Рішення № 18192329, 07.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 вересня 2011 р. Справа 7/123/2011/5003

за позовом: Приватного підприємства "Джерело", м. Вінниця <адреса позивача >

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа - 2005", м. Вінниця

про стягнення 18988,34 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 07.09.2011 року, паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.2007 року.

відповідача: Соя С.О. - директор ТОВ "Нафтогрупа - 2005", паспорт НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 18.07.1997 року.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Джерело" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа-2005" про стягнення 18 988,34 грн..

Ухвалою від 20.07.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/123/2011/5003 та призначено до розгляду на 02.08.2011 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

02.08.2011 року в судовому засіданні судом встановлено, що представники сторін в повному обсязі не виконали вимог ухвали суду від 20.07.2011 року.

Ухвалою суду від 02.08.2011 року в зв'язку з неподання сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладено до 07.09.2011 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

07.09.2011 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних за період з 30.11.2010 року по 09.06.2011 року в сумі 320,90 грн. та інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по червень 2011 року в сумі 1 017,45 грн.. Також у вказаній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13149,99 грн., яка є наявною в такому розмірі на момент прийняття проведення судового засідання у справі.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Джерело (Постачальник) передало товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа-2005" (Покупець) згідно видаткових накладних на загальну суму 108 350,00 грн., а саме згідно:

- накладної № РН-7020012298 від 07.10.2010 року передано товар на суму 27 900,00 грн. з ПДВ;

- накладної № РН-7020013404 від 04.11.2010 року передано товар на суму 36 250,00 грн. з ПДВ;

- накладної № РН-70220012541 від 12.11.2010 року передано товар на суму 44 200,00 грн. з ПДВ;

20.06.2011 року на адресу відповідача направлено лист з вимогою погашення заборгованості яка станом на 15.06.2011 складала 17 649,99 грн..

04.07.2011 року на адресу позивача надійшов лист-повідомлення (№ 23 від 01.07.2011 року) в якому відповідач повідомляє, що не в змозі в строк погасити заборгованість в зв'язку з важким матеріальним становищем та по можливості в подальшому буде перераховувати заборгованість на розрахунковий рахунок ПП "Джерело".

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Разом з тим, як встановлено судом до подачі позову до суду (10.07.2011 року-дата відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті в якому надійшла до суду позовна заява) відповідачем перераховано позивачу 500,00 грн. (01.07.2011 року), а після порушення провадження у справі відповідач частково погасив свою заборгованість на загальну суму 4000,00 грн..

Таким чином розмір боргу відповідача перед позивачем складає 13149,99 грн. (17649,99-4500,00).

В підтвердження наведеного суду надано платіжні доручення, якими підтверджується факт погашення відповідачем боргу перед позивачем на загальну суму 4 700,00 грн., а саме:

- платіжне доручення № 5 від 09.06.2011 року на суму 100,00 грн.;

- платіжне доручення № 66 від 14.06.2011 року на суму 100,00 грн.;

- платіжне доручення № 214 від 01.07.2011 року на суму 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 432 від 21.07.2011 року на суму 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 485 від 27.07.2011 року на суму 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 562 від 01.08.2011 року на суму 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 710 від 18.08.2011 року на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 778 від 26.08.2011 року на суму 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 822 від 01.09.2011 року на суму 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 836 від 06.09.2011 року на суму 500,00 грн..

Також відповідачем подано до суду довідку № 34/09-11 від 07.09.2011 року в якій останній вказав суму грошових коштів перерахованих позивачу за період червень-вересень 2011 року, а також суму боргу станом на 07.09.2011 року в розмірі 13149,99 грн..

Таким чином відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем вже після звернення останнього до суду.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 4000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 500,00 грн. суд дійшов висновку про необхідність відмови в її задоволенні в зв'язку з її безпідставністю оскільки на момент звернення з позовом до суду боргу на вказану суму у відповідача перед позивачем не існувало.

Відносно позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 13149,99 грн. суд зауважує наступне.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 13 149,99 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 30.11.2010 року по 09.06.2011 року в сумі 320,90 грн. та інфляційний втрат за період з грудня 2010 року по червень 2011 року в сумі 1 017,45 грн. дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 320,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 017,45 грн. приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_1 у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 07.09.2011 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних нарахувань в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та часткової відмови в стягненні суми основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

07.09.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа-2005", вул. Некрасова, 25, м. Вінниця, 21007 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34094924) на користь Приватного підприємства "Джерело", вул. Фрунзе, буд. 4, м. Вінниця, 21007 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23106764) 13149 грн. 99 коп. - основного боргу, 171 грн. 50 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 229 грн. 31 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 4 000 грн. 00 коп. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. В стягненні 500 грн. 00 коп. боргу відмовити.

5. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 320 грн. 20 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 017 грн. 45 коп. провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 вересня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи