Рішення № 18192811, 12.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.11 р. Справа № 8/221пн

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, м. Донецьк

ЄДРПОУ 13511245

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.

Донецьк, ЄДРПОУ 13511245

про визнання права власності

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 21.04.2011р.

Від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство „Донецькавтотранс”, м.Донецьк, (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк (далі відповідач) про визнання права власності на майно бази відпочинку „Сосна”, а саме: котельню, літера Е, площею 27,0 кв.м; склад, літера Ж; вбиральню, літера З, площею 16,6 кв.м; сарай, літера И; душ, літера С; роздягальню, літера Т; склад, літера Х; склад, літера Ц; будівлю медпункту, літера Э, площею 96,4 кв.м; насосну, літера Ю, площею 25,8 кв.м; танцювальний майданчик, літера Я, площею 41,1 кв.м; щитову, літера А`, площею 19,4 кв.м; альтанку, літера Б`; альтанку, літера Г`; альтанку, літера Д`; альтанку, літера Е`; навіс, літера Ж`; кавярню, літера Т`, площею 17,0 кв.м; резервуар; резервуар; свердловину; скульптуру; вежу Рожнова; ворота головного входу; сходи 1; сходи 2; огорожу залізобетонну; спортивний комплекс; огорожу; карусель; спортивний майданчик №3; туалет, літера Т``; асфальтове замощення, загальною площею 980 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красний Лиман, с.Щурове.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.10.2010р. (підписане 26.10.2010р.) у справі № 8/221пн (суддя Ємельянов А.С.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, м. Донецьк до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк задоволенні. Визнано право власності Публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, м. Донецьк на майно бази відпочинку „Сосна”, а саме: котельню, літера Е, площею 27,0 кв.м; склад, літера Ж; вбиральню, літера З, площею 16,6 кв.м; сарай, літера И; душ, літера С; роздягальню, літера Т; склад, літера Х; склад, літера Ц; будівлю медпункту, літера Э, площею 96,4 кв.м; насосну, літера Ю, площею 25,8 кв.м; танцювальний майданчик, літера Я, площею 41,1 кв.м; щитову, літера А`, площею 19,4 кв.м; альтанку, літера Б`; альтанку, літера Г`; альтанку, літера Д`; альтанку, літера Е`; навіс, літера Ж`; кавярню, літера Т`, площею 17,0 кв.м; резервуар; резервуар; свердловину; скульптуру; вежу Рожнова; ворота головного входу; сходи 1; сходи 2; огорожу залізобетонну; спортивний комплекс; огорожу; карусель; туалет, літера Т``, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, с. Щурове.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. по справі за № 8/221пн (колегія у складі: головуючий суддя Величко Н.Л., судді - Алєєва І.В., Москальова І.В.) рішення господарського суду Донецької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м. Донецьк - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. (у складі колегії: головуючогосудді Козир Т.П., суддів: Малетича М.М., Прокопанич Г.К.) касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задоволено частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.10.2010р. у справі №8/221пн скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду, оскільки рішення попередніх інстанцій були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач під час нового розгляду в суді першої інстанції підтримав позовні вимоги.

Відповідач в поясненнях по справі та в судовому засіданні проти позову заперечує.

У судовому засіданні 12.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.1995р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій обасті видано наказ № 3944 “Про перетворення Державного підприємства “Донецькавтотранс” у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації”, з якого вбачається, що внаслідок перетворення, відкрите акціонерне товариство “Донецькавтотранс” стало правонаступником Державного підприємства “Донецькавтотранс”, що приватизувалось.

Відповідно до п.1 Тимчасового положення №2558-XII від 07.07.1992р. „Про Фонд державного майна” Фонд державного майна України виступає державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

За змістом п.4 вказаного нормативно-правового акту одним із основних завдань зазначеного державного органу є розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, які перебувають у загальнодержавній власності.

Відповідно до п.8 Тимчасового положення №2558-XII від 07.07.1992р. „Про Фонд державного майна” та Положення №412 від 15.06.1994р. „Про регіональне відділення Фонду державного майна України” в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд державного майна України здійснює надані йому повноваження через регіональні відділення.

За вимогами ст. 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, тобто, на момент прийняття відповідачем наказу №3944 від 10.08.1995р.) та пунктом 5 Тимчасового положення №2558-XII від 07.07.1992р. „Про Фонд державного майна” передбачено, що Фонд державного майна відповідно до покладених на нього завдань розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання; змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про приватизацію державного майна” субєктами приватизації є, зокрема, державні органи приватизації, покупці (їх представники). Державну ж політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах.

Згідно із ст.11, ст.14 Закону України „Про приватизацію державного майна” порядок приватизації державного майна передбачає, в тому числі, затвердження плану приватизації майна державного підприємства, який складається комісією по приватизації та передбачає строки і організаційні форми приватизації, початкову ціну об'єкта приватизації (розмір статутного фонду господарського товариства), врахування кредиторської і дебіторської заборгованості, рекомендовані форми платежу, квоти обов'язкового застосування приватизаційних майнових сертифікатів.

23.08.1995р. відповідачем по справі затверджено план приватизації Державного підприємства “Донецькавтотранс”, згідно якого вартість цілісного майнового комплексу останнього склала 1001232436 тис. крб., а вартість майна, яке підлягало приватизації 985492500 тис. крб.

Відповідно до плану приватизації вартість цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Донецькавтотранс” складає 1001232436 тис. крб. При цьому, вартість майна, яке підлягає приватизації, становить 985492500 тис. крб.

Вказані обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу (арк. справи 19-20).

За змістом розділу 7 плану приватизації передбачено, що до складу приватизованого майна, яке знаходиться на балансі Державного підприємства „Донецькавтотранс”, входить соціально-побутовий обєкт, зокрема, база відпочинку „Сосна”.

Згідно із ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка діяла на момент прийняття наказу №3944 від 10.08.1995р., враховуючи, що правовідносини між сторонами по справі з приводу приватизації Державного підприємства „Донецькавтотранс” виникли саме з моменту підписання вказаного документу Донецьким Регіональним відділенням Фонду державного майна України) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно із статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті його викупу, купівлі на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Як зазначено раніше, за розділом 7 плану приватизації внаслідок придбання товариством покупців Державного підприємства „Донецькавтотранс” більш ніж 51% акцій, воно має право на безоплатне передання соціально-побутових обєктів або їх частини за умови використання останніх за прямим призначенням з обовязковим збереженням профілю діяльності.

При цьому, на час закінчення приватизації загальна кількість акцій відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” становила 39419700 штук, зокрема працівниками підприємства отримано 21657305 штук цінних паперів, що становило 54,940% від загальної кількості акцій. Зазначене підтверджено свідоцтвом від 21.05.1997р. (арк. справи 21)

За таких обставин, враховуючи те, що більш ніж 51% акцій відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” придбано акціонерами вказаного товариства та виходячи зі змісту розділу 7 плану приватизації та вимог ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” є підстави для висновку про те, що позивач набув право на безоплатне отримання соціально-побутового обєкту бази відпочинку „Сосна” у власність в результаті приватизації майна Державного підприємства „Донецькавтотранс”.

Згідно долучених до матеріалів справи документів, в подальшому на виконання плану приватизації, відповідач на підставі акту від 25.05.1998р. передачі державного майна в статутний капітал відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, затверджений начальником Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України та відповідно до вищезазначеного наказу №3944 від 10.08.1995р. „Про перетворення Державного підприємства „Донецькавтотранс” у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації” позивачу передано майно бази відпочинку „Сосна”, до складу якого увійшло: спортстінка, літній кінотеатр, будівля їдальні, будівля причалу, чотири будівлі корпусу, туалет, два навіси-вмивальники, кіоск трансформаторний, будівля ігротеки, будівля складу, спортивний комплекс, два резервуари, скважина, огорожа, скульптура, башня Рожнова, ворота головного входу, автоемблема, карусель, сходи, свердловина та знаходяться за адресою: Донецька область, м.Красний Лиман, с.Щурове.

Крім того, до матеріалів справи (арк. справи 72-82), долучено висновок аудиторської фірми „Партнер-аудит” в формі товариства з обмеженою відповідальністю, з якого вбачається, що при проведенні інвентаризації майна бази відпочинку „Сосна” виявлено надлишки обєктів нерухомості, що не увійшли до складу майна спірної бази відпочинку під час приватизації Державного підприємства „Донецькавтотранс”, зокрема: котельня, літера Е, площею 27,0 кв.м; склад, літера Ж; вбиральня, літера З, площею 16,6 кв.м; сарай, літера И; душ, літера С; роздягальня, літера Т; склад, літера Х; склад, літера Ц; будівля медпункту, літера Э, площею 96,4 кв.м; насосна, літера Ю, площею 25,8 кв.м; танцювальний майданчик, літера Я, площею 41,1 кв.м; щитова, літера А`, площею 19,4 кв.м; альтанка, літера Б`; альтанка, літера Г`; альтанка, літера Д`; альтанка, літера Е`; навіс, літера Ж`; кавярня, літера Т`, площею 17,0 кв.м. Згідно того ж висновку, вказані виявлені обєкти нерухомості бази відпочинку „Сосна” збудовані до приватизації Державного підприємства „Донецькавтотранс” станом на 01.01.1995р. і мали місце на момент приватизації.

Звертаючись до суду, позивач просить визнати право власності на вказані обєкти.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

За вимогами ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 1 ст. 328 того ж кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ч 1 ст. 134 Господарського кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим субєктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обовязок доказування господарським процесуальним кодексом України покладено на сторони.

Як слідує з матеріалів справи, процес приватизації Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” завершено згідно наказу №2757 від 30.12.1998р. Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України

За вимогами ст.10 Закону України „Про підприємства в Україні” (в редакції, яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин) джерелами формування майна підприємства є, в тому числі, грошові та матеріальні внески засновників.

Як вбачається зі статуту позивача ( п.3.4, п.3.5 Статуту) в редакції, яка діяла на момент приватизації, майно останнього складається з основних та оборотних засобів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства. Товариство є власником майна, переданого засновниками у власність; продукції, яка вироблена в процесі господарської діяльності; іншого майна, яке набуте на підставах, що не заборонені законодавством.

Оскільки, в силу вимог ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” та розділу 7 плану приватизації у позивача виникло право на отримання безоплатно у власність спірного соціально-побутового обєкту, та зважаючи на придбання акціонерами більш ніж 51% акцій відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс, фактичну передачу відповідачем позивачу бази відпочинку „Сосна” за актом приймання-передачі, господарський суд дійшов висновку про набуття позивачем, Публічним акціонерним товариством „Донецькавтотранс” права власності в тому числі і на майно, яке фактично входило на момент проведення приватизації до складу бази відпочинку, а саме: котельню, літера Е, площею 27,0 кв.м; склад, літера Ж; вбиральню, літера З, площею 16,6 кв.м; сарай, літера И; душ, літера С; роздягальню, літера Т; склад, літера Х; склад, літера Ц; будівлю медпункту, літера Э, площею 96,4 кв.м; насосну, літера Ю, площею 25,8 кв.м; танцювальний майданчик, літера Я, площею 41,1 кв.м; щитову, літера А`, площею 19,4 кв.м; альтанку, літера Б`; альтанку, літера Г`; альтанку, літера Д`; альтанку, літера Е`; навіс, літера Ж`; кавярню, літера Т`, площею 17,0 кв.м; резервуар; резервуар; свердловину; скульптуру; вежу Рожнова; ворота головного входу; сходи 1; сходи 2; огорожу залізобетонну; спортивний комплекс; огорожу; карусель; туалет, літера Т`` та знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красний Лиман, с.Щурове.

Разом з тим, суд зауважує, що на момент переходу до позивача права власності на обєкти бази відпочинку „Сосна” вартість спірного майна не була відображена в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який було затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, зважаючи на те, що в силу положень ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” та розділу 7 плану приватизації такий перехід є безоплатним.

Зважаючи на на те, що позивачем набуто в процесі приватизації право власності на обєкти бази відпочинку „Сосна” відповідно до діючого на той час законодавства, підтверджено належними доказами і вказаний факт не спростовано відповідачем належними доказами в розумінні ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно бази відпочинку „Сосна”, а саме: котельню, літера Е, площею 27,0 кв.м; склад, літера Ж; вбиральню, літера З, площею 16,6 кв.м; сарай, літера И; душ, літера С; роздягальню, літера Т; склад, літера Х; склад, літера Ц; будівлю медпункту, літера Э, площею 96,4 кв.м; насосну, літера Ю, площею 25,8 кв.м; танцювальний майданчик, літера Я, площею 41,1 кв.м; щитову, літера А`, площею 19,4 кв.м; альтанку, літера Б`; альтанку, літера Г`; альтанку, літера Д`; альтанку, літера Е`; навіс, літера Ж`; кавярню, літера Т`, площею 17,0 кв.м; резервуар; резервуар; свердловину; скульптуру; вежу Рожнова; ворота головного входу; сходи 1; сходи 2; огорожу залізобетонну; спортивний комплекс; огорожу; карусель; туалет, літера Т``, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красний Лиман, с.Щурове є такими, що підлягають задоволенню.

Проте, вимоги позивача щодо визнаня права власності на спортивний майданчик №3, асфальтове замощення, загальною площею 980 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Красний Лиман, с.Щурове не підлягають задоволенню у звязку з відсутністю належної доказової бази.

Що стосується заперечень відповідача, наданих в поясненнях за вх.№ 0241/31991 від 20.07.2011р. в тому числі і посилання на Рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради №287 від 06.09.2006р., то вони є такими, що не впливають на висновки суду з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, розділом 7 плану приватизації встановлено, що внаслідок придбання товариством покупців Державного підприємства „Донецькавтотранс” більш ніж 51% акцій, воно має право на безоплатне передання соціально-побутових обєктів або їх частини за умови використання останніх за прямим призначенням з обовязковим збереженням профілю діяльності.

Оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво від 21.05.1997р., яким підтверджено придбання акціонерами акцій Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, та враховуючи зміст розділу 7 плану приватизації та положення ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна”, суд дійшов висновку, що позивач набув право на безоплатне отримання соціально-побутового обєкту базу відпочинку „Сосна” у власність в результаті приватизації майна Державного підприємства „Донецькавтотранс”.

Як зазначає відповідач, виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради прийнято рішення №287 від 06.09.2006р. про оформлення права державної власності на 47/100 чистини бази відпочинку „Сосна” за державою в особі Верховної Ради України, на підставі якого було видано відповідне свідоцтво про право державної власності.

Разом з тим, суд вважає рішення №287 від 06.09.2006р. органу місцевого самоврядування „Про оформлення права державної власності на 47/100 частини бази відпочинку „Сосна” в с.Щурове, м.Красний Лиман” неправомірним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки спірне майно перейшло у власність позивача в процесі приватизації Державного підприємства "Донецькавтотранс" та грунтується на приписах ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” і положеннях розділу 7 плану приватизації.

Відповідно до ст.. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, враховуючи вимоги вищеназваної норми, судом не застосовується рішення №287 від 06.09.2006р. виконавчого комітету Краснолиманської міської ради при розгляді спору про право власності на спірні обєкти бази відпочинку „Сосна”, оскільки вказаний акт органу місцевого самоврядування суперечить ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

За таких обставин, неправомірними є також свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно за державною в особі Верховної Ради України на 47/100 бази відпочинку „Сосна”, які видані органами місцевого самоврядування на підставі рішення №287 від 06.09.2006р.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного суду України від 12.06.2007р., вирішуючи спір про відновлення майнових прав позивача, які були порушені внаслідок відчуження третій особі на підставі рішення про оформлення права власності на видачу відповідних свідоцтв, суд може в мотивувальній частині рішення дати оцінку правомірності акту органу місцевого самоврядування, якщо їх прийняття сприяло порушенню цивільних прав позивача.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, м.Донецьк до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк задовольнити частково.

Визнати право власності Публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, м.Донецьк на майно бази відпочинку „Сосна”, а саме: котельню, літера Е, площею 27,0 кв.м; склад, літера Ж; вбиральню, літера З, площею 16,6 кв.м; сарай, літера И; душ, літера С; роздягальню, літера Т; склад, літера Х; склад, літера Ц; будівлю медпункту, літера Э, площею 96,4 кв.м; насосну, літера Ю, площею 25,8 кв.м; танцювальний майданчик, літера Я, площею 41,1 кв.м; щитову, літера А`, площею 19,4 кв.м; альтанку, літера Б`; альтанку, літера Г`; альтанку, літера Д`; альтанку, літера Е`; навіс, літера Ж`; кавярню, літера Т`, площею 17,0 кв.м; резервуар; резервуар; свердловину; скульптуру; вежу Рожнова; ворота головного входу; сходи 1; сходи 2; огорожу залізобетонну; спортивний комплекс; огорожу; карусель; туалет, літера Т``, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красний Лиман, с.Щурове.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, м.Донецьк, витрати по сплаті державного мита в сумі 2292 грн. 11 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232 грн. 08 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриник М.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2011р.