Постанова № 18193883, 05.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 № 4/462

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 01 від 04.01.2011 року

від відповідача: не зявились

третя особа-1: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4, виданий Бориспільським МРВ ГУМВС України в Київській області 15.07.1998 року)

від третьої особи-2: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Металург”

на рішення Господарського суду м. Києва від21.12.2010 року справі№ 4/462 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Металург”

доВідкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія„Дженералі Гарант”

треті особи 1) Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

2) Відкрите акціонерне товариство „АТАСС-Бориспіль”

простягнення 2184, 62 грн.

В судовому засіданні 05.04.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Металург” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” про стягнення 2184, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2006 року між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Металург” (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 91860000000101 ИТз/06, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2.

Пунктом 8.1 Договору передбачено страховий випадок дорожньо-транспортна пригода.

09.02.2010 року в м. Бориспіль сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автобуса І-VAN, державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок даної ДТП автомобіль „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ та протоколом огляду транспортного засобу від 22.02.2010 року.

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2010 року у справі № 3-726/10 винним у вчиненні даної ДТП визнаний ОСОБА_4

Транспортний засіб - автобус І-VAN, державний номер НОМЕР_3, належить на праві власності ОСОБА_2, експлуатувався ВАТ „АТАСС-„Бориспіль” на підставі Договору оренди транспортного засобу № ОТЗ/Е- 09.66 від 10.11.2009 року.

Згідно звіту №0040, складеного 26.02.2010 року субєктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_5 (сертифікат ФДМУ №НОМЕР_5 від 30.10.2008 року), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 4488, 54 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована відповідачем відповідно до полісу № ВС/1199050.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 91860000000101 ИТз/06 від 14.11.2006 року, на підставі страхового акту № 242 від 09.06.2010 року виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 1 844, 62 грн. згідно платіжного доручення №1656 від 14.06.2010 року.

Крім цього, позивач згідно платіжного доручення № 1057 від 12.04.2010 року сплатив 340, 00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

У відповідності до ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача 1844, 62 грн. виплаченого страхового відшкодування та 340, 00 грн. сплачених за проведення автотоварознавчого дослідження.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2010 року у справі № 4/462 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки помилково застосовані положення ст. 990 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та підставою для відмови у задоволенні позову суд вважає відсутність претензії на адресу відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалами суду від 01.03.2011 року та від 22.03.2011 року розгляд справи відкладався, останній раз на 05.04.2011 року, у зв”язку з витребуванням необхідних для розгляду справи документів.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 22.03.2011 року продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2011 року третьою особою-1 на виконання вимог ухвал суду подано належним чином завірені копії документів: посвідчення водія на ім.”я ОСОБА_2, талону до посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автобуса І-VAN, державний номер НОМЕР_3, довіреності від 11.01.2010 року, виданої ОСОБА_2 на ім.”я ОСОБА_4 на право експлуатації автобуса І-VAN, державний номер НОМЕР_3, посвідченої приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрованою в реєстрі за № 494.

В судовому засіданні третя особа-1 не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та пояснила, що автомобіль І-VAN, державний номер НОМЕР_3, належить їй на праві власності, автомобіль був переданий в оренду третій особі -2, а водій ОСОБА_4 під час ДТП керував автомобілем на підставі оформленої довіреності, про що було повідомлено відповідачу після ДТП.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду від 21.12.2010 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання апеляційної інстанції 05.04.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, вимоги суду апеляційної інстанції в частині надання додаткових документів у справі третьою особою-2 проігноровані, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача та третьої особи-2.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідності до ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” просив стягнути з відповідача 1844, 62 грн. виплаченого страхового відшкодування та 340, 00 грн. сплачених за проведення автотоварознавчого дослідження.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів звернення останнього з письмовою претензією до відповідача про сплату страхового відшкодування, отже жодних прав позивача відповідачем не порушено.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2006 року між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Металург” (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 91860000000101 ИТз/06, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 та додатковим обладнанням до нього, зазначеним у договорі страхування.

Пунктом 8.1 Договору передбачено страховий випадок дорожньо-транспортна пригода.

09.02.2010 року об 11 год. 00 хв. в м. Бориспіль сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автобуса І-VAN, державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті того, що водій ВАТ „АТАСС-Бориспіль” ОСОБА_4, керуючи автобусом І-VAN, державний номер НОМЕР_3, не врахував обстановку, не вибрав безпечного інтервалу та під час заносу автобуса здійснив зіткнення з автомобілем „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2010 року у справі №-726/10 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно звіту № 0040, складеного 26.02.2010 року СПД ОСОБА_5 (сертифікат субєкта оціночної діяльності №НОМЕР_5, виданий ФДМУ 30.10.2008 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 4488, 54 грн.

На підставі страхового акту №242 від 09.07.2010 року позивач виплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 1844, 62 грн. згідно платіжного доручення №1656 від 14.06.2010 року.

Крім цього, позивач згідно платіжного доручення № 1057 від 12.04.2010 року сплатив 340, 00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автобус І-VAN, державний номер НОМЕР_3, належить на праві власності ОСОБА_2

В судовому засіданні апеляційної інстанції третя особа-1 пояснила, що автобус І-VAN, державний номер НОМЕР_3, що належить їй на праві власності, був переданий в оренду третій особі -2, а водій ОСОБА_4 під час ДТП керував автобусом на підставі оформленої довіреності, про що було повідомлено відповідачу після ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що між відповідачем Відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” та ОСОБА_2 було укладено Договір (поліс) № ВС/1199050 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідачем була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 по забезпеченому транспортному засобу - автобусу І-VAN, державний номер НОМЕР_3.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п. 15.3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_4 під час ДТП керував автобусом І-VAN, державний номер НОМЕР_3, на законних підставах - на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 на ім.”я ОСОБА_4 на право експлуатації зазначеного транспортного засобу, посвідченої приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрованою в реєстрі за №494.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 4488, 54 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 91860000000101 ИТз/06 від 14.11.2006 року, на підставі страхового акту № 242 від 09.06.2010 року виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 1 844, 62 грн. згідно платіжного доручення №1656 від 14.06.2010 року.

Крім цього, позивач згідно платіжного доручення № 1057 від 12.04.2010 року сплатив 340, 00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 91860000000101 ИТз/06 від 14.11.2006 року, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Крона” до АТ „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4526, 80 грн.

З урахуванням матеріалів справи у їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування” 1334, 62 грн. виплаченого страхового відшкодування, не враховуючи 510, 00 грн. франшизи, передбаченої полісом №ВС/1199050 та 340, 00 грн. вартості проведеного автотоварознавчого дослідження.

Отже, судом першої інстанції під час прийняття рішення, що оскаржується, було помилково застосовані положення ст. 990 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки в даному випадку правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.ст.993, 1191 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України “Про страхування”.

Відсутність претензії за сторони позивача на адресу відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки досудовий порядок врегулювання спорів даної категорії не передбачений ні ст.ст.993, 1191 Цивільного кодексу України, ні спеціальними нормами - Законом України “Про страхування” та Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Металург” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2010 року у справі № 4/462 скасуванню повністю, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Металург” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2010 року у справі № 4/462 скасувати повністю, постановити нове рішення, відповідно до якого:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Металург” (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 27, код ЄДРПОУ 20496084) 1 334 (одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 62 коп. виплаченого страхового відшкодування, 340 (триста сорок) грн. 00 коп. вартості автотоварознавчого дослідження, 78 (сімдесят вісім) грн. 18 коп. державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Металург” (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 27, код ЄДРПОУ 20496084) 25, 50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 4/462 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

08.04.11 (відправлено)