Постанова № 18174592, 15.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2011 року Справа № 5005/3978/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

прокурор: не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.01.2011

від відповідача: ОСОБА_2, підприємець, ОСОБА_3, довіреність від 11.04.2011

розглянувши у відритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особипідприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011р. у справі №5005/3978/2011

за позовом прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Дніпродзержинськ

про зобовязання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011р. у справі №5005/3978/2011 (суддя Чередко А.Є.) позов прокурора Заводського району м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про зобовязання повернути земельну ділянку задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішення господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального права, посилаючись на наступне:

-судом не встановлено, які саме дії відповідача свідчать про фактичне самовільне використання ним земельної ділянки;

-суд не зазначив, що приватний підприємець реалізуючі своє право на оренду зазначеної земельної ділянку, передбачене ЗК України подав відповідну заяву до Ради, однак остання її у встановленому порядку не розглянула, у звязку з чим право користування земельною ділянкою виникло у приватного підприємця в силу закону, який є обовязковим для застосування органом місцевого самоврядування;

-висновок суду щодо порушення меж земельної ділянки взагалі не відповідає дійсності, оскільки позивачем не надано доказів щодо порушення меж, навпаки, в акті обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 09.11.2010р. жодного слова про порушення меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0080 га, тощо.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 26.09.2005 року №606-20/IV між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 11.10.2005р. №02714) строком дії до 26.09.2006 року.

Згідно додаткової угоди від 15.02.2008р. №901 строк дії договору оренди землі було продовжено до 24.12.2008 року на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 24.12.2007р. №324-17/V.

За умовами зазначеного договору Орендарю надавалась земельна ділянка (кадастровий номер 1210400000:02:023:0049) площею 0,0080га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для фактичного розміщення об'єкта торгівлі (павільйон у комплексі з зупинковим навісом).

Пунктом 7.1. договору визначено, що після закінчення строку дії договору в разі його не продовження протягом 30 календарних днів, Орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку «Орендодавцю».

Відповідно до п. 7.2. зазначеного вище договору, після припинення дії договору «Орендар»повертає «Орендодавцеві»земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 12.3. договору підставою припинення договору є закінчення його строку.

За місяць до закінчення строку дії договору відповідачка звернулася до міського голови з заявою про продовження договору оренди землі (а.с.78).

Однак відповідне рішення щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки міською радою не було прийнято.

Відповідачем бездіяльність органу владних повноважень не була оскаржена в установленому порядку, що підтвердили його представники в судовому засіданні.

Одночасно рішенням міської ради від 28.01.2010р. № 883-46/V «Про внесення змін до рішення міської ради від 29.02.2008 №344-19/V" малу архітектурну форму (МАФ) №71, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, виключено з переліку МАФ, розташованих на території Заводського району та включено до переліку МАФ, які підлягають демонтуванню (а.с.21-22).

Управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на виконання рішення міської ради від 28.01.2010 №883-46/V відповідачу було направлено лист-попередження про необхідність звільнення земельної ділянки.

Відповідачем вимога про повернення земельної ділянки не була виконана, що стало підставою звернення з позовом до суду.

За ст.324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України... є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Договір оренди землі на новий строк не було укладено, вимоги щодо звільнення спірної земельної ділянки відповідачем не виконано.

Отже, як вірно зазначив суд, відповідач продовжував використовувати спірну земельну ділянку без належних правових підстав.

Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

За ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на заяву про продовження дії договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на вирішення даної справи.

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011р. у справі №5005/3978/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді А.О.Логвиненко

Т.Г.Стрелець