Рішення № 18192524, 17.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.11 р. Справа № 23/113

за позовом: Державного підприємства ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки

до відповідача: Державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 8755, 52 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1. - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 10.08.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 17.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк, 8 755 грн. вартості нестачі вугілля.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-відвантаження ним на умовах контракту № 510-2гп від 24.03.2010р. на адресу ТОВ ”Скіф Шиппінг” у піввагонах № 66042839 та № 65532822 за накладною № 52602931 антрациту;

-здійснення на станції Маріуполь-Порт Донецької залізниці перевірки маси вантажу у вищевказаних вагонах, внаслідок якої була виявлена нестача вугільної продукції у кількості 15150кг (у вагоні № 66042839 - у кількості 12850кг, а у вагоні № 65532822 - у кількості 2300кг);

-засвідчення вищевказаних обставин комерційними актами АQ 660345/289 від 05.12.2010р. та АQ 660344/288 від 05.12.2010р.;

-недоведеність залізницею відсутності її вини у незбереженні вантажу під час його перевезення;

-ст.ст. 193, 216, 217, 224, 225, 314, 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 526, 909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що в залізничній накладній № 52602931 відсутній переуступний підпис, що засвідчує передачу ТОВ ”Скіф Шиппінг” (вантажоодержувачем) права на предявлення претензії та позову ДП ”Ровенькиантрацит” (вантажовідправнику), як того вимагає ст.133 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2998р. № 457 (далі - Статут залізниць України).

Крім того, відповідачем в судовому засіданні 27.07.2011р. подана заява про застосування судом шестимісячного строку позовної давності згідно ст.134 та ст.136 Статуту залізниць України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03.12.2010р. державне підприємство ”Ровенькиантрацит” (вантажовідправник) зі станції Фащівка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Порт-експорт Донецької залізниці відвантажив на адресу товариства з обмеженою відповідальністю ”Скіф Шиппінг” за залізничною накладною № 52602931 у вагонах № 66042839 та № 65532822 вантаж (антрацит) у загальній кількості 138 000кг.

Наявна в матеріалах справи залізнична накладна № 52602931 свідчить про укладення між позивачем (відправником) і відповідачем (перевізником) договору перевезення вантажу на користь ТОВ ”Скіф Шиппінг” (одержувача) згідно ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України та ст.6 Статуту залізниць України.

На підставі ст.133 Статуту залізниць України ТОВ ”Скіф Шиппінг” передало право на предявлення претензії та позову позивачу, що засвідчено переуступним підписом на зворотному боці залізничної накладної № 52602931. Отже, посилання відповідача на відсутність в цьому перевізному документі переуступного підпису є безпідставним.

Вантаж завантажений у вагони засобами відправника, вантаж розміщено і закріплено згідно з п.3,4,8 гл.І Прил.14 СМГС § 3-5 р.2 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів правильно, маркування здійснено двома паралельними борознами з нанесенням вапна шириною 100мм довжиною вагона, профілактика здійснена омаслюванням, про що свідчать відповідні відмітки в залізничній накладній.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

На станції призначення Маріуполь-Порт-експорт Донецької залізниці були складені комерційні акти АQ 660345/289 від 05.12.2010р. та АQ 660344/288 від 05.12.2010р.

Відповідно до комерційного акту АQ 660345/289 від 05.12.2010р. при контрольному переважуванні вагону № 66042839 на справних повірених 150-тонних вагонних тензометричних вагах з повною зупинкою вагону на платформі ваг виявилось брутто - 79 350кг, тара з брусу - 23200кг, нетто - 56150кг, що менше вантажного документу на 12 850кг, навантаження в вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 30см, над 2-3 люками ліворуч по ходу потягу воронка рхр 3500мм на всю ширину вагону та до підлоги вагону, в підлозі щілина між 2 та 3 люками рхр 300х1000мм, щілину заклали дрантям, на момент стоянки вагона на станції течі вантажу не було; вантаж маркований вапном, в районі воронки маркування порушене, двері та люки вагону були щільно закриті на справні запірні пристрої.

Відповідно до комерційного акту АQ 660344/288 від 05.12.2010р. при контрольному переважуванні вагону № 65532822 на справних повірених 150-тонних вагонних тензометричних вагах з повною зупинкою вагону на платформі ваг виявилось брутто - 88 900кг, тара з брусу - 22200кг, нетто - 66700кг, що менше вантажного документу на 2 300кг, навантаження в вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 30см, праворуч по ходу потягу над 1-2 люками воронка рхр 1500х2000х500мм, ліворуч по ходу потягу над 2-3 люками воронка рхр 1000х1500х500мм, вантаж маркований вапном, в районі воронок маркування порушене, під час стоянки вагону на станції течі вантажу не було, двері та люки вагону закриті на справні запірні пристрої.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Згідно ст.23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма викладена і в ч.1 ст.314 ГК України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею129 Статуту залізниць України закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

З комерційних актів АQ 660345/289 від 05.12.2010р. та АQ 660344/288 від 05.12.2010р. вбачається, що нестача вантажу у загальній кількості 15150кг (у вагоні № 66042839 - у кількості 12850кг, а у вагоні № 65532822 - у кількості 2300кг) виникла під час перевезення. Залізниця як перевізник не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість недостачі, виявленої у вагоні № 66042839, з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) складає 8105, 39 грн. із розрахунку: 11,47т (нестача з урахуванням норми недостачі 2%) х 706, 66 грн. (вартість 1т антрациту).

Вартість недостачі, виявленої у вагоні № 65532822, з урахуванням норми недостачі складає 650, 13 грн. із розрахунку: 0,92т (нестача з урахуванням норми недостачі 2%) х 706, 66 грн. (вартість 1т антрациту).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заява залізниці про застосування позовної давності судом не задовольняється, оскільки позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст.9, ч.1 ст.258 ЦК України, ч.5 ст.307 ГК України і ч.3 ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” повинен застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.136 Статуту залізниць України, який позивачем пропущений.

Така позиція не відповідає чинному законодавству, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин субєктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Претензію № 32-юр від 11.03.2011р. позивач подав в установлений ч.2 ст.315 ГК України 6-ти місячний строк від дня, коли йому стало відомо про виявлення нестачі вантажу (05.12.2010р.), але залізниця її відповіддю від 23.05.2011р. № ПД39 відхилила (вказана відповідь згідно дати вхідного штемпеля одержана ДП ”Ровенькиантрацит” 30.05.2011р.).

Частиною 4 ст.315 ГК України передбачене право позивача протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Позов предявлений до господарського суду 12.07.2011р. згідно дати вхідного штемпеля канцелярії суду на 1-му аркуші позову, тобто, 6-ти місячний строк, встановлений ст.315 ГК України, позивачем не пропущений.

Посилання відповідача на ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України та ч.3 ст.26 Закону України ”Про залізничний транспорт” щодо визначення строку позовної давності і початок його перебігу є безпідставним з огляду на наступне: Статут залізниць України є підзаконним нормативним актом, а не законом, а тому незважаючи на те, що він відноситься до нормативних актів спеціального законодавства, до спірних правовідносин згідно ст.258 і ч.2 ст.9 ЦК України зазначені норми цього підзаконного нормативного акту не можуть бути застосовані; ч.3 ст.26 Закону України ”Про залізничний транспорт” передбачено, що порядок і терміни пред'явлення і розгляду претензій та позовів повинні визначатись Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України, тобто відповідно до вимог ЦК України та ГК України.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 224-225, 306-308, 314, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 256-258, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України ”Про залізничний транспорт”, ст.ст. 113-115, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Донецька залізниця” (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635; р/р 260030000173, р/р 260000000019, р/р 260360300019 у ДФ АБ ”Експрес-Банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) на користь державного підприємства ”Ровенькиантрацит” (м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, р/р 2600330193695 у філії ”Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, МФО 304308, ЄДРПОУ 32320704) - 8 755 грн. 52 коп. вартості нестачі антрациту, 102 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

В судовому засіданні 17.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011р.