Рішення № 18192856, 23.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.08.11 р. Справа № 19/68

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі:

1)Міністерства фінансів України

2)Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м.Донецьк

про стягнення на користь ПАТ „Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 10198806,95 грн.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора: Кравцов В.І.

від позивача-1: не зявився

від позивача-2: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: не зявився

Суд перебував в нарадчій кімнаті

23.08.2011р. з 13.15 год. по 13.25 год.

Суть справи:

Заступник прокурора Оболонського району м.Києва звернувся в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м.Донецьк про стягнення на користь ПАТ „Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 10198806,95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. перед позивачем-2, що погіршує платоспроможність позичальника, збільшує обсяг невиконаних ним зобовязань та перешкоджає виконанню банком зобовязань по виплаті відсотків за депозитами, що порушує інтереси вкладників. Оскільки 99,9% статутного капіталу відповідача-2 належать державі, прокурор вважає невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором таким, що порушує інтереси держави, у звязку з чим подає позов одночасно в інтересах Міністерства фінансів України та ПАТ „Родовід Банк”.

Ухвалою суду від 14.07.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/68.

25 липня 2011р. у звязку з перебуванням судді Демідової П.В. у відпустці, справу №19/68 передано на розгляд судді Курило Г.Є. У звязку з виходом судді Демідової П.В. з відпустки, 27.07.2011р. справу №19/68 передано на її розгляд.

01 серпня 2011р. від позивача-1 надійшли пояснення №31-15030-07-26/18378 від 20.07.2011р., в яких він підтримав позицію прокурора та вважає його вимоги обґрунтованими, оскільки капіталізоване державою ПАТ „Родовід Банк” відноситься до субєктів господарювання державного сектору економіки, а невиконання відповідачем умов кредитного договору №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. призводить до порушення як інтересів банку, так і громадян, юридичних осіб і самої держави; водночас, просить суд розглянути справу №19/68 за відсутності його представника.

10 серпня 2011р. через канцелярію суду позивачем-2 були надані письмові пояснення №09.2-11-б.б/3380 від 10.08.2011р., в яких він підтвердив наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 875958,52 євро, що еквівалентно 10198806,95 грн. за курсом Національного Банку України станом на 27.04.2011р.

22 серпня 2011р. позивачем-2 були надані пояснення №09.2-11-б.б./3452 від 19.08.2011р., в яких він підтримав позицію прокурора щодо обґрунтованості подання ним позову в інтересах банківської установи із значної держаною часткою, зазначивши, що неодержання банком прибутку від виконання банківських операцій може призвести до погіршення фінансового стану установи, що негативно вплине на повернення грошових коштів його численним вкладникам, а також може призвести до зменшення надходжень до бюджету, можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку банківського сектору економіку, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб, що порушує інтереси держави. В підтвердження викладеного позивачем-2 надана копія витягу з протоколу №12 засідання Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємства від 23.09.2010р.

В судовому засіданні 23.08.2011р. прокурор підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, позивач-2 наполягав на задоволенні позову.

Позивач-1 в судове засідання 23.08.2011р. не з'явився.

Відповідач не з'явився в жодне судове засдіання, про час і місце слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 14.07.2011р., 26.07.2011р., 10.08.2011р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна в матеріалах справи, та довідки Головного управління статистики в Донецькій області №14/4-17/4323 від 10.08.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт” (код 31872415) зареєстровано за адресою: 83059, м.Донецьк, вул.Сеченова, 3.

На адресу суду повернуто поштові відправлення №113150958, 13546657, 13425698, надіслані відповідачу за вказаною адресою, з відміткою органу поштового звязку „выбыли”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Водночас, на адресу ТОВ „МБС Импорт”, визначену як його фактичне місце знаходження в договорі №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 89) також було надіслано ухвалу суду від 26.07.2011р. по справі №19/68, яку відповідач отримав 01.08.2011р., проте вимоги суду, викладені в ній, не виконав з невідомих підстав, правом надати відзив на позов не скористався, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки позивача-1 та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора та представника позивача-2 було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, господарський суд -

Встановив:

06 жовтня 2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Родовід Банк” (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт” (далі позичальник) був укладений кредитний договір №22.1/197-К-06 (далі кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк, на умовах цього договору, зобовязується надати позичальнику кредит в сумі 630 000,00 євро, а позичальник зобовязується повернути кредит не пізніше 05.10.2009р. та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим договором.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5% річних і підлягає коригуванню банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5,10 грн. за 1дол. США під час дії цього договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітний період, вказаний в п.2.6.2 цього договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітний період (п.2.5). Порядок нарахування та сплати процентів узгоджений сторонами в п.2.6 кредитного договору.

За умовами п.3.4.8 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Згідно з п.5.1, кредитний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором та припиняється належним виконанням його умов.

Відповідно до п.5.4, усі зміни та доповнення умов цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком односторонньої зміни умов, передбачених цим договором.

З урахуванням викладеного, сторонами був підписаний ряд додаткових угод про внесення деяких змін до умов кредитного договору.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. (зі змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний кредитний договір наразі є дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію А01 №219900, 17.06.2009р. було проведено зміну найменування юридичної особи за ідентифікаційним кодом 14349442. Як вбачається з довідки АБ №240131Відділу статистики у Подільському районі Головного управління статистики у м. Києві, станом на 23.09.2010р. за вищевказаним ідентифікаційним номером в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк”.

З огляду на вищевикладене, кредитором за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. виступає Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк”.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, банком на виконання кредитного договору №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. були перераховані позичальнику грошові кошти в сумі 630000,00 євро., повернення яких, відповідно виписки з особливого рахунку, останнім не здійснено.

Водночас, протягом дії кредитного договору, позивачем-2 відповідно до п.п.2.5, 2.6 кредитного договору, здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які наразі залишились не сплаченими відповідачем в сумі 164317,87 євро.

Під час судового розгляду справи №19/68 відповідачем не надано доказів повного та своєчасного повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р., як не надано доказів повної та своєчасної сплати відсотків за користування ними, з чого суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості з повернення кредиту в сумі 630000,00 євро, простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 164317,87 євро.

Проте, з огляду на подання позову про стягнення вищевказаних сум Заступником прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах..

Заступник прокурора Оболонського району м.Києва, звернувшись до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Імпорт” заборгованості, визначив особами позивачами, в інтересах яких він діє - Міністерство фінансів України та Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк”.

Теорія держави та права, визначає поняття держави як суверенну політико-територіальну організацію соціально неоднорідного суспільства, яка володіє публічною владою, реалізація якої здійснюється спеціальним апаратом управління та примусу. Таким апаратом є визначені державою органи. Певний перелік державних органів, які запроваджують державну владу та здійснюють свої повноваження в інтересах держави визначений Конституцією України (ст.ст.6, 75, 102, 113, 188).

Конституційний Суд України, в рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999р. по справі №1-1/99, встановив, що поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у Заступника прокурора Оболонського району м.Києва права подавати позов в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”.

За приписами п.1 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі викладеного, позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м.Донецьк про стягнення на користь ПАТ „Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 10198806,95 грн. підлягають залишенню без розгляду.

Водночас, такий висновок суду не позбавляє Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк” права самостійно звернутись до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт” про стягнення заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р.

Разом з цим, проаналізувавши зміст протоколу №12 засідання Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємства від 23.09.2010р., суд вбачає, що в ньому містяться пропозиції ПАТ „Родовід Банк” підготувати Генеральній прокуратурі звернення щодо розгляду питання про представництво інтересів держави в особі банків у суді під час розгляду справ про неповернення банкам кредитів у сумі понад 10 млн.грн., термін виконання до 18 жовтня поточного року (2010р.).

За своєю правовою природою вищевказаний протокол є індивідуальним актом ненормативного характеру, виданий Міжвідомчою комісією з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємства в межах наданих їх повноважень, та відповідає ознакам підзаконного акту, отже має ґрунтуватись на приписах закону і відповідати його нормам.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про прокуратуру”, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги підзаконний характер рекомендацій Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємства ПАТ „Родовід Банк” підготувати і направити Генеральній прокуратурі звернення щодо розгляду питання про представництво інтересів держави в особі банків у суді під час розгляду справ про неповернення банків кредитів у сумі понад 10 млн.грн., рекомендацій Генеральній прокуратурі забезпечити представництво інтересів держави в особі банків у суді, вони мають розглядатись, виходячи з комплексного аналізу наведених положень чинного законодавства, якими визначається коло повноважень прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді. Водночас, як вбачається зі змісту протоколу №12 від 23.09.2010р., строк виконання викладених в ньому рекомендацій наразі сплинув (18 жовтня та 26 жовтня 2010р. відповідно).

Стосовно позову, заявленого в інтересах Позивача 1, суд вважає правомірним представництво Заступником прокурора Оболонського району м.Києва інтересів Міністерства фінансів України по справі №19/68, оскільки останнє відповідно до Указу Президента України від №1085/2010 від 09.12.2010р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" входить до системи центральних органів виконавчої влади.

За змістом ч.2 ст.21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Водночас, за змістом ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Контекстний аналіз ст.16 ЦК України, ст.ст.1, 18, 21 ГПК України свідчить про те, що позивачем у суді може бути субєкт матеріально-правових відносин , який виступає на захист свої інтересів. Сторони в господарському процесі - це учасники спірного матеріального відношення, виходячи з чого позивачем визнається особа, яка має право вимагати виконати зобовязання (кредитор), а відповідачем особа, яка повинна ці зобовязання виконати.

Як зазначено в Рішенні Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. по справі №1-1/99, „інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися взагалі з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.”

Суд наполягав на тому, щоб заявник обґрунтував правомірність звернення до суду з зазначеними вимогами від імені Позивача-1.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави невиконанням ТОВ „МБС Импорт” зобов'язань за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р., прокурор вказує на те, що 99,99% статутного капіталу Акціонерного товариства „Родовід Банк” перебуває у власності держави.

Враховуючи організаційно-правову форму ПАТ „Родовід Банк”, Постанову КМУ від 11 листопада 2009 р. N 1202 „ Про додаткову капіталізацію публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", а також матеріали справи (а.с.25, 39), власником 6865842222 акцій банку є Держава в особі Міністерства фінансів України. Тобто, виходячи з приписів ст.2 Закону України „Про акціонерні товарства” Держава в особі Мінфіну України є власником контрольного пакету акцій ПАТ „Родовід Банк”.

З вищевикладеного суд дійшов висновку про корпоративний характер правових відносин між державою в особі Міністерства фінансів України та Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк”. Права та обовязки держави в особі Міністерства фінансів як мажоритарного акціонера ПАТ „Родовід Банк” врегульовані розділом V Закону України „Про акціонерні товариства”, ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” . За приписами Закону, акціонер, незалежно від обсягу належних йому акцій, має право на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

До того ж судом враховано розділ 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2004 р. N 155 „ Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави”, за яким управління корпоративними правами здійснюється виключно шляхом участі в загальних зборах, впливу на обрання виконавчих органів товариств, власниками акцій яких є держава.

Контекстний аналіз Закону України „Про акціонерні товариства”, ЦК України свідчить про те, що право акціонера брати участь в управлінні полягає у можливості брати участі в загальних зборах, здійснювати права щодо формування органів управління, порядку прийняття рішень тощо.

Як зазначають прокурор та відповідач-2, наявність заборгованості ТОВ „МБС Импорт” за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. погіршує фінансовий стан Банку, негативно вплине на виконання Банком зобовязань перед його кредиторами, унеможливлює кредитування вітчизняного товаровиробника.

Однак ані прокурором, ані Позивачами не надано доказів, пояснень, обґрунтувань в підтвердження порушення корпоративного права Позивача-1 та впливу невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором на інтереси власника контрольного пакету акцій Банку.

З урахуванням позиції Верховного суду України, викладеній у постанові №13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Водночас, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Проаналізувавши зміст п.п. 50, 51 вищевказаної постанови, суд погоджується з правовою позицію Верховного Суду України та вважає відсутнім у Міністерства фінансів України як акціонера ПАТ „Родовід Банк” право заявляти вимоги щодо виконання договору, укладеного банком з третьою особою, в тому числі стягувати заборгованість з позичальника на користь банку.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м.Донецьк про стягнення на користь ПАТ „Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 10198806,95 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 75, 102, 113, 118, 129 Конституції України, ст.ст.15, 16, 626-629, §2Глави71 Цивільного кодексу України, ст.345-348 Господарського кодексу України, Законами України „Про господарські товариства”, „Про акціонерні товариства”, „Про прокуратуру”, Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. по справі №1-1/99, постановою Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, ст.ст.1, 2, 4, 21, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м.Донецьк про стягнення на користь ПАТ „Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 10198806,95 грн. залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м.Донецьк про стягнення на користь ПАТ „Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором №22.1/197-К-06 від 06.10.2006р. в сумі 10198806,95 грн. відмовити.

У судовому засіданні 23.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 29.08.2011р.

<Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >