Рішення № 18174196, 06.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/18106.09.11 За позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України

про стягнення 406925 грн. 94 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від прокуратури ОСОБА_1. посв. № НОМЕР_1 від 20.07.11.

Від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю № 338 від 01.04.11.

Від відповідача не зявився

Від третьої особи ОСОБА_3. представник за довіреністю № 47 від 12.01.11.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпсервісбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 406 925 грн. 94 коп. (355 964 грн. 78 коп. - сума основного боргу, 35 952 грн. 44 коп. - індекс інфляції, 5 126 грн. 93 коп. - 3% річних, 9 881 грн. 79 коп. - пеня) відповідно до умов договору оренди № 463 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Фондом державного майна України та ТОВ "Альпсервісбуд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпсервісбуд" виникла заборгованість перед 195 Центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.11. порушено провадження у справі № 30/181, розгляд справи було призначено на 19.07.11. о 11-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.11. залучено до участі у розгляді справи № 30/181 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України; розгляд справи було відкладено на 23.08.11. о 10-45.

10.08.11. третьою особою через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Фонд державного майна України просить суд, враховуючи заборгованість відповідача перед балансоутримувачем спірного майна, позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання 23.08.11. повторно не зявився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

В судовому засіданні 23.08.11. представником позивача подано суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.11. розгляд справи № 30/181 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 06.09.11. о 11-50.

В судовому засіданні 06.09.11. представники прокуратури та позивача підтримали свої позовні вимоги та просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.11. у справі № 30/181 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 168671 від 28.07.11., копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/181.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Військовий прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди № 463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.10.06.

30.10.06. між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»(Орендар) укладено Договір оренди № 463 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю під літерою «Р», загальною площею 1874,9 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що нежитлова будівля під літерою «Р», яка передається в оренду, належить державі Україна та знаходиться на балансі 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) Міністерства транспорту та звязку України (далі - Балансоутримувач) на праві державної власності, на підставі Свідоцтва про право власності від 26.12.02. серії МК № 010006395 та додатку до свідоцтва від 26.12.02. № 010006395 про перелік обєктів нерухомого майна, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 25.12.02., № 1108 В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.01.03. в реєстровій книзі № 15з-61 за реєстровим № 867-з.

Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору і ата приймання-передачі майна, які підписуються одночасно, та державної реєстрації цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.06. між Фондом державного майна України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»та 195 Центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) було підписано акт приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

У відповідності до п. 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди (вересень 2006 року) 30 809,53 грн.

20.02.07. позивач-3 та відповідач внесли зміни до Договору, уклавши договір № 1/12-О, в якому передбачили, що ставка орендної плати за використання нерухомого державного майна встановлюється на рівні 12% (під складські приміщення) та 15% (під виробничу ділянку металевих виробів) від вартості обєкту оренди згідно з його незалежною оцінкою і застосовується з 01.01.07.

Згідно п. 3.2 Договору погоджено, що нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4 Договору, сторонами погоджено, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача (р/р 35220001003041 в УДК міста Києва, МФО 820019 , код ЄДРПОУ 33 148732).

Згідно п. 5.2 Договору, Орендар зобовязався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем за надані послуги оренди, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 355964,78 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 10.1 Договору передбачено строк дії даного Договору 10 років.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди є одним з видів зобовязального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобовязального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обовязків наймача, належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рахунків-фактур № 5/5/10 а від 08.06.10. на суму 20443,55 грн., № 5/9/10а від 07.10.10. на суму 21161,29 грн., № 5/10/10а від 08.11.10. на суму 21267,09 грн., № 5/10/10а від 07.12.10. на суму 21330,89 грн., № 5/12/10а від 10.01.11. на суму 21501,55 грн., № 9/01а від 08.02.11. на суму 48259,02 грн., № 9/02а від 03.03.11. на суму 48693,35 грн., № 9/03а від 07.04.11. на суму 49375,05 грн., № 9/04а від 10.05.11. на суму 50016,93 грн. № 9/05а від 07.06.11. на суму 50417,06 грн., заборгованість відповідача перед позивачем, як Балансоутримувачем спірного майна, становить 352465,78 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по сплаті орендної плати за користування спірним приміщенням за період травень 2010 р., вересень 2010 р. - травень 2011р. не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 1/2011 від 19.04.11., відповідно до якого позивач просив погасити існуючу на той час заборгованість за Договором.

Але матеріали справи не містять доказів відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд» на зазначений вище лист-претензію позивача, а також в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем перед Балансоутримувачем спірного майна.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по сплаті орендної плати на користь Балансоутримувача спірного майна за користування спірним майном в сумі 352465,78 грн. не виконав, в звязку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу - 352465,78 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.6 Договору просить суд стягнути з відповідача 9881,79 грн. пені.

У відповідності до п. 3.6 Договору, сторонами погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9881,79 грн. пені.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5126,93 грн. 3 % річних та 35952,44 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми збитків від інфляції, та 3 % річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періодів, за які виникла заборгованість. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків від інфляції в розмірі 13058,02 грн. та 2913,73 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»(01032, м. Київ, Старовокзальна, 13, код ЄДРПОУ 33241147) на користь Центральної бази 195 Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код ЄДРПОУ 33148732) 352465 (триста пятдесят дві тисячі чотириста шістдесят пять) грн. 78 коп. основного боргу, 9881 (девять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 79 коп. пені, 13058 (тринадцять тисяч пятдесят вісім) грн. 02 коп. збитків від інфляції, 2 913 (дві тисячі девятсот тринадцять) грн. 73 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»(01032, м. Київ, Старовокзальна, 13, код ЄДРПОУ 33241147) в доход Державного бюджету України 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 19 коп. державного мита та 219 (двісті девятнадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 3 499 (три тисячі чотириста девяносто девять) грн. 00 коп. основного боргу, 22 894 (двадцять дві тисячі вісімсот девяносто чотири) грн. 42 коп. збитків від інфляції, 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 20 коп. 3 % річних в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 08.09.11.