Рішення № 18193449, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/242

30.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Георгій” м. Києва

до Публічного акціонерного товариства “Київенерго” м. Києва

про зобов’язання провести перерахунок

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Ратушний О.А.

від відповідача Іващенко О.В.

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Георгій” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір № 340844 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 27 листопада 2006 р., згідно з яким відповідач зобов’язався постачати йому теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а він, у свою чергу, –оплачувати спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Протягом грудня 2008-лютого 2009 років відповідач проводив нарахування плати за теплову енергію, одержану за цим договором, за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р., які були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р.

Нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008-лютого 2009 років за вищевказаними тарифами є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії протягом грудня 2008-лютого 2009 років за договором № 340844 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27 листопада 2006 р. на суму 76450,64 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що 27 листопада 2006 р. між сторонами по справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340844.

За умовами вказаного договору відповідач зобов’язався постачати позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній, у свою чергу, –оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договору за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Поясненнями сторін стверджується, що протягом грудня 2008-лютого 2009 років на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію відповідач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р., 230 від 2 березня 2009 р. ЇЇ розмір згідно з розрахунками відповідача становив 121418,51 грн.

Згідно з Указами Президента України відповідно 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008- лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Виходячи з наявних у справі доказів про обсяг постачання за договором (акти приймання-передавання товарної продукції, підписані сторонами) у грудні 2008 року 48,00000 Гкал, січні 2009 року –90,60000 Гкал, лютому 2009 року –79,75000 Гкал теплової енергії та чинного тарифу 171,62 грн./Гкал без ПДВ дійсна вартість переданого за договором товару становить 44967,87 грн. Відповідно вартість теплової енергії завищена відповідачем на 76450,64 грн. (121418,51-44967,87).

При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України суд вважає необхідним захистити порушене право позивача у спосіб, що забезпечить повне його відновлення, а саме, шляхом зменшення вартості теплової енергії, належної до сплати за договором у спірний період.

З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Георгій” м. Києва задовольнити частково.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю “Георгій” (03057, м. Київ, пров. Польовий, 9, код 23385184) протягом грудня 2008-лютого 2009 років за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340844 від 27 листопада 2006 р., на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам” в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації № 715 від 18 червня 2007 р., зменшивши її розмір на 76450,64 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Георгій” (03057, м. Київ, пров. Польовий, 9, код 23385184) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар