Постанова № 18194366, 06.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2011 № 61/132

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. -дов. № 08-03-28/476-10 від 08.12.2010р.;

від відповідача:ОСОБА_2. - дов. № 07/2010 від 26.08.2010 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від17.05.2011р.

у справі№ 61/132 (суддя: Івченко А.М.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (позивач)

доМіністерства внутрішніх справ України (вiдповiдач)

простягнення 33 485,40 грн.

В судовому засіданні 06.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 17.05.2011 у справі № 61/132 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ВАТ НАСК “Оранта” 33 485,40 грн. заборгованості. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України в дохід державного бюджету 334,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 17.05.2011 у справі № 61/132 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ НАСК “Оранта” відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 167,50 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, суд неповно зясував обставини справи та не надав належну оцінку доказам, не звернув увагу на те, що ВАТ НАСК «Оранта» на підставі отриманих від ОСОБА_3. в жовтні 2004 року документів вже виплатила останньому страхову суму в розмірі 2550,00 грн. і ця виплати була проведена ВАТ НАСК «Оранта» в добровільному порядку за рахунок коштів МВС України. Вини відповідача в тому, що позивач самостійно неправильно нарахував страхову суму немає, а тому, на думку апелянта, МВС України не має нести відповідальність за зобовязання, які воно не порушувало. Також, відповідач наголошує, що послуги щодо виплати ОСОБА_3. страхового платежу в сумі 31590,00 грн. позивачем надавались на виконання рішення суду, а тому він вважає безпідставним стягнення з відповідача 6% від суми сплаченого платежу. Крім цього, апелянт зазначає, що ВАТ НАСК «Оранта» була зобовязана в загальному порядку сплатити державне мито при подачі позову до суду, і не може бути звільнена від його сплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року було прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2011 р.

Представником ВАТ НАСК “Оранта” у судовому засіданні 05.07.2011 р. було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2011 у справі № 61/132 без змін, а апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - без задоволення.

05.07.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду оголошено перерву у справі до 19.07.2011 року.

До початку судового засідання на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника Міністерства внутрішніх справ України надійшли заперечення на відзив ВАТ НАСК “Оранта”.

В судовому засіданні 19.07.2011 року представник ВАТ НАСК “Оранта” подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 19.07.2011 р. проти заявленого клопотання не заперечував.

З урахуванням особливостей розгляду спору, апеляційний суд задовольнив заявлене клопотання та продовжив строк розгляду апеляційної скарги.

19.07.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду оголошено перерву у справі до 06.09.2011 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва вiд 17.05.2011 у справі № 61/132 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ НАСК “Оранта” відмовити в повному обсязі, також просить стягнути з позивача судові витрати у розмірі 167,50 грн.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, застрахована особа ОСОБА_3., з 1988 року проходив службу в органах внутрішніх справ в УМВС України в Луганській області. На підставі наказу № 229 від 30 вересня 2004 року був звільнений зі служби через хворобу.

Рішенням Луганської МСЕК з 28.10.2004 року застрахованій особі встановлено безстроково третю групу інвалідності у звязку із захворюванням, повязаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено 30 % втрати працездатності.

У відповідності з вимогами Закону України «Про міліцію» застрахована особа при звільненні з органів внутрішніх справ набуває права на отримання страхової виплати, передбаченої вказаним Законом.

Пунктом 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, що діяла на час звільнення), передбачено, що у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обовязків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до пятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 627 від 19.11.1992 року було затверджено Положення «Про порядок і умови державного обовязкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України» (далі-Положення), яким встановлено, що страхові платежі з державного обовязкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати НАСК «Оранта» на його проведення в розмірі 6 % загальної суми цих платежів, вносяться МВС України на спеціальний рахунок позивача.

Рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року у справі № 22-а-11614/08 (а.с.10) позовні вимоги ОСОБА_3. до ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги у розмірі 31 590,00 грн. задоволено. Суд мотивував рішення тим, що на час настання страхового випадку страховиком згідно із законодавством України був саме позивач, а також окремо зазначив, що ОСОБА_3. мав право на отримання коштів саме відповідно до Постанови КМУ № 627.

На підставі зазначеного рішення суду, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2010 року ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження та 16.06.2010 року стягнуто з позивача 31 590,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10059 від 16.06.2010 року (а.с. 13).

Проте, в порядку, зазначеному в Положенні, станом на час розгляду даної справи, сплачені позивачем на імя застрахованої особи кошти відповідачем на спеціальний рахунок НАСК «Оранта» в повному обсязі внесені не були.

Згідно з п. 2 Положення, виплата зазначених у підпунктах «а» і «б» цього пункту страхових сум у звязку з настанням страхової події провадиться з вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. В матеріалах справи наявний лист Луганської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта», в якому зазначено, що ОСОБА_3. 24.03.2005 року вже була частково виплачена страхова сума в розмірі 2550,00 грн. за втрату працездатності.

З листа ВАТ НАСК «Оранта» від 09.02.2005 року № 07-02-06/807 та відповідно до п. 1 Положення вбачається, що ВАТ НАСК «Оранта» перераховувало застрахованим страхові платежі лише після надходження відповідних сум від МВС України. Виключення становили лише випадки, коли проведення виплат здійснювалось на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, заборгованість відповідача зі страхових платежів складає 29040, 00 грн. (31590,00-2550,00), яку апеляційний господарський суд вважає доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача. Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані обставини, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення 31590,00 грн., до якої включив 2550,00 грн., рахуючи помилково, що докази погашення позивачу зазначеної суми з коштів державного бюджету відповідачем не надано.

Щодо вимог позивача в частині стягнення на його користь 6% від суми сплаченого платежу в розмірі 1 895,40 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи вимоги Положення, 6% від суми страхового платежу МВС Укераїни сплачувалися ВАТ НАСК «Оранта» виключно за надані послуги державного обов'язкового особистого страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна і сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, виплата ОСОБА_3. страхового відшкодування була проведена в примусовому порядку на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року.

Як наслідок, ВАТ HACK «Оранта» послуги МВС України з державного обов'язкового особистого страхування щодо виплати ОСОБА_3. страхового платежу не надавалися.

Виплата ОСОБА_3. коштів ВАТ HACK «Оранта» була здійснена в примусовому порядку (відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 16671356 від 14.01.2010).

Окремо слід зазначити, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 відшкодування ВАТ HACK «Оранта» 6 % від суми страхового платежу не передбачено.

Як вже зазначалося вище, громадянину ОСОБА_3. у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та 30 % втрати працездатності 24.03.2005 в рахунок страхового відшкодування ВАТ HACK «Оранта» було виплачено 2550 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за проведення виплати ОСОБА_3. 2550 грн. Відкритому акціонерному товариству HACK «Оранта» МВС України вже було виплачено 6 % від суми сплаченого платежу - 153 грн. (2550 грн. * 6% : 100%), а сума 31590,00 грн. виплачена позивачем ОСОБА_3. на виконання рішення суду, а не відповідно до зазначеного вище Положення.

Зазначена обставина свідчить про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з МВС України 6 % від суми сплаченого платежу в розмірі 1 895,40 грн.

Правомірність звільнення позивача від сплати державного мита за подачу позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та покладення обовязку їх сплати на відповідача обґрунтовується наступним.

Частиною 33 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» передбачено, що від сплати державного мита звільняється, зокрема, Українська державна страхова комерційна організація та її установи - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду в усіх справах, повязаних з операціями обовязкового страхування.

Згідно із п. 3 Постанови КМУ від 07.09.1993 року № 709 «Про створення Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», остання є правонаступником щодо майнових прав та обовязків Української державної страхової комерційної організації.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Підпунктом «а» п. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» передбачено, що ставка державного мита із заяв, що подаються до господарських судів із позовних заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» щодо господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 236 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита стягуються пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - в розмірі 290 (двісті девяносто) грн. 40 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 204 (двісті чотири) грн. 67 коп. стягуються з відповідача в дохід державного бюджету.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2011 року у справi № 61/132, підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2011 року у справi № 61/132 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) заборгованість в розмірі 29040,00 (двадцять девять тисяч сорок) грн.

3. Стягнути із Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід державного бюджету 290 (двісті девяносто) грн. 40 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.”

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду 22 (двадцять дві) грн. 24 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 61/132 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 12.09.2011 р.

Головуючий суддя

Судді

15.09.11 (відправлено)