Рішення № 18192747, 17.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.11 р. Справа № 21/113-63

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Транспортне підприємство ”М+К” м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Мединський і К” м. Єнакієве

про стягнення 91094, 1 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявились

Від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 03.08.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувались перерви до 10.08.2011р. та до 17.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Транспортне підприємство ”М+К” м. Рівне, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Мединський і К” м. Єнакієве, 79997, 47 грн. боргу, 3939, 6 грн. пені, 2 117, 19 грн. річних та 5039, 84 грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати вартості перевезень товару - ”плити кристалізатора МНЛЗ” з м. Маріуполя до м. Брешія (Італія) згідно міжнародних товарно-транспортних накладних (далі-МТТН) CMR №006232, № 006285 та № 006195 - перевезення були здійснені на підставі заявок відповідача;

-направлення відповідачу рахунків, МТТН та актів виконаних робіт;

-ст.ст. 509, 525-527, 530, 625, 909, 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 198, 231, 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: у 2009р. позивачу було перераховано 12000 грн.; між сторонами не існує письмової домовленості щодо можливості стягнення пені, що унеможливлює нарахування і стягнення останньої; позивач не надсилав відповідачу оригіналів рахунка, актів виконаних робіт та CMR; за рахунками № 5320 від 31.12.2009р. та № 5321 від 31.12.2009р. відсутні CMR, тому акти виконаних робіт не підписані; зважаючи на норми ст.613 ЦК України можна зробити висновок, що строк оплати послуг не настав; згідно ст. 613 ЦК України боржник за грошовими зобовязаннями не сплачує проценти за період прострочки кредитора; розрахунок інфляційних зроблений неправильно - без врахування методики Верховного суду України, викладеної в листі № 62-97 від 03.04.1997р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Згідно заявок відповідача від 04.12.2009р., підписаних обома сторонами, позивач здійснив перевезення вантажу з м. Маріуполя до м. Брешія (Італія), що підтверджується МТТН (CMR) МК № 006232, № 006285 та № 006195 на загальну суму 79997, 43 грн. Факт надання послуг підтвердив і відповідач, частково оплативши ці послуги, та зазначивши про це у 1-му абзаці відзиву на позов.

В усіх трьох заявках на перевезення вантажу є вказівка на договір № МПЕ від 04.12.2009р. На запит суду з цього приводу позивач дав відповідь, що такий договір не укладався. Відповідач теж не надав суду такого договору. У звязку цим, суд дійшов висновку, що за кожним перевезенням окремо за кожною МТТН було укладено договори перевезення (ч.2 ст.307 ГК України), а кожна заявка є невідємною частиною цих договорів.

У пункті 7 заявок сторони визначили, що розрахунок здійснюється після 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунка, акта виконаних робіт, CMR. Позивач стверджує, що надіслав ці документи відповідачу 14.01.2010р., про що свідчить поштова квитанція від 14.01.2010р. та лист Рівненської дирекції УДППЗ ”Укрпошта” від 07.10.2010р. № 318. Відповідач підтвердив факт отримання цього листа (див. пояснення по справі № 82-юр від 09.08.2011р.), однак зазначив, що у нього не збереглося інформації, які саме документи були всередині конверта. Оскільки відповідач не надав суду вичерпну інформацію, що саме він отримав від позивача за цим поштовим відправленням, суд вважає доведеним факт відсилки відповідачу документів, перелічених у п.7 заявок. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити позивачу вартість перевезення до 02.02.2010р. включно.

Відповідач платіжними дорученнями № 3191 від 16.09.2010р., № 3085 від 10.09.2010р., № 2059 від 21.06.2010р., № 2121 від 24.06.2010р. та № 1480 від 27.04.2010р. перерахував позивачу 12000 грн. в рахунок оплати перевезень. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача 67997, 43 грн. боргу. В решті вимог щодо стягнення боргу суд позивачу у позові відмовляє у звязку з необґрунтованістю.

Статтею 1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.231 ГК України. Позивач не надав доказів того, що сторони домовились щодо можливості стягнення пені у конкретному розмірі. Суд не приймає до уваги посилання позивача на ч.6 ст.231 ГК України, оскільки в ній не визначається конкретний розмір пені, яка підлягає стягненню, а встановлюється лише методологія вирахування пені у разі наявності домовленості сторін щодо стягнення пені. У звязку з цим, суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення пені.

Згідно ст.625 ЦК України суд стягує з відповідача на користь позивача 1957, 9 грн. річних та 5039, 84 грн. інфляційних. В решті вимог щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовляє, оскільки при вирахуванні цих похідних не враховано платежі, здійснені відповідачем.

Суд не приймає зауваження відповідача щодо невірного вирахування інфляційних, оскільки: не надано контррозрахунку цієї складової; не зазначено, у чому саме припустився помилки позивач. Крім того, при перерахунку інфляційних з урахуванням платежів, здійснених відповідачем, сума нарахованих платежів не перевищує необхідну суму.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230, 231, 306-308 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Мединський і К” (м. Єнакієве, пр. Гірників, 42, р/р 260097005 у ДОД АТ ”Райффайзен Банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 32276975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Транспортне підприємство ”М+К” (юридична адреса: м. Рівне, вул. Гагаріна, 30; фактична адреса: м. Рівне, вул. Черняка, 14; р/р 26002248444001 у Рівненській філії ПАТ КБ ”Приватбанк” м. Рівне, МФО 333391, ЄДРПОУ 25318111) - 67 997 грн. 43 коп. боргу, 1 957 грн. 90 коп. річних, 5 039 грн. 84 коп. інфляційних, 749 грн. 95 коп. витрат на сплату держмита та 194 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

В судовому засіданні 17.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011р.