Рішення № 18192920, 15.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" вересня 2011 р.Справа № 20/5007/73/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність №59 від 22.08.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність № 5 від 11.05.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (м. Житомир)

до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль Житомирська область)

про стягнення 10965,51 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (далі позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (далі відповідач) про стягнення 10965,51грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/73/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.08.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні 15.09.2011р. проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що після набрання чинності 23.05.2011р. рішення господарського суду Житомирської області по справі №18/5007/32/11 від 12.05.2011р. відносини сторін перейшли в сферу виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене сума інфляційних нарахувань та 3% річних має розраховуватися за період з 01.01.2011р. по 23.05.2011р. з суми боргу 129008,10грн.

Таким чином, компенсація від знецінення коштів має становити 7116,76грн. та 3% річних в сумі 1516,26грн.

Оскільки, позивач жодного разу не вчинював дії по досудовому врегулюванню спору, а саме: не висував вимоги про відшкодування йому інфляційних втрат та 3% річних протягом всього строку існування заборгованості аж до повного погашення боргу, на думку відповідача являє собою ніщо інше як бездіяльність, яка сприяла порушенню.

Тому просить суд відмовити в позові.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представники сторін зазначили, що додаткові докази відсутні. Крім того, просили суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2008р. Відкритим акціонерним товариством "Виробничо-закупівельним підприємством "Хміль" (далі позивач, продавець) та Державним підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" (далі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі договір) (а.с. 7-8).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за автомобіль МАЗ 6422 (сідельний тягач) (надалі іменується "товар") за ціною 378000,00грн.

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що ціна на товар не може бути змінена продавцем без письмового погодження з покупцем.

Товар переходить у власність покупця з моменту підписання акта прийому-передачи товара. Товар може бути повернутий продавцю в разі виявлення покупцем дефектів, недоліків які неможуть бути усунені продавцем по місцюзнаходження покупця (п. 1.3 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, щорічно рівномірними частками яка становить 94500,00грн. (п. 3.1 договору)

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець повинен перерахувати кошти на рахунок продавця, 4-ма частинами раз на рік.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості придбаного автомобіля за останнім утворилась заборгованість в сумі 129008,10грн.

В зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості придбаного автомобіля, позивач змушений був звернутися з позовною заявою до господарського суду Житомирської області про стягнення на свою користь з відповідача 129008,10грн. заборгованості та судових витрат.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.05.2011р. у справі №18/5007/32/11 з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на користь Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-закупівельного підприємства "Хміль" було стягнуто 129008,10грн. - основного боргу; 1290,08грн. - витрат по сплаті державного мита; 235,84грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обовязковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами України.

Згідно із ст.124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст.11 Закону України "Про судоустрій", ст.4 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання вищезазначеного судового акту, 23.05.2011р. господарським судом Житомирської області було видано наказ.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 130534,02грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1595 від 21.06.2011р. на суму 25000,00грн. (а.с.14), №1701 від 04.07.2011р. на суму 105000,00грн. (а.с.13) та №1704 від 05.07.2011р. на суму 534,02грн. (а.с. 15).

За приписами ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

Глава 50 ЦК України регулює підстави припинення зобовязання. Такими підставами, в тому числі є його виконання, проведене належним чином.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобовязання.

Враховуючи ту обставину, що відповідач погасив основну заборгованість з порушенням строку оплати встановленого в договорі, позивач не позбавлений права нараховувати штрафні санкції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Скориставшись своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства, позивач у даній справі заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. в сумі 7532,79грн. та 3% річних за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. в сумі 3432,72грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

У разі якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодовувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 3415,50грн.; вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 17,22грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 7532,79грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 30-31), відхиляються судом як необґрунтовані та які спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул.Київська, 6, код ЄДРПОУ 13568251) на користь Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-закупівельного підприємства "Хміль" (10001, м. Житомир, вул.Металістів, 6, код ЄДРПОУ 05471336) 3415,50грн. - 3% річних, 7532,79грн. - інфляційні нарахування, 109,48грн. - витрат по сплаті державного мита; 235,63грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

<Текст >