Рішення № 181893, 04.07.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ац-660/06р Категорія № 2

Головуючий у 1 інстанції Гімон М.М. Доповідач Трушков М.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Кочегарової Л.М. суддів: Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф. при секретарі Стрілецькій О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства „ Фірма Азовбудматеріали" / далі підприємство/ про стягнення вартості вкладу у майні колективного підприємства за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Зазначала, що вона працювала у відповідача на різних посадах і при реорганізації підприємства в колективне - КП „Фірма Азовбудматеріали", внесла в статутний фонд підприємства свій приватизаційний сертифікат. Розмір її вкладу у відсотках до розміру уставного фонду складав 0, 9398% . 23 червня 2005 року звернулася до адміністрації з заявою про виплату їй вартості вкладу. Підприємство погодилося виплатити їй вклад в розмірі 1,2183% від статутного фонду підприємства , що в грошовому еквіваленті складає 495, 76 грн. Проте, вона з такою сумою вкладу не згодна і просила суд стягнути вартість її вкладу в розмірі 1,2183% від вартості усього майна підприємства.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2006 року позов задоволений частково. З підприємства на її користь стягнуто вартість вкладу у колективній власності в сумі 495,76грн., а з урахуванням належних утримань до сплати 432,68грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і її позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2, які доводи скарги підтримали, заперечення представників відповідача Іщенко В.В. і Котової Л.О., які просили в задоволенні скарги відмовити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині сплати позивачці 432, 68 грн. зміні з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на одержання вартості вкладу в розмірі 1,2183% від розміру статутного

фонду підприємства з урахуванням її трудової участі в діяльності підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

З таким висновком суду не можна не погодитися, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи і нормам закону.

Згідно із положеннями статей 20, 23 Закону України „ Про власність" субєктом права колективної власності є колективне підприємство. У його власності є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше мано, придбане на підставах, не заборонених законом. У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності підприємства, а також участі у збільшенні майна підприємства після його створення. На вклад працівника нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначаються трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, виплачується вартість вкладу.

Особливості порядку виходу зі складу співвласників підприємства, виплати вартості вкладу , визначаються також Уставом підприємства та Положенням про часткову участь у власності підприємства, затвердженим 21.04. 2000року вищим органом управління підприємства, загальними зборами співвласників.

Згідно з зазначеними нормативними актами сума часток членів трудового колективу відповідає розміру статутного фонду підприємства.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що колективне підприємство „ Фірма Азовбудматеріали" була створена в 1994 році, шляхом приватизації Жданівського заводу будматеріалів. ОСОБА_1 внесла в статутний фонд підприємства свій майновий сертифікат розміром 1050000 крб. / один мільйон пятдесят тисяч карбованців/ що еквівалентне 10,50грн./ і стала співвласником підприємства. а\с.13. У червні 2001 року, липні 2003 і 2004 років вона внесла до статутного фонду 114,41 грн. для викупу вкладу працівників, яки припинили трудові відносини з підприємством. а\с.7. Таким чином її вклад у статутному фонді підприємства з урахуванням внесків, та прибутку збільшився до 1, 2183% , а в грошовому еквіваленті до 495,76грн.

Вона працювала на підприємстві з 1994 року до 29.06. 2004 року.

29.06. 2004 року була звільнена з роботи в звязку з виходом на пенсію.

Згідно картки обліку ОСОБА_1 за період з 1995 року до червня 2003 року, їй були нараховані і виплачені дивіденди в сумі 4 772,93 грн. Цього факту позивачка не оспорює.

23 червня 2005 року вона звернулась до адміністрації підприємства з заявою про вихід зі складу співвласників і виплаті її вкладу. Згідно її заяви підприємство нарахувало їй для виплати належний їй вклад в розмірі 495,76 грн.

При цьому , як вбачається з розрахунку, при визначенні суми вкладу ОСОБА_1, був врахований розмір вкладу, проценти, що були визначені трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства, а також те, що вона, участі у збільшенні майна підприємства не приймала.

Доказів того, що нарахування було здійснено з порушенням положень статті 23 Закону України „ Про власність" , Положення про часткову участь у власності підприємства" ,вона як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надала.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що розмір вкладу позивачки складає 495,76 грн.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що розмір її вкладу в майні підприємства повинен визначатися від розміру усього майна, а не статутного фонду, є неспроможним та таким, що суперечить вищезазначеним нормам закону.

Рішення суду в цієї частині постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Разом з тим, зменшуючи розмір виплати з 495,76грн. до 432,68грн. на суму прибуткового податку з громадян, суд першої інстанції зробив це необгрунтовано.

Відповідно до розяснення даного в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24 грудня 1999 року" Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів.

Тому рішення суду в цієї частині підлягає зміни, з виключенням з нього посилання на зміну суми виплати до 432,68грн. Стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума в розмірі 495,76грн. Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2006 року змінити.

Стягнути з Колективного підприємства „ Фірма Азовбудматеріали" код ЕДРПОУ 00290541, р\р 26005301510193 в Іллічівському ГВ АК ПІБ , МФО 224442 на користь ОСОБА_1 вартість вкладу в колективній власності в сумі 495,76грн. / чотириста девяносто пять грн. 76коп./

Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.