Рішення № 18172639, 05.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.2011 Справа № 5008/837/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Телемедіа”, м.Київ

до відповідача - суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, с.Р.Комарівці, Ужгородський район, Закарпатська область,

про стягнення боргу за отриманий товар в сумі 39644,06грн.

Суддя Кадар Й.Й.

За участю представників:

від позивача не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: ТОВ „Компанія Телемедіа”, м.Київ заявлено позов до відповідача - суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, с.Р.Комарівці, Ужгородський район, Закарпатська область про стягнення боргу за отриманий товар в сумі 39644 грн., з яких 33644 грн. основного боргу, штраф у розмірі 6000 грн. Просить також стягнути з відповідача суму сплаченого державного мита у розмірі 396 грн. 44 коп., 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та понесені витрати на послуги адвоката в розмірі 5 500 грн.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, однак поданим до судового засідання письмовим поясненням (вих. № 91 від 26.07.2011р.) просить розглянути справу у відсутність представника позивача, за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, витребуваних судом доказів та письмового відзиву на позов не подав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на вимогу суду відповідно до ухвал від 19.07.2011р. та 03.08.2011р.

За вказаних обставин суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено Договір №ФР - 20 від 30.07.08р. (далі договір), відповідно до якого позивач зобовязався поставити на умовах договору відповідачу тоар, передбачений в Специфікаціях до цього договору, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар (п. 4. договору).

11.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір комісії №2 від 11.12.2008р, відповідно до якого, відповідач зобов”язувався від свого імені за дорученням позивача за винагороду здійснювати з третіми особами (покупцями) операції, спрямовані на реалізацію товарів на умовах цього Договору.

01.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір комісії №7 від 01.01.2010р., відповідно до якого, відповідач зобов”язувався від свого імені за дорученням позивача за винагороду здійснювати з третіми особами (покупцями) операції, спрямовані на реалізацію товарів на умовах цього Договору.

Позивач свої зобов”язання за вищеприведеними договорами виконав, на протязі 2008 2010 р.р. неодноразово поставляв відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково.

Претензію позивача від 03.12.10 №1 про погашення суми заборгованості по договору комісії № 7 (а.с. 24), відповідач залишив без відповіді та задоволення, жодних дій щодо погашення заборгованості в сумі 29093, 73 грн. не здійснив .

Згідно наявного в матеріалах справи (а.с. 22) Акту звірки розрахунків від 01.01.2011 року, підписаного повноважними представниками позивача та відповідача, заборгованість становить 33644 грн.

01 січня 2011 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено Договір про розстрочення боргу за Договорами комісії № ФР 20 від 30.07.2008р., №2 від 11.12.2008р., №7 від 01.01.2010р.

Згідно пункту 1 Договору про розстрочення боргу за Договорами комісії № ФР 20 від 30.07.2008р., №2 від 11.12.2008р., №7 від 01.01.2010р. (надалі Договір розстрочення) Боржник Відповідач по справі, визнав, що станом на 01.01.2011 року має заборгованість перед позивачем по справі в розмірі 33644 грн. Пунктом 2 Договору розстрочення сторони дійшли згоди про розстрочення сплати боргу в розмірі 33644 грн. в строк з 01.01.2011року по 01.04.2011р. Пунктом 4 Договору розстрочення відповідач зобов”язався погасити заборгованість до 01.04.2011 року.

Таким чином, матеріалами справи знайшло своє підтвердження що станом на день подання позову відповідач вищеприведених зобов”язань щодо сплати отриманого товару не виконав, заборгованість не погасив, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість в розмірі 33644 грн.

Пунктом 5 Договору розстрочення передбачена відповідальність відповідача у вигляді штрафу в розмірі 100 грн. за кожен день прострочення погашення боргу.

Станом на день подання позову на 29.06.2011 р. прострочення сплати боргу становить 60 календарних днів ( травень 31 день + червень 29 днів).

Отже, розмір нарахованого позивачем штрафу за несвоєчасне погашення боргу, згідно пунту 5 Договору розстрочення, становить 6000 грн., який відповідачем не заперечено.

Таким чином, сума боргу за Договором розстрочення боргу від 01.01.2011 року становить 33644 грн., розмір штрафу за несвоєчасне погашення боргу становить 6000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 33 644 грн. основної заборгованості, 6000 грн. штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості, належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Присутня у судовому засіданні 19 липня 2011 року відповідач позовні вимоги в частині основного боргу та штрафу визнала, проти вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката заперечила як таких, що заявлені безпідставно та за відсутності доказів у їх підтвердження. Крім того, заявила усне клопотання про надання розстрочки виконання рішення у звязку з важким фінансовим становищем та відсутністю коштів на погашення заборгованості.

Вимога позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 5500 грн., до задоволення не підлягає з огляду на те що позивачем належних доказів у підтвердження вимоги щодо стягнення витрат на послуги адвоката (договір про надання адвокатських послуг, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, платіжний документ про оплату послуг, Акт прийому виконаних робіт тощо), суду не надано, а письмовим поясненням (вих. № 91 від 26.07.2011р.) позивач просить суд не відшкодовувати ці витрати.

Вирішуючи усне клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду, суд погодитися з вищенаведеним клопотанням не може, з огляду на неподання відповідачем відповідної письмової заяви (ст. 121 ГПК України) та враховуючи, що боржник не звільняється від виконання грошового зобов”язання за будь яких обставин, а покликання ним на важке фінансове становище та відсутність коштів на погашення заборгованості, тощо, без наведення обставин, які б унеможливлювали погашення договірних зобо"язань чи з достовірністю свідчили про можливість виконання рішення суду у майбутньому, без надання жодних доказів в підтвердження своїх доводів, а отже не заслуговує на увагу суду.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; п/р 26001060166598 Закарпатське РУ "Приватбанк", МФО 312378, ідентифікаційний номер 2630203140), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Телемедіа” (юридична адреса: м.Київ вул.Грушевського 28/2, н/п43, фактична адреса м.Київ вул.Чорноморська 1; п/р 26009192315, МФО 380805 в КРД Райффайзен Банк Аваль; код ЄДРПОУ 33937699, ІПН 339376926542, свідоцтво платника ПДВ №100325350) суму 39644,00( тридцять дев”ять тисяч шістсот сорок чотири гривні 00 коп), в т.ч. 33644,00 ( тридцять три тисячі шістсот сорок чотири гривні 00 коп.) основного боргу; 6000 (шість тисяч гривень 00 коп.) штрафу; суму у відшкодування державного мита у розмірі 396,44 грн. (триста дев”яносто шість гривень 44коп.) грн та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно технічне забезпечення.

3. Видати наказ.

Суддя Й.Й. Кадар