Рішення № 18193418, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/33805.09.11 За позовом Національного комплексу «Експоцентр України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД-АГРО»

про стягнення 309,38 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.06.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 5 вересня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Національний комплекс «Експоцентр України» (позивач або Виконавець) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД-АГРО»(відповідач або Замовник) про стягнення грошових коштів в сумі 309,38 грн. з них основного боргу 204,85 грн., штрафу 14,34 грн., втрат від інфляції 72,52 грн. та 3% річних 17,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взятих на себе зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 5.09.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оголошенням Національним комплексом «Експоцентр України»було запрошено до участі у Четвертій міжнародній спеціалізованій виставці «Україна зернова - 2008»(належним чином засвідчена копія оголошення міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідно до заявки Замовника на участь у Четвертій міжнародній спеціалізованій виставці «Україна зернова - 2008»(належним чином засвідчена копія заявки міститься в матеріалах справи), Виконавець надав Замовнику на оплату рахунок № 858/с від 11.09.2008р. на суму 204,85 грн. (належним чином засвідчена копія рахунку міститься в матеріалах справи), однак, Замовник, послуг Виконавця не оплатив.

Позивач вказує, що підтвердженням наданих робіт та послуг є укладений між сторонами акт прийняття здачі наданих послуг від 2.12.2008р. (належним чином засвідчена копія заявки міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неоплати Замовником послуг Виконавця позивач, 11.04.2011р., в порядку досудового врегулювання спору направив Замовнику претензію з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Національного комплексу «Експоцентр України»суму заборгованості, що становить 204,85 грн. (копія претензії міститься в справі). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем 15.04.2011р. підтверджується потовим повідомленням з відміткою про вручення (копія повідомлення міститься в справі). Позивач вказує, що відповідач, ніяких дій щодо оплати заборгованості за надані йому роботи та послуги не вчинив, заборгованості не погасив.

З тверджень позивача зясовано, що станом на 9.08.2011р. у Замовника існує заборгованість перед Виконавцем по оплаті послуг в розмірі 204,85 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, відповідач, надіславши на адресу позивача заявку на участь у Четвертій міжнародній спеціалізованій виставці «Україна зернова - 2008»погодився з викладеними Виконавцем в оголошенні умови та прийняв їх.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що підтвердженням надання Виконавцем та прийняття Замовником послуг та виконаних робіт є складений між сторонами, скріплений підписами та печатками сторін, акт прийняття здачі наданих послуг від 2.12.2008р., з якого вбачається, що роботи та послуги, згідно заявки на участь у виставці, виконані в строк і в повному обсязі (термін проведення 02.10.- 04.10.2008р.).

Судом встановлено, що для оплати робіт та послуг, Виконавець, виставив Замовнику рахунок № 858/с від 11.09.2008р., про який Замовнику було відомо, оскільки відповідний рахунок був зазначений в акті прийняття здачі наданих послуг від 2.12.2008р.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Замовник, взятих на себе зобовязань по оплаті послуг Виконавця не виконав, виставленого рахунку не оплатив.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи заборгованість Замовника по оплаті послуг Виконавця відповідачем позивачу не перерахована, що підтверджується довідкою від 31.08.2011р. (копія довідки міститься в справі).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати виставленого позивачем рахунку № 858/с від 11.09.2008р. на загальну суму 204,85 грн., станом на вересень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу, який утворився у відповідача внаслідок неоплати наданих позивачем робіт та послуг в розмірі - 204,85 грн. (сума неоплаченого рахунку).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, а також те, що позивач належить до державного сектора економіки, суд дійшов висновку, що за порушення Замовником зобовязань щодо оплати за надані йому Виконавцем послуги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 14,34 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, втрат від інфляції в сумі 72,52 грн. та 3% річних 17,67 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД-АГРО»(ідентифікаційний код: 34620523, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25/1, р/р 260083014475 в Банк АБ «Національні Інвестиції», МФО 300498) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(ідентифікаційний код: 21710384, адреса: 03680, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 1, рахунок № 26007699 у ВАТ «Кредитпромбанк», ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 300863) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 204,85 грн. (двісті чотири гривні 85 копійок), штрафу 14,34 грн. (чотирнадцять гривень 34 копійки), втрат від інфляції 72,52 грн. (сімдесят дві гривні 52 копійки), 3% річних 17,67 грн. (сімнадцять гривень 67 копійок) та судові витрати в сумі 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 9.09.2011р.