Рішення № 18173569, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/7617.08.11 За позовом                    Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

                    "Дніпроінмед"

До                    Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"

3-тя особа яка

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача          ОСОБА_1

Про                    стягнення 15 223, 81 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Від позивача                    ОСОБА_2 –представник (дов. № 55 від 13.07.2011 р.)

Від відповідача          не з'явився

від 3-ої особи                    не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 15 223,81 грн., яке було сплачено позивачем страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР-В 09/14-04/01 від 14.04.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту ТР-В 09/14-04/01 від 14.04.2009 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Renault Symbol", державний номер НОМЕР_1 –ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль "ВАЗ 21074", державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_1, застрахований у ЗАТ "СК "Інкомстрах", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7636417, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 15 223,81 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2011 р. порушено провадження у справі №59/76, розгляд справи призначено на 13.07.2011 р.

Представники сторін, 3-ої особи в судове засідання 13.07.2011 р. не з?явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, у зв’язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, неподанням витребуваних доказів відповідно до ухвали про порушення провадження у справі, відклав розгляд справи на 17.08.2011 р.

В судове засідання 17.08.2011 р. представники відповідача, 3-ї особи не з?явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість 11.08.2011 р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити, провадження по справі закрити.

Відзив на позовну заяву обґрунтований наступним.

Згідно п. 1.З. статті 196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Отже, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Враховуючи те, що відповідно до п. 1.З. статті 196 Податкового кодексу України надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, то при здійсненні страхових виплат, податок на додану вартість не нараховується.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватись до них при вирішенні спорів, Відповідач вважає що, позовні вимоги безпідставні, не підтверджені документально, не відповідають нормам матеріального права, а тому задоволенню не підлягають.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 17.08.2011р. від останнього до суду не надходило.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2009 р. між Акціонерним страховим товариством закритого типу Дніпроінмед" (правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед") та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТР-В 09/14-04/01, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику прямі збитки, які виникли при настанні страхового випадку в строк дії даного договору.

29.01.2010 р. в м. Дніпропетровську по вул. Калиновій відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля "Renault Symbol", державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та автомобіля "ВАЗ-21074", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.03.2010 р.

20.04.2010 р. до ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Згідно Звіту № 1002 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Renault Symbol", державний номер НОМЕР_1 від 20.02.2010 p., вартість матеріального збитку складає: 15 733,81 грн.

За вказаною ДТП, ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" сплатило згідно заяви страхувальника відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР-В 09/14-04/01 від 14.04.2009 р. платіжними дорученнями № 1196 від 21.04.2010 р., № 1228 від 26.04.2010 р., № 1310 від 05.05.2010 р. страхове відшкодування у розмірі 15 733,81 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15 773,81 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем "ВАЗ-21074", державний номер НОМЕР_2, державний підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.03.2010 р.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "ВАЗ-21074", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Renault Symbol", державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_1, застрахований ЗАТ "СК "Інкомстрах", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7636417 від 21.12.2009 р.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Renault Symbol", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/7636417 від 21.12.2009 р.), а до ПАТ "СК "Дніпроінмед" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР-В 09/14-04/01 від 14.04.2009 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки.

04.05.2011 р. на адресу ЗАТ "СК "Інкомстрах" було направлено заяву про виплату страхового відшкодування № 673. Вказана заява не задоволена, лист про відмову у виплаті страхового відшкодування на адресу ПAT "СК "Дніпроінмед" не надходив.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВА/7636417) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза —частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 02.12.2010 р.) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; згідно із підпунктами а), б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011 р.) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а отже надання фізичними та юридичними особами послуг з проведення ремонту транспортного засобу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник.

Також, згідно статті 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Позивач в підтвердження факту проведення та оплати ремонту транспортного засобу надав суду рахунок –фактуру № П740 від 29.01.2011 р. та оригінали документів, що підтверджують факт оплати за виконані (ремонтні) роботи, а саме платіжні доручення з відміткою банку про оплату страхового відшкодування на рахунок ПТПП "Сінгл", що свідчить про сплату податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача є недоведеними та необґрунтованими.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 15 223,81 грн. підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 152,24 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64; Код ЄДРПОУ 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, к. 307, Код ЄДРПОУ 21870998) шкоду у розмірі 15 223 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 81 коп., державне мито у розмірі 152,24 (сто п’ятдесят дві) грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 25.08.2011 р.