Постанова № 18194027, 06.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2011 № 20/058-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

за участю секретаря Маковея Ю.І.

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. 23.12.2010)

від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 31.12.2010)

розглянувши

апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2011р.

у справі № 20/058-11 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради

про стягнення 389093,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2011 у справі № 20/058-11 позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу. Стягнуто з Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь Дочірньої компанії «Газ України» Націона льної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - 196102,90 грн. основного боргу, 2961,03 грн. витрат зі сплати державного мита та 179,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпе чення судового процесу. Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2011 у справі № 20/058-11 в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення пені, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (покупець) було укладено договір № 06/09-1422 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі природний газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. до 31.12.2009 р. природний газ в обсязі до 620 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: жовтень - 20000,00 тис. і куб.м, листопад - 250000,00 тис. куб.м, грудень - 350000,00 тис. куб.м.

У відповідності з умовами абзацу 2 п. 4.4 Договору приймання-передача газу, постав леного постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та спожива чами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Згідно абзацу 3 п. 4.4 Договору не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, по купець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним під приємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування прово диться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по / 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України установлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 939 768,43 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач свої зобовязання з оплати природного газу виконав частково та станом на момент звернення позивача до господарського суду з позовом, перерахував на користь позивача 643 665,53 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується виписками з рахунку позивача (т. 1 а.с. 76-83, 86, 88, 90-99, 103-118), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 84-85, 87, 89, 10-102, 119-122). Крім того, після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 62).

Таким чином, на дату прийняття оскаржуваного судового рішення заборгованість відповідача складає 196 102,90 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 196102,90 грн. підлягають задоволенню, а в частині стягнення 100 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення на підставі пунктів 7.3, 7.10 Договору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу в загальному розмірі 24 896,74 грн.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 дого вору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Статтею 230 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач зобовязаний сплатити позивачу за невиконання зобовязання з оплати газу пеню згідно п. 7.3, 7.10 Договору.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з огляду на ненадання позивачем доказів часткової оплати відповідачем поставленого природного газу, оскільки позивачем у позовній заяві визначено суму відповідних нарахувань по кожному платежу, вказано період прострочення платежу та надано господарському суду докази часткової оплати відповідачем поставленого природного газу (виписки з рахунку позивача (т. 1 а.с. 76-83, 86, 88, 90-99, 103-118), платіжні доручення (т. 1 а.с. 84-85, 87, 89, 10-102, 119-122).

Таким чином, суд першої інстанції зобовязаний перевірити правильність визначеної до стягнення позивачем суми неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, а у випадку необґрунтованості розрахунку здійснити власний на підставі поданих сторонами доказів та вимог чинного законодавства.

У звязку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України в частині залишення без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Разом з тим, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради підприємство створено з метою утримання житлового фонду у м. Вишгород, обслуговування проживаючого в ньому населення та забезпечення відповідного рівня благоустрою міста.

Керуючись нормою процесуального закону та на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача має бути зменшена до 100,00 грн. враховуючи часткове виконання відповідачем зобовязання з оплати природного газу протягом дії Договору та беручи до уваги ті обставини, що відповідач є субєктом житлово-комунального господарства, в тому числі з забезпечення населення житлово-комунальними послугами.

Крім того, колегія суддів перевіривши подані позивачем докази на підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого природного газу, погоджується з розрахунком, наведеним у позовній заяві, та вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 49 303,04 грн. інфляційної складової боргу та 18 791,01 грн. 3% річних за неналежне виконання зобовязання з оплати природного газу, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2642,97 грн. витрат по оплаті державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 160,31 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 340,97 грн. за розгляд справи в апеляційному господарському суді, а всього 2983,94 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2011 у справі № 20/058-11 скасувати в частині розподілу судових витрат та залишення без розгляду позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних. 3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 9А, код ЄДРПОУ 33007799) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Націона льної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в розмірі 100 (сто) грн. 00 коп., інфляційні в сумі 49 303 (сорок дев'ять тисяч триста три) грн. 04 коп., 18 791 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот девяносто одна) грн. 01 коп. три відсотки річних, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2983 (дві тисячі девятсот вісімдесят три) грн. 94 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 31 коп.

6. В решті рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2011 у справі № 20/058-11 залишити без змін. 7. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи № 20/058-11 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді