Постанова № 18194672, 13.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.

Справа № 5/17-2302-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача: Веретеннік О.М., Юраш Н.В.

Від відповідача: Ваганова Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області

від 28.07.2011 року

у справі № 5/17-2302-2011

за позовом: Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”

про стягнення 30691,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року Виробнича фірма „Судоремонт” у формі ТОВ (далі - Фірма) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” (далі - Підприємство) та згідно з уточненою позовною заявою № 0611-104 від 29.06.2011р. просила господарський суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28484,44 грн., що виникла у зв’язку з неоплатою вартості наданих за період з 01.01.2006 року по 01.01.2011 року послуг по перевірці, огляду, постачанню аварійно –рятувального устаткування, протипожежного обладнання на судна, оператором яких є відповідач, а також пеню у розмірі 2207,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 14, 258, 264, 526 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України.

Підприємство не визнало позов посилаючись на те, що строк позовної давності для звернення позивача до суду сплинув і просило господарський суд застосувати у справі позовну давність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2011 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" на користь Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 2598 грн. заборгованість за роботи виконані на т/х “Радіан”, 480 грн. заборгованість за роботи виконані на т/х “Тіксі”, 240 грн. 50 коп. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 25 грн. 52 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. В частині стягнення заборгованості за виконані роботи на т/х “Дунайська-152” та т/х “Дунайська-154” припинено. В інших частинах позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Фірма просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги в сумі 31 833,24 грн., пені у розмірі 2207,54 грн. та судових витрат у сумі 554,34 грн. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 7, 261, 267 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на невідповідність викладених у ній доводів фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з укладеним між сторонами договором № 02/06 від 11.01.2006р. з специфікацією до нього позивач за завданням відповідача виконав обумовлені цим договором роботи загальною вартістю 36330 грн., що підтверджується актом № 09-536/2 здачі –прийняття робіт від 10.10.2006р., підписаним обома сторонами та не заперечується відповідачем. За умовами п. 3.2 даного договору остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи відповідач повинен був здійснити протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт, тобто до 16.10.2006 року.

Оплата виконаних робіт у встановлений строк відповідачем була проведена частково на суму 19899 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 124 від 31.05.2006р. і на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором складає 16433 грн.

Згідно з укладеним між сторонами договором № 40/06/1 від 12.06.2006р. з специфікацією до нього позивач за завданням відповідача виконав обумовлені цим договором роботи загальною вартістю 2298,24 грн., що підтверджується видатковими накладними № 06-250/3, № 06-358/3 від 04.07.2006р., актом № 06-342/2 здачі –прийняття робіт від 29.06.2006р., підписаними обома сторонами та не заперечується відповідачем. За умовами п. 3.2 договору остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи відповідач повинен був здійснити відразу після приймання товару і оформлення акту виконаних робіт, тобто до 05.07.2006 року.

Оплата виконаних робіт у встановлений строк відповідачем проведена не була і на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором складає 2298,24 грн.

Згідно з укладеним між сторонами договором № 66/07 від 05.03.2007р. позивач за завданням відповідача виконав обумовлені цим договором роботи загальною вартістю 1026 грн., що підтверджується актом № 07-372/2 здачі –прийняття робіт від 11.07.2007р., підписаним обома сторонами та не заперечується відповідачем. За умовами п. 3.2 даного договору оплату виконаних робіт відповідач повинен був здійснити протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання рахунку і акту виконаних робіт підписаного обома сторонами, тобто до 23.07.2007 року.

Оплата виконаних робіт у встановлений строк відповідачем проведена не була і на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором складає 1026грн.

Згідно з укладеним між сторонами договором № 43/10 від 08.07.2010р. позивач за завданням відповідача виконав обумовлені цим договором роботи з переосвідоцтва аварійно – рятувального устаткування і протипожежного та іншого обладнання відповідно до Вимог Регістру Судноплавства України і Російського морського регістру судноплавства на т/х “Дунайська-152” і т/х “Дунайська-154” загальною вартістю 3829,20 грн., що підтверджується актами № 11-556/2, № 11-568/2 здачі –прийняття робіт від 16.11.2010р., підписаними обома сторонами та не заперечується відповідачем. За умовами п. 3.2 даного договору оплату виконаних робіт відповідач повинен був здійснити протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання рахунку і акту виконаних робіт підписаного обома сторонами, тобто до 01.12.2010 року.

Посилаючись на те, що виконані на т/х “Дунайська-152” та т/х “Дунайська-154” роботи загальною вартість 3829,20 грн. відповідач оплатив частково на суму 480 грн., позивачем пред’явлено вимогу про стягнення заборгованості за вищевказаними актами здачі –прийняття робіт в сумі 3348,80 грн.

Заперечуючи проти пред’явлених вимог відповідач надав суду платіжне доручення № 992 від 12.05.2011р. про перерхування на користь позивача 3348,80 грн. з призначенням платежу: за переосвідоцтво аварійно –рятувального устаткування згідно рахунків 09-556/2 від 27.09.2010р., № 10-568/2 від 06.10.2010р., що були виставлені позивачем відповідно до умов п. 3.2 договору № 43/10 від 08.07.2010р.

Отже, на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за виконані згідно з договором № 43/10 від 08.07.2010р. роботи відсутня.

А також, наявні в справі матеріали свідчать про те, що згідно з усною домовленістю позивач за завданням відповідача виконав роботи з переосвідоцтва аварійно –рятувального устаткування та іншого обладнання на т/х „Радіан” загальною вартістю 2598 грн., та роботи з аналізу СЖБ на т/х „Тіксі” вартістю 480 грн., що підтверджується актами здачі –прийняття робіт № 12-800/2 від 24.12.2008р., № 06-376/2 від 30.06.2009р. відповідно та не заперечується відповідачем.

Оплата виконаних робіт за вищевказаними актами відповідачем проведена не була.

Претензією № 0311-49 від 23.03.2011р. позивач повідомив відповідача про наявність непогашеної заборгованості за виконані роботи згідно з вищезазначеними договорами, а також за роботи виконані на т/х „Радіан” і „Тіксі” та виклав вимогу в порядку виконання своїх зобов’язань перерахувати заборгованість.

Проте, відповідач залишив цю претензію без відповіді і задоволення, у зв’язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 даного Кодексу встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що право вимоги до відповідача про виконання його обов’язку щодо оплати вартості виконаних робіт у позивача виникло за договором № 02/06 від 11.01.2006р. –з 16.10.2006р.; за договором № 40/60/1 від 12.06.2006р. –з 05.07.2006 року; за договором № 66/07 від 05.03.2007р. –з 23.07.2007 року. Отже, перебіг строку позовної давності за стягненням вартості виконаних робіт розпочався саме із вказаних дат.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою 10.06.2011 року. Таким чином, на момент подання позовної заяви строк, у межах якого позивач мав право у примусовому порядку захистити своє порушене право за вищезгаданими договорами, сплинув.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заявою від 15.07.2011р. № 528-5 відповідач заявив про застосування позовної давності.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено право суду визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право.

Проте, обставин які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не наведено і з матеріалів справи не убачається.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позову у зв’язку зі спливом позовної давності в частині стягнення заборгованості в сумі 16433 грн. за договором № 02/06 від 11.01.2006р., в сумі 2298,24 грн. за договором № 40/06/1 від 12.06.2006р., в сумі 1026 за договором № 66/07 від 05.03.2007р., а також нарахованої на вказану заборгованість пені.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення заборгованості за виконані роботи на т/х “Дунайська-152” та т/х “Дунайська-154” загальною сумою 3348,80 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України місцевий суд виходив із того, що відповідач здійснив оплату зазначених робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 992 від 12.05.2011р.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом безпідставно припинено провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з огляду на наступне.

Статтею 2 ГПК України імперативно встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що однією з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази врегулювання між сторонами питань щодо стягнення заборгованості загальною сумою 3348,80 грн. саме за роботи, виконані позивачем на т/х “Дунайська-152” та т/х “Дунайська-154”, підтвердженням чому є вимоги апеляційної скарги.

Окрім того, за змістом ст. 86 ГПК України господарський суд виносить ухвалу, зокрема, про припинення провадження у справі, якщо господарський спір не вирішується по суті.

Разом з тим, місцевий суд дослідив докази надані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень в цій частині, оцінив їх за правилами ст. 43 ГПК України та зробив висновки щодо прав і обов’язків сторін.

А тому, встановивши, що заборгованість загальною сумою 3348,80 грн. за виконані позивачем роботи на т/х “Дунайська-152” та т/х “Дунайська-154” оплачена відповідачем за платіжним дорученням № 992 від 12.05.2011р., тобто до звернення позивача до господарського суду з даним позовом, місцевий суд мав відмовити у задоволенні позову в цій частині, а не припиняти провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи факту виконання за його завданням позивачем робіт на т/х „Радіан” і т/х „Тіксі” загальною сумою 3078 грн., не надав суду належних доказів їх оплати у повному обсязі, у зв’язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 3078 грн. правомірно визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.

Стягуючи з відповідача 240,50 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати робіт, виконаних позивачем на т/х „Радіан” і т/х „Тіксі”, місцевий суд хоча і послався, але залишив поза увагою вимоги ст. 547 ЦК України, якою імперативно встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Водночас, судом установлено, і це не заперечується сторонами, що зазначені роботи виконувалися позивачем за усною домовленістю між сторонами.

З огляду на те, що у письмовій формі договір на виконання підрядних робіт на т/х „Радіан” і т/х „Тіксі” між сторонами не укладався і відповідальність замовника за порушення свого грошового зобов’язання у вигляді сплати виконавцеві неустойки у письмовій формі не встановлена, то позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 240,50 грн. пені і припинення провадження у справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а в решті частини має бути залишено без змін, з урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки об’єктивно нічим не підтверджені, висновків господарського суду не спростовують, та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2011 року у справі № 5/17-2302-2011 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграда, 36, ЄДРПОУ 31091889) на користь Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65003, м. Одеса, вул. Атамана Головатого, 37, ЄДРПОУ 30545563) 3078 грн. боргу, 30,78 грн. витрат зі сплати державного мита, 23,60 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.