Рішення № 18174041, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/6517.08.11 За позовомСпоживчого товариства "Діамед" ДоПриватного акціонерного товариства "Плодоовоч"

Простягнення 31 590,11 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник (дов. № 17/03 від 17.03.2011 р.)

від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Споживче товариство "Діамед" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Плодоовоч" про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 28 362,65 грн., що складається з: 23 874,03 грн. основного боргу, 697,83 грн. пені, 2902,76 грн. інфляційних втрат, 888,03 грн. 3-ох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2006 р. між Споживчим товариством "Діамед" та Закритим акціонерним товариством «Плодоовоч»було укладено договір № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів, предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко 17А.

У зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих комунальних послуг за період з 24.05.2008р. по 23.05.2011 р., а саме за технічне обслуговування, утримання прибудинкової території, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 362,65 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.2011 р. порушено провадження у справі №59/65 та призначено до розгляду на 22.06.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 22.06.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Суд, відповідно до статті 77 ГПК України, у звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, відклав розгляд справи на 13.07.2011 р., про що 22.06.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 13.07.2011 р. представник позивача надав уточнений розрахунок позовних вимог станом на 12.07.2011 р., відповідно до якого просить стягнути з відповідача 31 590,11 грн., з яких: 26 236,56 грн. - сума основного боргу, 832,23 грн. - сума пені, 3 531,1 грн. - сума втрат від інфляційних процесів, 990,22 грн. - сума трьох процентів річних.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та закрити провадження у справі.

Відзив обґрунтований тим, що вимога позивача щодо стягнення відповідних заявлених сум до надання оригіналу Договору від 31.10 2006 р №3/2006 укладеного між позивачем та відповідачем є не обґрунтованою.

Також, нежиле приміщення (будинок) за адресою: м. Київ, вул. Семиренко 17-А було передано у власність ТОВ "АГРОІНВЕСТ 4 К", відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ "Плодоовоч" (зміна організаційно-правової назви відбулася відповідно до вимог чинного законодавства України, далі ПАТ "Плодоовоч"), що оформлено Протоколом № 14 від 30.09.2009 р., а тому ПАТ "Плодоовоч" не є належним відповідачем по справі, оскільки в період виникнення такої заявленої позивачем заборгованості зазначений об'єкт нерухомості вже не рахувався за ПАТ "Плодоовоч".

Тим більш відповідач належним чином розраховувався за надані комунальні послуги у період, коли згадане приміщення належало йому на праві приватної власності, а саме до 02.10.2009р.

В судовому засіданні 13.07.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів та надав суду заяву про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.

Ухвалою суду від 13.07.11р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.08.11р.

17.08.11р. відділом діловодства суду отримано клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи, у звязку з знаходженням представника відповідача у відпустці.

Представник відповідача у призначене судове засідання 17.08.11 р. не зявився, вимог ухвали суду від 13.07.11р. не виконав.

В судовому засіданні 17.08.11р. представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті.

В судовому засіданні 17.08.11р. представник позивача надав додаткові пояснення по справі, та просив задовольнити позов в повному обсязі, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до наданих додаткових пояснень, представник позивача спростовує зазначені відповідачем у відзиві аргументи, де останній обґрунтовує свою позицію щодо припинення забов'язань по договору передачею у власність об'єкта опалення іншій особі, та необхідності залучення у справі іншого відповідача.

Представник позивача зазначає, що Позивач не був повідомлений в порядку п.п. 7.3.7.4. договору № 3/2006 від 31.10.2006 р. щодо зміни власника приміщення, а відтак договір є діючий для обох сторін.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.08.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (“Енергопостачальна організація”) та споживчим товариством “Діамед” (“Абонент”) укладено Договір № 820212 на постачання теплової енергії. Відповідно до п.1.1, предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. За даним договором, Енергопостачальна організація зобовязалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору. Абонент взяв на себе обовязок Додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку № 7 до Договору. (п.п. 1.1., 2.3.1.-2.3.3. Договору № 820212 від 01.01.2001р.)

В свою чергу, закрите акціонерне товариство “Плодоовоч” звернулося до Споживчого товариства “Діамед” із зверненням-дорученням про укладення договору на забезпечення потреб споживача тепловою енергією у гарячій воді з 01.11.2006 року для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та технічне обслуговування теплосистеми будинку у приміщенні, займаному ЗАТ “Плодоовоч”по вул. Симиренка, 17-А.

31.10.2006 року між споживчим товариством “Діамед”(Позивача) та закритим акціонерним товариством “Плодоовоч”, було укладено договір № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симренко, 17 А.

Згідно п.2.1. договору, при виконанні умов цього договору а також при вирішенні всіх питань, що не обумовленні цим Договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України

Згідно п.п. 2.2.1-2.2.3 договору позивач зобовязався розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону) в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займанні й споживачем (звернення-доручення). Надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно доданою калькуляцією.Відповідач, згідно п. 2.3.3. договору, взяв на себе зобовязання виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках № 1,2 до цього договору.

Згідно п. 2.3.6 договору споживач зобовязався своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати на розрахунковий рахунок вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Додатком № 1 до Договору 3/2006 від 31.10.2006 встановлено тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі, згідно якого встановлено наступні тарифи: для опалення -80,00 грн.. за відпущену гігакалорію, за технічне обслуговування теплосистеми: 207,24 грн. за місяць.

Згідно п.2 додатку № 2 до договору, відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача, за адресою: вул. Артема, 58/2-Д акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає позивачу), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно п.3 додатку № 2 до Договору № 3/2006, сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору № 3/2006, відповідач зобов'язувася своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозідлу Підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічне обслуговування теплосистеми.

Відповідно до п. 3.1.8. Договору № 3/2006, позивач має право змінювати вартість робіт по забезпеченню технічної експлуатації, внутрішньобудинкових мереж ЦО, абонентських уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією, письмово повідомивши про це відповідача.

12.09.2007 позивач направив відповідачу повідомлення № 65 від 12.09.2007р. про зміну тарифу на технічне обслуговування тепло систем (Додаток №3,№4). Відповідно до якого, з 01.10.2007р. вартість технічного обслуговування теплосистеми з урахуванням ПДВ для споживача становить: 314x1,21x1,2=455,93 грн. на місяць.

03.02.2010 позивачем відповідачу було направлено повідомлення № 11 від 03.02.2010р. про зміну тарифу на технічне обслуговування теплосистем (Додаток №5, №6). Відповідно до якого, з 01.03.2010р. вартість технічного обслуговування теплосистеми з урахуванням ПДВ для споживача становить: 314x2,53x1,2= 953,3 грн. на місяць.

Позивач взяті а себе обовязки за договором № 3/2006 від 31.10.2006р., зокрема щодо надання послуг з технічного обслуговування та утримання прибудинкової території, виконав повністю.

В порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач, станом на дату подання позову, своїх зобов'язань щодо оплати за надані позивачем послуги не виконав.

Таким чином, станом на момент подання позову, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 26 236,56 грн. яка виникла у звязку з не сплатою вартості наданих комунальних послуг за договором № 3/2006 від 31.10.2006р. за період з 24.05.2008р. по 23.07.2011р. Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача відповідно до розрахунку: суму інфляційних збитків в розмірі 3 531,10 грн.; 3-х відсотків річних в сумі 990,22 грн.; пені в розмірі 832,23 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 26236,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.3.7. договору визначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань, у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 832, 23 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 832, 23 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 990,22 грн., збитків від інфляції 3531,10 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 990,22 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3531,10 грн. підлягають задоволенню.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки останнім не надано суду належних доказів на підтвердження викладених обставин, та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги Споживчого товариства “Діамед” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9; код ЄДРПОУ 01564526) на Споживчого товариства "Діамед" (03170, м. Київ, вул. Чаадаєва, 3, кв. 137; код ЄДРПОУ 30176704) суму основного боргу - 26236 (двадцять шість тисяч двісті тридцять шість) грн. 56 коп., 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 23 коп. пені, 990 (девятсот девяносто) грн. 22 коп. 3% річних, 3531 (три тисячі пятсот тридцять одну) грн. 10 коп. збитків від інфляції, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 25.08.11 р.