Рішення № 18192847, 08.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.11 р. Справа № 39/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Гречух В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс”, м. Донецьк

про: стягнення 94 341,54 грн.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

від третьої особи: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс”, м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку про стягнення 94 341,54грн., з яких грошові кошти набуті без достатніх правових підстав в розмірі 91 473,29грн., 3% річних в розмірі 947,31грн., інфляційні нарахування в розмірі 1920,94грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ухвалу господарського суду від 25.11.2010р. по справі № 11/282, постанову Вищого господарського суду України від 13.10.2010р. по справі № 11/282.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 05.04.2011р., 18.05.2011р. провадження по справі № 39/21 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинялось.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 12.05.2011р., 15.07.2011р. провадження по справі № 39/21 було поновлено.

Представник позивача через канцелярію суду 18.05.2011р. надав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача суму безпідставно набутого майна в розмірі 91 473,29грн., 3% річних в розмірі 1601,41грн., інфляційні втрати в сумі 5305,45грн.

Представник позивача через канцелярію суду 27.07.2011р. надав заяву про зміну розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача суму безпідставно набутого майна в розмірі 89 262,89грн., 3% річних в розмірі 2165,29грн., інфляційні втрати в сумі 6951,97грн.

Суд розглядає справу з урахуванням поданих заяв.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив, письмового відзиву на позов не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. по справі №11/282 позовні вимоги ТОВ “ТТК “АлТранс” до ТОВ “ДМС-Будматеріали” про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 91473грн. 29коп. були задоволені в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. по справі №11/282 залишено без змін.

23.11.2009р. господарським судом Донецької області був виданий наказ про стягнення з ТОВ “ДМС-Будматеріали” на користь ТОВ “ТТК “АлТранс” суми в розмірі 91473грн. 29коп., витрат по сплаті державного мита в розмірі 915грн. 00коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн. 00коп.

25.05.2010р. Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку звернувся до господарського суду Донецької області із поданням №5885 від 21.05.2010р. про зміну способу виконання наказу від 23.11.2009р. про примусове виконання рішення від 01.09.2009р. по справі №11/282, згідно якого просив суд звернути стягнення на майно боржника (дебіторську заборгованість) ТОВ “ДМС-Будматеріали”, яке знаходиться в інших осіб шляхом звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться у ТОВ “Агрострома”(83029, м. Донецьк, вул. Малова, 35г, код 13483649).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.2010 р. подання відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м.Донецьку задоволено та звернено стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “ДМС-Будматеріали” шляхом звернення стягнення на грошові кошти в розмірі 91473грн. 29коп. за договором переведення боргу №19-12/08-1 від 12.12.2008р., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “ДМС-Будматеріали” та знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. ухвала господарського суду Донецької області від 01.06.2010 р. залишена без змін.

21.06.2010 р. відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку на підставі ухвали господарського суду від 01.06.2010 р. до ПАТ “Донгорбанк” виставлено платіжну вимогу № 3-350 від 21.06.2010 р., згідно з якою з рахунку ТОВ “Агрострома” № 26002002992000, відкритого в ПАТ “Донгорбанк” проведено примусове списання грошових коштів в сумі 91473,29грн., що також підтверджується випискою по особовому рахунку платника за 21.06.2010р.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року у справі № 11/282 та ухвалу господарського суду Донецької області від 01.06.2010 року у справі № 11/282 скасовано, справу в частині розгляду подання відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку про зміну способу виконання рішення по справі № 11/282 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2010 р. подання відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку про зміну способу виконання рішення по справі № 11/282 залишено без задоволення.

14.03.2011 р. позивач звернувся до господарського суду з вимогою, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів набутих без достатніх правових підстав у розмірі 89 262,89грн., оскільки ухвала господарського суду Донецької області від 01.06.2010 р. про зміну способу виконання рішення, на підставі якої відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку було здійснено примусове списання грошових коштів з рахунків ТОВ „Агрострома”, згідно постанови Вищого господарського суду України від 13.10.2010 р. скасована.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мали місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених ст. 11, 509 ЦК України

Виходячи з визначених положенням гл. 83 ЦК України умов, предметом доказування у даній справі є:

по-перше, набуття відповідачем майна, грошових коштів в сумі 89 262,89грн.

по-друге, набуття майна (грошових коштів) за рахунок відповідача.

по-третє, відсутність правової підстави для набуття майна (грошових коштів).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Як встановлено судом ухвалою господарського суду від 25.07.2011р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк про поворот виконання судового рішення у справі № 11/282 (ухвали господарського суду Донецької області від 01.06.2010 року у справі № 11/282) та в порядку ст. 122 ГПК України видано поворотний наказ на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія “АлТранс”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк грошових коштів в розмірі 91473,29грн, 89 262,89грн. з яких є предметом розгляду даної справи № 39/21.

Поворот виконання рішення, постанови - це процесуальна дія, яка полягає в повному або частковому відновленні первісного становища відповідача в разі зміни або скасування рішення з прийняттям нового рішення про повну або часткову відмову в позові.

В силу встановленого ст. 4-5 ГПК України, та гарантованого п. 5 ст. 124 Конституцію України, принципу обовязковості судових рішень, ухвала господарського суду від 25.07.2011 р. є обов'язковою до виконання на всій території України.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення у справі № 39/21 порушені права позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрострома”, в порядку ст. 122 ГПК України захищені судом шляхом видачі поворотного наказу.

За таких обставин, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк в цій частині слід відмовити.

Крім того позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлені щодо стягнення з останнього 3% річних в розмірі 2165,29грн., нарахованих за період з 13.10.2011р. по 27.07.2011р. та інфляційних втрат в сумі 6951,97грн., нарахованих за період з 13.10.2011р. по 27.07.2011р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу та різновидом цивільно-правової відповідальності боржника, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, таке право законодавець повязує з фактом прострочення виконання боржником грошового обовязку.

Виходячи з положень ст.625 ЦК України та змісту Глави 51 ЦК України, згаданий у її диспозиції борг є заходом відповідальності за невиконання грошового зобовязання, який є наслідком такого невиконання порушення у розмінні ст.610 Цивільного кодексу України. В свою чергу, саме борг є підставою та базою для нарахування стягуваних в межах розглядуваної справи суми інфляційної індексації та 3% річних.

Оскільки ознакою боргу за наведеними статтями Цивільного кодексу України є прострочення виконання грошового зобовязання, як вже було зазначено вище, у світлі приписів ст.ст.526, 530 ЦК України, які закріплюють вимоги щодо виконання зобовязань, у тому числі за строком, цілком логічним є висновок суду про існування певного строку (терміну), в межах якого виконання відповідного зобовязання вважатиметься належним (не простроченим).

Між тим, основна сума грошових вимог позивача до відповідача, на яку нараховані заявлені в межах справи вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляції, є наслідком реалізації положень ст.1212 ЦК України.

Приписи ч.1 ст.1212 ЦК України, встановлюють обовязок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, а також і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, не визначають строк, в межах якого таке повернення мало б бути здійснено, і до настання якого вимога потерпілого не може бути задоволена.

За висновком суду, невизначеність такого строку зумовлена природою правовідносин з набуття (збереження) чи знаходження майна без достатньої правової підстави та однозначно вказує на негайність здійснення повернення майна потерпілому.

Зазначені особливості правового регулювання кондиційних зобовязань обєктивно виключають існування строку для належного (непростроченого) виконання зобовязання з повернення безпідставно набутого майна у розумінні ст.ст.526, 530 ЦК України, що, наразі, виключає і можливість прострочення цього негайного обовязку.

За таких обставин, використана позивачем база для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум не має і не може мати обовязкової для застосування ст.625 ЦК України ознаки прострочення.

Більш того, встановлений ст.1212 ЦК України обовязок набувача здійснити повернення майна не є заходом відповідальності, на що вказує на тільки характер розміщення відповідної статті у Цивільному кодексі України, але й зміст ч.2 ст.1212 ЦК України, який виключає наявність обумовленості обовязку з повернення фактом вчинення набувачем відповідного порушення.

Натомість цього, як вже зазначалося вище, згаданий у ст.625 ЦК України борг завжди є наслідком порушення зобовязання протиправної поведінки боржника, винність якого презюмується згідно ст.614 ЦК України. Викладене унеможливлює кваліфікацію стягнутих на підставі ст.1212 ЦК України сум як боргу.

Поряд із цим, встановлений ст.1212 ЦК України обовязок з повернення майна не є грошовим за своєю природою у розумінні ст.ст.533, 625 ЦК України безпідставне набуття саме грошових коштів лише зумовлює реалізацію аналогічної до виконання грошових платежів порядок їх повернення шляхом сплати, проте такі грошові кошти повертається саме як набуте майно потерпілої особи, а не як платіж набувача в силу відповідного грошового зобовязання перед потерпілим.

Таким чином, стягнуті з позивача в межах справи №11/282 грошові кошти на користь відповідача за своєю правовою природою не уособлюють грошового зобовязання у розмінні ст. 625 ЦК України, оскільки не мають відповідних ознак.

За відсутністю належних правових підстав для застосування у розглядуваному випадку ст.625 ЦК України та з огляду на відсутність іншого нормативного обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутністю у відповідача обовязку сплачувати на користь позивача стягувані інфляційну індексацію та 3% річних, що у повній мірі узгоджується із принципом, встановленим ч.1 ст.19 Конституції України, згідно якого ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Відсутність належних підстав для нарахування стягуваних грошових коштів зумовлює обєктивну відсутність у позивача прав здійснювати таке нарахування та вимагати його стягнення у примусовому порядку, і неможливість порушення відповідачем зазначеного відсутнього права, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволені позову у цій частині.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома”, м. Донецьк відмовити.

В судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексті рішення.

Повний текст рішення підписано 10.08.2011 р.

Суддя Морщагіна Н.С.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >