Рішення № 18173885, 06.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/56-7/570-23/32506.09.11 За позовомпідприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»«Інлюкс» до відповідача1:державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та відповідача2:відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» прозобов'язання вчинити певні дії Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

позивачапредставник ОСОБА_1 (довіреність від 07.11.2010 року)

відповідача1не зявився

відповідача2юрисконсульт ОСОБА_2. (довіреність від 02.12.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Підприємство Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»«Інлюкс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»про зобовязання укласти договір. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не виконали своїх зобовязань та після оголошення результатів проведених тендерних процедур не уклали з позивачем господарський договір з виконання ремонтних робіт до місії OSART для ВП РАЕС (лот №1), оголошених Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(оголошення №22070 (ТРП) у інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель»№28(326) на умовах проекту договору на виконання ремонтних робіт на об'єктах ВП «Рівненська АЕС»по підготовці до місії ОСАРТ, поданого підприємством Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс»відокремленому підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №8/56 від 20.02.2009 року позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 року у справі №8/56 змінено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 12.08.2009 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року у справі №8/56 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 8/56-7/570 позов залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 травня 2010 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 8/56-7/570 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року у справі №8/56-7/570 відповідно до пункту пятого статті 81 Господарського процесуального кодексу України позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року відмовлено Позивачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року у справі № 8/56-7/570.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 у справі №8/56-7/570, справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року у справі № 8/56-7/570 скасовано, матеріали справи № 8/56-7/570 направлено до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року справу прийнято до провадження, присвоєно номер 8/56-7/570-23/325 та призначено її розгляд на 23.08.2011 року.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обовязками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції, викладені відповідно у позові та відзиві на позовну заяву.

Судом відмовлено у прийнятті заяви Позивача про зміну позовних вимог, оскільки її задоволення призведе до одночасної зміни предмету та підстави позову.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивача визнано 6 листопада 2008 року переможцем конкурсу на проведення закупівлі послуг з виконання ремонтних робіт до місії МАГАТЕ OSART (Operational Safety Review Team - «Група розгляду питань експлуатаційної безпеки») для ВП Рівненська АЕС (лот №1), оголошених державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(оголошення №22070 (ТРП) у інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель»№28(326).

Відповідно до частини другої пункту 66 Постанови Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»замовник торгів надсилає переможцю протягом п'яти календарних днів з дня акцепту повідомлення про акцепт тендерної пропозиції. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що фактично відповідне повідомлення було направлене Позивачу лише 9 грудня 2008 року, тобто з суттєвим порушенням встановлених строків.

В свою чергу, Позивач після отримання повідомлення про визнання його переможцем направив Відповідачу проект договору лише 30 грудня 2008 року, який фактично було отримано лише у січні 2009 року.

Таким чином, діями обох сторін фактично було унеможливлено укладення господарського договору про надання зумовлених тендерною закупівлею послуг, оскільки:

-відповідно до тендерної документації роботи повинні були виконуватись до місії МАГАТЕ OSART, яка мала розпочати свою роботу у грудні 2008 року на Рівненській атомній електростанції;

-умовами конкурсу чітко визначені строки надання відповідних послуг;

-відповідно до правових приписів частини третьої (у чинній на час виникнення правовідносин редакції) пункту 66 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року, з учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та умов акцептованої тендерної пропозиції не пізніше ніж через 21 робочий день з дня акцепту.

Пунктом 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року надано чітке визначення термінів, зокрема: акцепт тендерної пропозиції - прийняття замовником тендерної пропозиції та надання згоди на її оплату. Тендерна пропозиція вважається акцептованою, якщо замовник подав учаснику в установлений у тендерних документах строк письмове підтвердження акцепту тендерної пропозиції.

Таким чином, встановлений Положенням 21-денний граничний строк укладення договору сплинув саме 30.12.2008 року. Саме в цей день (останній день укладення договору та передостанній день виконання робіт за умовами тендерної документації) Позивачем направлено відповідний проект договору, який отримано відповідачем лише у січні 2009 року.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України постановою від 12.08.2009 року визначив, що дослідження обставин справи, пов'язаних з вчиненням з боку Позивача усіх необхідних та залежних від нього дій, спрямованих на можливість вчасного укладення між сторонами договору в межах строку, встановленого законодавцем, тобто з врахуванням розумності строків вчинення таких дій, є суттєвою умовою прийняття законного рішення у справі. Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Судом досліджено означені касаційною інстанцією обставини та на їх підставі зроблено висновок про те, що у виникненні спору наявна вина обох сторін правовідносин, у тому числі і Позивача.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення цього договору.

Стаття 13 Господарського кодексу України встановлює, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.

Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»державне замовлення це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Державні замовники Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи головні розпорядники коштів державного бюджету. Обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.

Отже, у даному випадку мова не йде про господарський договір, пов'язаний із задоволенням державних потреб.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається до встановленого законом обовязку замовника тендерної закупівлі укласти з ним відповідний договір. В якості правової підстави Позивач посилається до статті 638 та статті 1156 Цивільного кодексу України.

Застосування правових норм глави 78 Цивільного кодексу України (зокрема статті 1156) є помилковим, оскільки ці норми регулюють інші правовідносини, які не мають відношення до предмету судового розгляду, а посилання Позивача до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України без врахування вимог її першої частини є некоректним.

Частина перша статті 638 Цивільного кодексу України та частина друга статті 180 Господарського кодексу України визначають, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Обумовлені тендерною документацією строки виконання робіт та строк дії договору безумовно є суттєвою умовою договору, який мали укласти сторони у справі.

З матеріалів справи вбачається, що саме неможливість виконання робіт у встановлені Відповідачем1 строки і стала основною причиною не укладення сторонами відповідного договору після оголошення результатів тендеру.

Таким чином, відсутні правові підстави для твердження Позивача про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а відтак відсутні відповідні підстави для застосування приписів частини другої статті 638 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що проект договору, направлений Позивачем 30.12.2008 року, відрізнявся від умов, встановлених Відповідачем1 під час тендерної закупівлі, оскільки встановлений кінцевий термін виконання робіт було змінено на календарний план виконання робіт без визначення календарної дати її закінчення.

Відповідно до статті 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Відповідач1 будь-яким чином погоджувався на нові умови.

За умови відсутності прямої вказівки закону на обовязковість укладення господарського договору сторонами у справі вирішального значення при вирішення даного спору набуває принцип свободи договору, який випливає з загальних норм матеріального права, закріплених як в статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України так і в статтях 179 та 187 Господарського кодексу України (Постанова від 12.08.2009 року Вищого господарського суду України у даній справі).

Пунктом третім частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Зміст цього поняття розкрито статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до правових приписів якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Конкретизує поняття свободи договору також і стаття 6 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що сторони договору мають право не тільки врегулювати свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга), але відступити від положень актів цивільного законодавства (за виключенням імперативних норм)і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя).

За умови відсутності прямої вказівки закону на обовязковість укладення договору, винесення відповідного судового рішення призведе до протиправного порушення прав сторін, визначених наведеними вище правовими нормами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими. Позивач в розумінні наведених правових норм, не довів суду, що Відповідач1 має встановлений законом обовязок укласти з Позивачем господарський договір на визначених ним умовах.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи, що відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електростанція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»не є юридичною особою, суд в частині зобовязання відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електростанція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(ідентифікаційний код 05425046) укласти договір з підприємством Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»«Інлюкс»(ідентифікаційний код 32527855) за результатами торгів на закупівлю: послуг з виконання ремонтних робіт до місії МАГАТЕ OSART для ВП РАЕС (лот №1), оголошених Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(оголошення №22070 (ТРП) у інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель»№28(326) на умовах проекту договору на виконання ремонтних робіт на обєктах ВП «Рівненська АЕС»по підготовці до місії МАГАТЕ OSART поданого Позивачем Відповідачу2, припиняє провадження по справі на підставі частини першої пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги до Відповідача2.

Суддя Кирилюк Т.Ю.