Постанова № 18194209, 12.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 № 17/130

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (дов. №19 від 06.01.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 09.09.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрцукорінвест»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.03.2011 р.

у справі №17/130 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Фермерського господарства «Ятрань»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрцукорінвест»

про стягнення 411617,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Ятрань» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» про стягнення з відповідача 378415,79 грн. за договором № 1.1 кп-1 від 10.09.2010 р., а саме: 369615,90 грн. основного боргу, 2886,04 грн. трьох процентів річних, 5913,85 грн. інфляційних втрат.

В місцевому господарському суді 21.03.2011 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача 411617,08 грн., а саме: 369615,90 грн. основного боргу, 4708,80 грн. трьох процентів річних, 12963,56 грн. інфляційних, 24328,82 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/130 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» на користь Фермерського господарства «Ятрань» 369615,90 грн. основного боргу, 4708,80 грн. трьох процентів річних, 12963,56 грн. інфляційних втрат, 24328,82 грн. пені, 4116,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/130, винести нове рішення яким відмовити в позові в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

17.08.2011 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/130; призначено розгляд справи на 12.09.2011 р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 р. №01-23/1/3 змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.09.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/130, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.09.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/130 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрцукорінвест”, як замовником, та Фермерським господарством “Ятрань”, як виробником, було укладено договір №1.1. кп-1 на вирощування та закупівлю цукрових буряків (далі за текстом Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору предметом останнього є зобовязання сторін щодо вирощування, транспортування, приймання та переробки цукрових буряків та взаєморозрахунків за дану продукцію.

Згідно з п. 2.1.2 Договору виробник зобовязується виростити та продати замовнику 1700 тонн цукрових буряків, що відповідають вимогам ДСТУ 4327:2004 на загальну суму 680000,00 грн.

17.09.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди, що з урахуванням цукристості буряків 14,72% та коефіцієнту перерахунку ціни цукрового буряку 0,8933, ціна за одну тонну цукрових буряків становить 297,770 грн. без ПДВ, а ціна за одну тонну цукрових буряків, в тому числі 20% ПДВ, становить 357,32 грн.

На виконання умов Договору позивач за період з 11.09.2010 року по 17.09.2010 року поставив, а відповідач прийняв цукрові буряки на загальну суму 569615,90 грн., що підтверджується видатковою накладною №ФХ-0000046 від 17.09.2010 р., підписаною уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств.

Твердження відповідача щодо здійснення поставки за вищезазначеною накладною від 17.09.2010 р. не в рамках письмового договору, а за усною домовленістю сторін, судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем схвалено правочин шляхом підписання належним чином оформленої накладної від 17.09.2010 р., в якій міститься посилання на підставу поставки товару “згідно з договором № 1.1 кр-1 від 10.09.2010 р.”.

Виходячи зі змісту п. 4.2. Договору розрахунок за поставлену цукросировину проводиться подекадно, не пізніше 10-15 банківських днів з дня закінчення декади, за яку проводиться розрахунок.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково в сумі 200000,00 грн.

Таким чином, заборгованість за Договором складає 369615,90 грн.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором №1.1. кп-1 на вирощування та закупівлю цукрових буряків від 10.09.2010 р. в розмірі 369615,90 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 12963,56 грн. за період з 18.10.2010 р. по 28.02.2011 р., трьох відсотків річних в розмірі 4708,90 грн. за період з 18.10.2010 р. по 21.03.2011 р., пені в розмірі 24328,82 грн. за період з 18.10.2010 р. по 21.03.2011 р., у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за Договором.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів погоджується з розрахунком заявленої до стягнення суми 3% річних, здійсненим позивачем.

За перерахунком розміру інфляційних втрат, здійсненим судом апеляційної інстанції, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, викладених в листі №62-97 р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 11208,40 грн. за період з листопада 2010 р. по березень 2011 р.

В іншій частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат необхідно відмовити.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.5. Договору за прострочення замовником виконання зобовязань по оплаті, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із суті позовної заяви, позивач нараховував пеню на заборгованість відповідача за договором із дотриманням приписів ст. 232 ГК України.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми пені за договором, яка становить 24328,82 грн. за період з 18.10.2010 р. по 21.03.2011 р.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування суми пені в розмірі 24328,82 грн., визнає дані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній сказі, спростовуються наявними у справі доказами.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом не вірно встановлений розмір суми інфляційних втрат, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні, а стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» на користь Фермерського господарства «Ятрань» підлягає 11208,40 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України. Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року у справі №17/130 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б, нежиле приміщення 276, код 36516318) на користь Фермерського господарства «Ятрань» (26325, Кіровоградська обл., Гайворонський район, с. Бандурове, вул. Куйбишева, 31, код 20656978) 369615 (триста шістдесят девять тисяч шістсот пятнадцять) грн. 90 коп. основного боргу, 4708 (чотири тисячі сімсот вісім) грн. 80 коп. трьох процентів річних, 11208 (одинадцять тисяч двісті вісім) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 24328 (двадцять чотири тисячі триста двадцять вісім) грн. 82 коп. пені, 4098 (чотири тисячі девяносто вісім) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.»

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 17/130 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді

15.09.11 (відправлено)