Рішення № 18174500, 31.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2011 р.Справа № 9/17-2930-2011 За позовом: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"; в особі, якою є Одеська філія публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" До відповідача: Приватне підприємство "Преображенське"

про стягнення 17694,79 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 27.07.2011 року за вх. № 4361/2011 Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", в особі, якою є Одеська філія публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватне підприємство "Преображенське" (далі Відповідач) в сумі 17694,79 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

31 серпня 2006 року між Позивачем - Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Відповідачем - Приватним підприємством "Преображенське" було укладено Кредитний договір № 256, а 31 жовтня 2008 року - додаткова угода № 2 до даного договору.

Згідно з якими Банк надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. з кінцевим терміном повернення до 31 серпня 2009 року.

Відповідно до п. 1.1.3. умов додаткової угоди процентна ставка за користування кредитом становить 26% річних.

Згідно з пунктом 4.2.1. тієї ж угоди Відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти у повному обсязі у передбачені строки.

Угодою також зазначено, що проценти за поточний місяць Позичальник сплачує щомісяця до 30 - 31 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Відповідач своїх майнових зобов'язань не виконав, в обумовлені строки кредит та проценти не повернув. Починаючи з січня 2009 року перестав сплачувати проценти, в результаті чого станом на 31 серпня 2009 року виникла заборгованість у сумі 12982,17 грн.

Не виконуючи своїх зобов'язань Відповідач порушив умови договору, а саме пункт 4.2.1. та норми Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити що в червні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Преображенське»про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 жовтня 2010 року по справі № 11/51-10-2120 яке вступило в законну силу з Приватного підприємства «Преображенське»на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»стягнуто 75000 грн., 19339,72 грн. неустойки, 943,4 грн. держмита та 142, 70 витрат на ІТЗ судового процесу.

Питання про стягнення відсотків за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року в даному судовому рішення не відображено, так як воно не було заявлено в позовних вимогах.

Також, Позивач у позовній заяві зазначив, що у зв'язку з перейменуванням Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»та Одеської філії Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»на Одеську філію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»він просить в рішенні суду замість Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»зазначити Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк».

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено кредитний договір, згідно з яким, позивач (Кредитор) надав відповідачу (Позичальнику) кредит, а Позичальник зобов'язався повернути його в терміни відповідно до графіку погашення кредиту

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 536, 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а кредитор має право на їх отримання.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Господарським судом визначено, що Позивач належним чином виконав умови договору, тобто надав Відповідачу у тимчасове користування грошові кошти у сумі 75000 грн. Таким чином на момент розгляду справи заборгованість Відповідача по сплаті кредитних платежів, що надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору кредиту становить 12982,17 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем позовній заяві, та згідно з якими розмір пені, що нарахований Відповідачу становить 4712,62 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Преображенське" (67632, Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, б/н, код ОКПК 31000393, п.р 260050009101 в Одеській філії в АТ „БРОКБІЗНЕСБАНК”, МФО 388454) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі, якою є Одеська філія публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (ПАТ "Брокбізнесбанк": 03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41, к/р 32007173501, в управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, код 19357489, МФО 321024; Одеська філія ПАТ "Брокбізнесбанк": 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 77, к/р 32007173501 в управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 388454, КОД 33234522) процентів за користування кредитом 12982,17 грн., пеню в розмірі 4712,62 грн., держмита у розмірі 176, 94 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 02 вересня 2011 року.

Суддя Меденцев П.А.