Рішення № 18192899, 16.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.11 р. Справа № 33/106

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСУ №473”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 01416978)

до відповідача Концерну „Донецькоблагробуд”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 25330268)

про стягнення основного боргу у розмірі 42391грн.60коп., 3% річних у розмірі 3654грн.97коп., інфляційних витрат у розмірі 13268грн.57коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №01/6-53 від 08.07.2011р., Попов І.Б. директор згідно наказу №33 від 01.12.2010р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №291 від 15.08.2011р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДСУ №473”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Концерну „Донецькоблагробуд”, м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 42391грн.60коп., 3% річних у розмірі 3654грн.97коп., інфляційних витрат у розмірі 13268грн.57коп.

Ухвалою від 07.07.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/106, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №8-05-08 від 08.05.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 42391грн.60коп. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 3654грн.97коп., інфляційних витрат у розмірі 13268грн.57коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №8-05-08 від 08.05.2008р., актів приймання виконаних підрядних робіт №1-7-5 за липень 2008р., №1-7-6 за липень 2008р., платіжного доручення №2704 від 08.08.2008р., договірної ціни (додаток №1 до договору №08-05-08 від 08.05.2008р.), протоколу узгодження структури договірної ціни (додаток №2 до договору №8-05-08 від 08.05.2008р.), банківської виписки, претензії №01/6-01 від 13.01.2011р., повідомлення про поштове відправлення, листа №01/6-66 від 11.07.2011р., акт звіряння станом на 12.07.2011р., копія витягу з головної книги підприємства ТОВ „ДСУ №473”, копії рахунків №801 від 08.08.2008р., №870 від 16.10.2008р., №729 від 10.06.2008р., №850 від 29.09.2008р., актів приймання виконаних підрядних робіт №1-10-4 за жовтень 2008р., №1-9-6 за вересень 2008р., №1-9-5 за вересень 2008р., №1-9-4 за вересень 2008р., №1-8-5 за серпень 2008р., №1-8-2 за серпень 2008р., №1-8-1 за серпень 2008р., №1-7-6 за липень 2008р., №1-7-5 за липень 2008р., №1-5-2 за травень 2008р., №1-4-5 за квітень 2008р., №1-4-4 за квітень 2008р., №1-3-4 за березень 2008р., №1-3-1 за березень 2008р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує умовами договору, ст.ст. 526, 530, 625, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарсько-процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача 18.07.2011р. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2391грн.60коп., проти стягнення суми основної заборгованості у розмірі 40000грн.00коп. заперечує, посилаючись на той факт, що відповідачем згідно платіжного доручення №3348 від 29.09.2008р. сплачено 40000грн.00коп., копія якого міститься в матеріалах справи. Проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат заперечує, посилаючись на їх безпідставність.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

08.05.2008р. між Концерном „Донецькоблагробуд” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДСУ №473” (підрядник) укладено договір підряду №8-05-08 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобовязується виконати роботи з електроосвітлення та електрооснащення кафе в Ворошиловському районі м. Донецька з матеріалів замовника та підрядника (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема додатку №1 до Договору (договірна ціна), сторони узгодили обсяг та вартість підрядних робіт.

Відповідно до п.4.1. Договору замовник перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів та обладнання в сумі 46572грн.00коп. в т.ч. ПДВ 20% протягом 5-ти банківських днів після підписання договору. Тобто, кінцевий строк сплати авансу у розмірі 46572грн.00коп. становить 16.05.2008р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи замовником у зазначений термін аванс у розмірі 46572грн.00коп. сплачений не був.

Відповідно до п.3.1. Договору підрядник зобовязується виконати передбачені цим договором роботи своєчасно, якісно, із дотриманням всіх норм та вимог. Підрядник забезпечує можливість контролю замовником ходу здійснюваних робіт.

Приймання виконаних робіт сторони здійснюють за актом приймання-передачі в 2-х денний строк з моменту повідомлення замовника підрядником. При вияві недоліків, виявлених при прийманні, сторони підписують акт із зазначенням переліку доробок та строків їх виконання (п.3.2. Договору).

Так, сторонами складені акти приймання виконаних підрядних робіт №1-7-5 за липень 2008р. на суму 60901грн.20коп., №1-7-6 за липень 2008р. на суму 31490грн.40коп., які підписані представниками з обох сторін та скріплені печатками підприємств. Отже, суд робить висновок, що зазначені виконані підрядні роботи прийнятті замовником без заперечень.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що замовник сплачує підряднику вартість виконаних підрядних робіт згідно акту приймання виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту приймання виконаних робіт. Тобто, останній термін сплати вартості виконаних робіт становить 07.08.2008р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем в зазначений строк оплата за виконані роботи за Договором здійснена не була.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено за виконані роботи за Договором 50000грн. 08.08.2008р., про свідчить копія платіжного доручення №2704 від 08.08.2008р., наданого позивачем.

Також, відповідно до платіжного доручення №3348 від 29.09.2008р. відповідачем сплачено 40000грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу „оплата за виконані ел.монтажні роботи згідно рахунку №850 від 20.09.2008р.” (копія платіжного доручення №3348 від 29.09.2008р. долучена до матеріалів справи). Згідно наданого позивачем рахунку №850 від 20.09.2008р. останній виставлений відповідачу за виконання електромонтажних робіт згідно договору №8-05-08 від 08.05.2008р. Відповідно до чого, суд робить висновок, що відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 40000грн.00коп. саме за спірним Договором до подачі позивачем зазначеного позову.

За таких обставин, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення заборгованості за Договором у розмірі 40000грн.00коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку із відсутністю предмету спору.

Доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 2391грн.60коп. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2391грн.60коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 3654грн.97коп. та інфляційних витрат у розмірі 13268грн.57коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зазначені розрахунки, суд дійшов висновку, що позивачем не враховано часткову оплату заборгованості за Договором у розмірі 40000грн. при здійснені вказаного розрахунку. Відповідно до чого, судом самостійно здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних витрат з вказаним позивачем періодом виникнення заборгованості, який не суперечить нормам чинного законодавства, та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 366грн.78коп. та 2877грн.81коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1. ст. 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСУ №473”, м.Донецьк до відповідача, Концерну „Донецькоблагробуд”, м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 42391грн.60коп., 3% річних у розмірі 3654грн.97коп., інфляційних витрат у розмірі 13268грн.57коп. задовольнити частково.

Стягнути з Концерну „Донецькоблагробуд” (83086, м.Донецьк, вул.Зайцева, буд.46а, код ЄДРПОУ 25330268, р/р 260062153 в ДОД АТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк, МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСУ №473” (83023, м.Донецьк, вул.Кабардинська, 2а, код ЄДРПОУ 014716978, р/р 26006187120001 в ДФ КБ „Приватбанк” в м.Донецьк, МФО 335496) заборгованість у розмірі 2391грн.60коп., 3% річних у розмірі 366грн.78коп., інфляційні витрати у розмірі 2877грн.81коп., державне мито в розмірі 56грн.36коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22грн.43коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 40000грн.00коп у звязку із відсутністю предмету спору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 16.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >