Постанова № 18194249, 05.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2011 № 34/107

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів:

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 19.08.2011року,

від відповідача: не зявились,

від третьої особи: ОСОБА_2, дов. №256 від 19.08.2011року,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011року

у справі №34/107 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом обєднання співвласників багатоквартирного

будинку «АДРЕСА_1», м. Київ,

до Київської міської ради, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3, м. Київ,

про розірвання договору оренди земельної ділянки -

встановив:

14.03.2011року обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3, про розірвання договору оренди земельної ділянки.

14.04.2011року позивачем, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати припиненим договір оренди земельної ділянки від 24.04.2007року, укладений між Київською міською радою та гр. ОСОБА_3 та зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів 24.04.2007 за №91-6-00650.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011року у справі №34/107 позов ОСББ «АДРЕСА_1»задоволено повністю. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки від 22.04.2007року, укладений між Київською міською радою та гр.ОСОБА_3, та зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів 24.04.2007року за №91-6-00650, з моменту набуття чинності судового рішення. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд встановив, що третя особа вже фактично припинила користування орендованою земельною ділянкою, керуючись ст.20 Господарського кодексу України, ст.1, 4, 11, 16, 377, 638, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.15, 93, 120, 141 Земельного кодексу України, задовольнив позов.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011року у справі №34/107 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обгрутування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення норм матеріального та процесуального права.

У своїх відзивах та письмових поясненнях позивач та третя особа заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги,просять суд залишити спірне судове рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011року у справі №34/104 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011року у справі №34/107 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.08.2011року.

Згідно розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011року у справі №34/107 до складу судової колегії замість судді СуховогоВ.Г. введено суддю Жук Г.А.

В судовому засіданні 22.08.2011року за заявою учасників процесу було продовжено строк вирішення спору до 09.09.2011року в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву до 05.09.2011року.

В судове засідання 05.09.2011року представники відповідача не зявились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 05.09.2011року надали заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своїх відзивах та письмових поясненнях.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2007року між Київською міською радою (орендодавець) та громадянином ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2007року №91-6-00650 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі договір), відповідно до умов якого (п.1.1 та п.3.1) орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007року №219/880, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі обєкт оренди або земельна ділянка) строком на 5 років. Обєктом оренди є земельна ділянка площею 616 кв.м. за адресою вул.АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово офісної будівлі з паркінгом, кадастровий №8000000000:91:161:0003 (п.2.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.04.2007року орендодавець передав спірну земельну ділянку орендарю.

Відповідно до п. 8.4 договору орендар зобовязаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на площі будинку по АДРЕСА_1 після введення його в експлуатацію набули громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджується копіями витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Факт введення будинку на АДРЕСА_1 підтверджується сертифікатами відповідності.

12.07.2010року створено обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1», яке було зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи «обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1».

Згідно акта приймання-передачі від 03.08.2010року власниками квартир та нежитлових приміщень ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ТОВ«Ліра-2000», що у сукупності володіють 100% приміщень, на баланс Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1»було передано житлово-офісну будівлю з паркінгом на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва.

04.01.2011року Громадянин ОСОБА_3 звернувся до Київської міської ради з листом про припинення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2007 №91-6-00650 у звязку із завершенням будівництва та введенням в експлуатацію обєкту на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва та передачею його на баланс ОСББ «АДРЕСА_1».

На вказане звернення Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) надало відповідь про те, що на сьогоднішній день Київською міською радою не приймалось рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.04.2007 №91-6-00650.

24.01.2011року ОСББ «АДРЕСА_1»звернулась до Київської міської ради з листом в якому просило згідно ч. 2 ст.42 Земельного кодексу України передати земельну ділянку на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва у власність ОСББ «АДРЕСА_1», на підставі того, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться житловий комплекс, що належить на праві власності членам ОСББ «АДРЕСА_1».

На вказане звернення Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало відповідь про те, що на сьогоднішній день договір оренди земельної ділянки від 22.04.2007року №91-6-00650 є чинним та питання про передачу у власність земельної ділянки ОСББ «АДРЕСА_1»буде розглядатися після розірвання зазначеного договору оренди.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, Київська міська рада порушує інтереси позивача щодо передачі останньому згідно ст.120 Земельного кодексу України права користування земельною ділянкою. У звязку відсутністю рішення відповідача про розірванням договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.04.2007року між відповідачем та гр. ОСОБА_3, позивач не має можливості скористатися своїм правом щодо отримання права користування земельною ділянкою.

Приймаючи спірне судове рішення господарський суд міста Києва дійшов до висновку про те, що гр. ОСОБА_3 добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і зведеною на ній будівлею здійснює інша особа ОСББ «АДРЕСА_1», а не гр. ОСОБА_3, а вказане є підставою для припинення земельних відносин сторін за договором оренди земельної ділянки від 22.04.2007року №91-6-00650, укладеного між відповідачем та гр. ОСОБА_3

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодиться з висновком суду першої інстанції щодо правомірності звернення позивача за захистом свого охоронюваного інтересу з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Згідно з ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на предявлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен зясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Під захист цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 Цивільного Кодексу України.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання припиненим договір оренди земельної ділянки від 24.04.2007року, укладений між Київською міською радою та гр. ОСОБА_3 Тобто ним обрано такий засіб порушеного права як припинення правовідношення, що безпосередньо повязаний з необхідністю припинити існуючі договірні зобовязання. Предметом дослідження у даній справі є наявність підстав припинення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2007року, укладеного між Київською міською радою та гр. ОСОБА_3, та встановлення наявності права на позов у матеріальному розумінні у особи, яка не є стороною у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За загальним правилом припинення зобовязань допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 2 ст.651 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі»встановлено зокрема, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Зі змісту вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що правом звернення до суду про припинення договору надано лише сторонам даного зобовязання. Оскільки позивач не є стороною договору оренди земельної ділянки від 24.04.2007року, укладеного між Київською міською радою та гр. ОСОБА_3, то у нього, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про припинення вищезазначених правовідносин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що права позивача не підлягають захисту шляхом задоволення позову про припинення договору оренди земельної ділянки, стороною якого він не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст. 31 Закону України «Про оренду землі», незалежно від того, чи є правові підстави для припинення даного договору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст.ст.103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011року у справі №34/107 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011року у справі №34/107 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011року у справі №34/107 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1»відмовити повністю.

4. Стягнути з обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1»(01025, м.Київ, вул.АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 37202384) на користь Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) 42,50грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Справу №34/107 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

13.09.11 (відправлено)