (а.с.2).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.06.2011 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1).

Відповідач у письмовому відзиві на позов не визнав вимоги позивача, пославшись на те, що умовами договору не встановлено строк поставки товару, а позивач не звертався до нього з вимогою про поставку товару у порядку ст. 530 ЦК України, а відтак, строк поставки товару не настав. Крім того, згідно умов договору покупець (позивач) повинен був прийняти товар по кількості та якості на складі поставника (відповідача), однак, будучи повідомлений по телефону про наявність на складі товару, позивач відмовився від його отримання. Крім того відповідач звернув увагу суду, що платіжному доручені, яким було перераховано йому 100000 грн. у призначенні платежу зазначено „за послуги по переробці продукції”, хоча позивач стверджує що здійснив попередню оплату за поставку товару (а.с.28).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.07.2011 р. ( повний текст якого підписано суддею Чернявським В.В.) позов задоволено повністю, з посиланням на те, що позивач довів належними доказами того що він виконав свої зобовязання за договором поставки, а відповідач не виконав умови договору, а відтак, позивач мав право вимагати повернення сплаченої ним грошової суми (передоплати) за товар. В якості правової підстави задовольняння позову суд, поряд з нормами права зазначеним позивачем у позові, послався на ст.1212 ЦК України (а.с.41-42).

Не погоджуючись з цим рішенням, Відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, з посиланням на те, що суд дійшов помилково висновку щодо того, що він не виконав умови договору тоді як товар був підготовлений і знаходився в нього на складі, а позивач відмовився від його отримання. Крім того, скаржник вважає , що місцевий суд у порушення чинного процесуального законодавства без наявності на це клопотання змінив правову підставу позову (вийшов за межі позовних вимог), застосувавши не зазначені позивачем норми матеріального права які не регулюють відносини з договорів поставки.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 р. вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2011 р. о 15. 00, про що сторони , згідно приписів ст..98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник позивача в усних пояснення наданих суду в судовому засіданні просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини дослідив місцевий суд, що 01.09.2009 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (поставник ) було укладено договір поставки №01/09/09 (далі Договір), згідно до умов якого, поставник зобовязувався поставити покупцю заморожені овочі та фрукти (далі товар) в асортименті, якістю, у кількості, за ціною та у строки визначені у специфікації, яка є невідємною частиною Договору.(а.с.6).

З умов Договору вбачається, що покупець повинен отримати товар на складі поставника, проте, останній повинен був своєчасно підготувати товар та узгодити з покупцем графік поставки. Умовами договору також передбачено, що покупець повинен здійснити 100 % попередню оплату товару.

З наявної у справі підписаною та скріпленої печатками сторін Договору специфікації вбачається, що сторони узгодили , серед іншого, асортимент, кількість та ціну товару, а саме швидкозамарожені томати зі шкуркою нарізані четвертинками у кількості 60000 кг. нетто по ціні 2,8 гривень за 1 кг, тобто на суму 168000 грн. і швидкозамарожені томати зі шкуркою нарізані кубиками у кількості біля 40000 кг. нетто по ціні 2,6 гривень за 1 кг у строки вересень-жовтень 2009 р.(а.с.7)

З матеріалів справи також вбачається, що позивач на виконання умов Договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку №1 від 10.09.2009 р. сплатив відповідачу платіжним дорученням №1 від 10.09.2009 р. передоплату у сумі 100000 грн. (а.с.8).

Зміст вищевказаного Договору та специфікації до нього свідчить, що цей Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відносини якого регулюються як загальними правилами для правочинів (договорів) передбаченими ЦК і ГК України, так і правилами, які регулюють безпосередньо договори поставки та договори купівлі продажу визначеними у зазначених Кодексах.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобовязання по поставці товару у встановлені строки, а тому від відмовився від цього договору і запропонував відповідачу повернути отримані за ним кошти, що останнім не було зроблено.

Факт такого звернення підтверджується належними доказами, а саме листом вимогою позивач від 22.03.2011р. №127 отриманим відповідачем рекомендаційним листом 25.03.2011р. (а.с.9,10).

Будь-яких належних доказів того, що відповідач на виконання умов договору поставив позивачу передбачений Договором товар у встановлені Специфікацією строки ( вересень - жовтень -2010року) або повідомляв позивача про можливість отримання товару у встановлені Специфікацією строки, і що той відмовився від його отримання, відповідач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав, хоча саме він повинен був довести належне виконання ним своїх зобовязань.

Посилання відповідача у відзиві на позов, що договором не передбачені строки поставки обґрунтовано не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки таки строки встановлені у специфікації до договору яка є його невідємною частиною.

Посилання відповідача у скарзі, що позивач не забрав товар також не може прийматись до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, згідно умов Договору, позивач (покупець) повинен був самостійно забрати товар зі складу відповідача ( Ex Works, тобто самовивізом), проте про можливість отримання товару (готовність його відправки та графік відправки) згідно умов Договору позивача повинен був повідомити саме відповідач.

Позивач стверджує, що таке повідомлення від відповідача не надходило до нього у встановлені умовами договору (специфікації) строки, а відповідач , як зазначалось вище, не довів здійснення ним вказаних дій.

Посилання відповідача на обороту сальдову відомість станом на вересень 2009 р.(а.с35), як на підтвердження виконання ним зобовязань за Договором, обґрунтовано не прийнято місцевим судом до уваги, оскільки ця відомість лише підтверджує наявність у позивача станом не вересень 2009року певного товару, однак не підтверджує, що, по-перше, що вказаний у відомості товар є саме тим товаром який був повинен бути переданим позивачу за Договором, а, по-друге, що відповідач направляв позивачу повідомлення про необхідність отримання товару.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання допускається лише у випадках встановлених договором або законом Ст. 598 ЦК України також передбачено, що припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін можливо якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст.612 ЦК України (на яку послався позивач у позові), якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Ст. 693 ЦК України передбачає, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не надав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладені обставини, наявні у матеріалах справи докази та приписи вищевказаних норм матеріального права судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати обґрунтовані і місцевий суд підставно задовольнив їх.

Посилання скаржника на невірне та за власною ініціативою застосування місцевим судом ст.1212 ЦК України не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення та відмові в позові з огляду на таке.

Так, задовольняючи позов, суд в рішенні послався на норми матеріального права, які регулюють договірні відносини, а крім того, послався на ст.1212 ЦК України, на яку не посилався позивач у позові.

Дійсно, вказана стаття знаходиться в розділі якій не регулює договірні зобовязання.

Однак, згідно п.3 ч.3 цієї статті, вона застосовується у випадках повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні, тобто місцевий суд підставно послався на цю статтю вмотивовано обґрунтувавши її застосування.

Крім того, згідно приписів ст. 43 ГПК України господарський суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тобто суд може послатись на правову норму не зазначену позивачем, якщо ця норма, поряд з іншими зазначеними позивачем нормами, регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість і не вбачає передбачених ст.104 ГПК України підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст., 99,101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2011 р. у справі №5024/1112/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" на зазначене рішення - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 13.09.2011 р.