Рішення № 18190040, 09.09.2011, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 2-618/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2011 року м. Кодима Одеської області

в особі головуючого судді Сопільняка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі Одеської області відповідно до ч.2 ст.158 та ч.2 ст.197 ЦПК України без участі сторін та без здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на гараж,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на гараж АДРЕСА_1

В позові вказала, що 01 вересня 2009 року придбала у ОСОБА_2 належний їй гараж, розташований в АДРЕСА_1 На підтвердження цього у простій письмовій формі уклала з нею угоду купівлі-продажу (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити та здійснити його державну реєстрацію, як того вимагає закон. Однак, згодом відповідач змінила місце свого постійного проживання та виїхала за межі Кодимського району до м.Котовськ, де в даний час проживає. На прохання прибути для нотаріального посвідчення договору не реагує. Внаслідок цього вона позбавлена можливості належним чином оформити правочин та його нотаріально посвідчити. З цих підстав, враховуючи погодження ними всіх істотних умов правочину, просила позов задовольнити.

В судове засідання позивач не зявилась, надавши заяву про підтримання свого позову та розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не зявилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі, у поданій заяві позов визнала.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. З цих підстав, а також з огляду на проживання відповідача за межами Одеської області, подані сторонами заяви про розгляд справи без їх участі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши позов позивача, докази, що є у справі, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону і не порушує прав і інтересів сторін та третіх осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими, є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до п.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 01 вересня 2008 року позивач ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 належний їй гараж №4, розташований в АДРЕСА_1 На підтвердження цього сторони у простій письмовій формі уклали угоду (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивач сплатила продавцеві обумовлену вартість гаража в сумі, що еквівалентна 400 доларів США., а та, у свою чергу, прийняла гроші та передала позивачеві гараж і документи на нього, які позивач також прийняла.

Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення угоди купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обовязки.

Згідно ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.2 ст.209 ЦК нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом (або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії) у відповідності до закону України „Про нотаріат” шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відповідно до ст.210 ЦК проводиться згідно з законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Невиконання цих умов відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для визнання договору нікчемним.

Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.658 ЦК право продажу майна належить його власнику. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником спірного гаража, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №30854699 від 04.08.2011 року та рішенням Кодимської міської ради №354 від 29 вересня 2000 року. Отже, на момент укладення вказаного правочину відповідач була власником спірного будинку і мала право його відчужувати.

Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.

Судом встановлено, що сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаного гаража, зокрема погодили сам факт купівлі-продажу, визначили ціну, позивач передала продавцеві грошові кошти в сумі 400 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою, наявною у справі, та прийняла майно у своє володіння, а продавець прийняла грошові кошти за вказаний будинок та передала його, а також правовстановлюючі документи на нього позивачеві, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ такої категорії суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У звязку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Отже, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обовязки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не має, а здійсненню нотаріального посвідчення та державної реєстрації перешкоджає неподолана обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема зміна відповідачем місця свого постійного проживання, виїзд за межі Кодимського району та ухилення від виконання взятих на себе зобовязань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 203, 209, 220, 328, 390, 638 ЦК України, ст.ст.174, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на гараж задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_1 укладений 01 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на гаража АДРЕСА_1 який на праві приватної власності належав ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сопільняк О.М.