Рішення № 18172914, 01.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/10801.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр» до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво

«Вища школа»

про стягнення 24027,22 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Охріменко О.А. в.о. директора (наказ № б/н від 01.12.2010 р.);

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 22.08.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр»(далі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»(далі відповідач) про стягнення 24027,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за Договором позики № 1 від 25.03.2011 р. та Додаткової угоди від 20.04.2011 р. до Договору позики № 1 від 25.03.2011 р., оскільки в порушення умов вказаних Договору, Додаткової угоди та норм чинного законодавства, надані грошові кошти у встановлений строк відповідачем повернуті позивачу не були.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/108, розгляд справи призначено на 01.09.2011 р.

В судовому засіданні 01.09.2011 р. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 01.09.2011 р. представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого Державне підприємство «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір позики № 1 від 25.03.2011 р. та Додаткова угода від 20.04.2011 р., умови яких щодо повернення грошових коштів відповідачем виконані не були, внаслідок чого заборгованість останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр»становить 24027,22 грн.

Представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр»(далі Позикодавець) та Державним підприємством «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»(далі Позичальник) було укладено Договір позики № 1 (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) за даним Договором Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 1400 (одна тисяча чотириста) гривень, а Позичальник зобовязується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Позикодавець зобовязаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 25.03.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору було видано відповідачу 1 400,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.03.2011 р. до прибуткового касового ордера № 22 (належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи).

20.04.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору позики № 1 від 25.03.2011 р. (далі Додаткова угода), відповідно до умов якої (п. 1) Договір було доповнено п. п. 1.2, 2.2, 8.6 в наступній редакції.

Згідно з п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди, Позичкодавець надає Позичальникові безпроцентну позику в сумі 22 627,22 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди, Позичкодавець надає позику, вказану в п. 1.2 даного Договору, до 30.05.2011 р. Позика надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника або сплати на поточний рахунок третьої особи в рахунок погашення боргів Позичальника перед такої особою; в останньому випадку Позичальник письмово надає Позичкодавцю реквізити оплати та зазначає, що сума отримується Позичальником за даним договором позики.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача у відповідності до п. 2.2 Договору було направлено лист № б/н від 20.04.2011 р. з проханням погасити існуючу у Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»заборгованість з виплати заробітної плати, перерахувавши грошові кошти в розмірі 2627,22 грн. на рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві, та зазначено необхідні реквізити оплати.

Відповідно до наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 48 від 20.04.2011 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр»було перераховано на вказані відповідачем реквізити грошові кошти в розмірі 2627,22 грн.

Крім того, на виконанням умов Додаткової угоди, позивачем було перераховано на рахунок Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 23.05.2011 р. на суму 12184,00 грн. та платіжним дорученням № 63 від 24.05.2011 р. на суму 7816,00 грн.

Пунктом 8.6 Договору в редакції Додаткової угоди сторонами погоджено, що загальна сума позики, що надається Позичальнику за п. п. 1.1, 1.2 Договору позики, повертається Позичальником Позичкодавцю у строк до 29.06.2011 р. шляхом перерахування на поточний рахунок Позичкодавця або іншим способом, не забороненим чинним законодавством.

Проте, відповідач взяте на себе зобовязання по поверненню грошових коштів в строк встановлений Договором не виконав.

В звязку з викладеним, на час звернення позивача до суду, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 24027,22грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання § 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу в строк, встановлений п. 8.6 Договору в редакції Додаткової угоди відповідачем суду не надано. Крім цього, відповідачем визнано борг в повному обсязі.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24027,22грн. заборгованості.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 7; код ЄДРПОУ 02476669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бізнес центр»901011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; код ЄДРПОУ 32492126) 24027 (двадцять чотири тисячі двадцять сім) грн. 22 коп.основного боргу, 240 (двісті сорок) грн. 27 коп. державного мита, та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 05.09.2011 р.