Рішення № 18174501, 02.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2011 р.Справа № 5/17-1863-2011 За позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

до відповідача: Обслуговуючий кооператив „Слободка-1”

про стягнення 52 620,47 грн.

Головуючий суддя Погребна К.Ф.

Судді Власова С.Г.

Демешин О.А.

Представники сторін, які брали участь у судових засіданнях:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 11.11.2010 року;

ОСОБА_2. довіреність від 11.11.2010 року.

від відповідача: не з'явився.

Представники сторін, які були присутні у судовому засіданні 02.09.2011р.:

від позивача: ОСОБА_2. довіреність від 11.11.2010 року;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу „Слободка-1” про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 52620,47 грн.

01.11.2006 р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” та Обслуговуючим кооперативом „Слободка-1” був укладений договір № 1286 на постачання теплової енергії на об'єкт, що розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 63-А ( житловий будинок ).

Як зазначає позивач, на виконання договірних зобов'язань КП „Теплопостачання міста Одеси” відпускало теплову енергію споживачу, проте, в порушення своїх зобовязань, визначених п. 3.2.2, 6.3, 6.4 договору, відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 01.03.2010 р. по 01.04.2011 р., яка складає 52620,47 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2011 р. порушено провадження по справі № 5/17-1863-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2011р. провадження у справі було продовжено за клопотанням позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 року справу № 5/17-1863-2011 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 5/17-1863-2011 у наступному складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Демешин О.А., суддя Власова С.Г.

Ухвалою від 29.07.2011р. колегія суддів прийняла справу до свого провадження з призначенням справи до розгляду в засіданні суду.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, вказану у Витязі з Єдиного державного реєстру від 07.06.2011р., у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене вище суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно рішення Одеської міської ради № 101-V від 27.06.2006 р. “Про реорганізацію комунального підприємства “Одестеплокомуненерго” та комунального підприємства “Одесатеплоенерго” реорганізовано комунальне підприємство “Одестеплокомуненерго” та комунальне підприємство “Одесатеплоенерго ”шляхом злиття та створено на їх базі Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси”.

Згідно Статуту КП “Теплопостачання міста Одеси”, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 р. № 1163-V, основною метою діяльності КП “Теплопостачання міста Одеси” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Підприємства.

01.11.2006 р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (далі - теплопостачальна організація) та Обслуговуючим кооперативом „Слободка-1” (далі - споживач) був укладений Договір № 1286 на постачання теплової енергії ( далі Договір), відповідно до п. 1 якого теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати споживачу (відповідач) теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.10 Договору передбачено, що споживач зобовязується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором. При припиненні (обмеженні) теплопостачання в звязку з порушенням споживачем умов договору відшкодувати витрати теплопостачальної організації по припиненню та поновленню теплопостачання у відповідності до калькуляції на проведення робіт.

В свою чергу теплопостачальна організація зобовязалась забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п. 4.2.1, 4.2.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.

Згідно пунктів 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифам: 179,12 грн. за 1 Гкал, діючим на момент укладення Договору ( п. 6.1.). Розрахунковим періодом є календарний місяць ( п. 6.2. ). Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період ( п. 6.3. ). Щомісяця споживач та теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати ( п. 6.5. ). Перераховані споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських квитанціях, а в разі відсутності такого призначення в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі ( п. 6.6 ).

Вказаний договір набув чинності з дня його підписання. Строк дії договору встановлений в п. 10.1 договору та визначений до 01.11.2007 р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).

Згідно додатку 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу (відповідачу) на обєкт, що розташован за адресами: м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 63-А ( житловий будинок).

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено умови припинення подачі теплової енергії

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” випливає, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 40 „Правил користування тепловою енергією”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 р. визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил та ін. Так, укладений між сторонами по справі Договір на постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 1286 від 01.11.2006р.облік спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного Договору КП "Теплопостачання міста Одеси" відпускало відповідачу теплову енергію в період з 01.03.2010р. по 01.04.2011р., однак останній в порушення взятих на себе зобовязань не здійснив у повному обсязі оплати за теплову енергію, у звязку з чим, у відповідача виникла заборгованість, яка за період з 01.03.2010 р. по 01.04.2011р. склала 52620,47 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості за зазначений період. Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявні рахунки-фактури ( № 1286 від 14.04.2010р., 11.05.2010р., 12.11.2010р., 10.12.2010р., 12.01.2011р., 11.02.2011р., 11.03.2011р. та 11.04.2011р. ), що виставлялись позивачем відповідачу на оплату за постачання теплової енергії.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем теплової енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити спожиту теплову енергію відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним Договором на постачання теплової енергії відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості. Адже ч. 6 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, доказів її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення з Обслуговуючого кооперативу „Слободка-1” 52620,47 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до Обслуговуючого кооперативу „Слободка-1” про стягнення 52620,47грн. задовольнити.

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Слободка-1” (65031, м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 63-А; код ЄДРПОУ 33312778; р/р № 26002311030801 Банк АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102; р/р 26004150000764 в ПАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 380537) 52620 / пятдесят дві тисячі шістсот двадцять /грн. 47 коп. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 526 / пятьсот двадцать шість/ грн. 21 коп., 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Головуючий суддя Погребна К.Ф.

СуддяВласова С.Г.

Суддя Демешин О.А