Рішення № 18172916, 01.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/9701.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Поділ Інвест» до Приватного підприємства «Голден-Фарм»

простягнення 171891,15 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 1-ю від 30.06.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 9 від 01.08.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд Поділ Інвест» (далі позивач, ТОВ «Фонд Поділ Інвест») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Голден-Фарм» (далі відповідач, ПП «Голден-Фарм») про стягнення з відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу № 3 від 05.01.2005 р. 171891,15 грн., з яких: 127486,74 грн. основного боргу, 21859,84 грн. пені, 5524,98 грн. 3 % річних та 17019,59 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить судові витрати: по сплаті державного мита у розмірі 1718,91 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату вартості переданого за договором купівлі-продажу № 3 від 05.01.2005 р. товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 127486,74 грн., яка станом на час звернення до суду не погашена, зумовило нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/97 та призначено розгляд справи на 26.07.2011 р.

20.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засідання 26.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та надав на виконання ухвали про порушення провадження у справі документи.

Представники відповідача в судове засідання не зявились, суд, врахувавши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 01.09.2011 р.

В судовому засіданні 01.09.2011 р. позивач подав суду письмові уточнення позовних вимог, згідно яких просив стягнути з відповідача 127486,74 грн. основного боргу, 13659,09 грн. пені, 6174,63 грн. 3 % річних та 17569,89 грн. інфляційний втрат. Уточнені позовні вимоги позивачем підтримано в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Разом з тим, документи на виконання вимог ухвал суду від 06.07.2011 р. та 26.07.2011 р. не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2005 р. між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3 (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар, визначений на умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару.

Партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3 Договору).

Загальний обсяг Товару, що продається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту Товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору ціни на Товар встановлюються Продавцем в прайс-листі (не є додатком до даного Договору), формуються в національній валюті країни та зазначаються в накладних.

Відповідно до Розділу 4 (п. п. 4.1-4.5) Договору доставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору.

Доставка Товару здійснюється Покупцеві на підставі замовлень останнього протягом узгодженого Сторонами строку.

Доставка Товару на підставі даного Договору здійснюється силами, засобами та за рахунок Продавця у місце, визначене Покупцем. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз Товару.

Датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Доставка товару на підставі даного Договору здійснюються в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Згідно з п. п. 5.1-5.2 Договору покупець здійснює розрахунки за Товар по факту поставки в строк 30 календарних днів.

Моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Продавця.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року до 31.12.2005 р. Якщо по закінченні строку даного Договору жодна із Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, останній вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 10.1 Договору).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання Договору поставлено товар за накладними (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи): № Ч-685 від 02.12.2009 р. на суму 45428,16 грн.; № Ч-753 від 28.12.2009 р. на суму 43755,06 грн.; № Ч-107 від 09.03.2010 р. на суму 50625,36 грн.

Факт одержання товару підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою ПП «Голден-Фарм»на накладних (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи) та не заперечується відповідачем у справі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за накладними, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 139808,58 грн.

З наявних в матеріалах справи виписок по рахунках позивача за період з 24.01.2011 р. по 15.03.2011 р. відповідачем сплачено: 24.01.2011 р. 3000,00 грн., 27.01.2011 р. 1000,00 грн., 01.02.2011 р. 1000,00 грн., 11.02.2011 р. 1000,00 грн., 01.03.2011 р. 1000,00 грн., 02.03.2011 р. 1000,00 грн., 14.03.2011 р. 2000,00 грн., 15.03.2011 р. 2000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем 11321,84 грн., отже, заборгованість відповідача становить 128486,74 грн.

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений п. 5.1 Договору строк суду не надано.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 127486,74 грн. основного боргу, доведено обґрунтованість цих позовних вимог, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127486,74 грн. основного боргу.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобовязаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно наданого суду розрахунку, здійсненому по кожній накладній в загальному розмірі 13659,09 грн. (з врахуванням уточнень позовних вимог).

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку пені по кожній накладній невірно визначено період нарахування пені в порушення п. 6 ст. 232 ГК України, а тому пеня підлягає стягненню в загальному розмірі 13329,29 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 17569,89 грн. інфляційних втрат по кожній накладній станом на 31.07.2011 р. та 6174,63 грн. 3 % річних по кожній накладній станом на 01.09.2011 р. (з врахуванням уточнень позовних вимог)

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за розрахунком позивача, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача, заявлених 17569,89 грн. інфляційних втрат та 6174,63 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші виграні, пов'язані з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Голден-Фарм»(01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, 8 кв. 9, ідентифікаційний код 32706692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Поділ Інвест» (04071, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, ідентифікаційний код 21604142) 127486 (сто двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 74 коп. основного боргу, 13329 (тринадцять тисяч триста двадцять девять) грн. 29 коп. пені, 17569 (сімнадцять тисяч пятсот шістдесят девять) грн. 89 коп. інфляційних втрат та 6 174 (шість тисяч сто сімдесят чотири) грн. 63 коп. 3 % річних, 1645 (одну тисячу шістсот сорок пять) грн. 60 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 05.09.2011 р.