Рішення № 18172608, 18.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2011 Справа № 5008/1107/2011

Розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Тісобикень Виноградівського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати", с. Пийтерфолво Виноградівського району

про визнання права власності

Суддя Л. С. Журавчак

За участі представників сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача ОСОБА_2, представник по дов. від 17.08.2010 року.

Суть спору: про визнання права власності на нерухоме майно

Позивач у судове засідання не зявився, уповноваженого представника не направив, однак заявою від 18.08.2011 року заявив клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

У позовній заяві зазначає, що йому на праві власності належить майно (нерухомі споруди парку атракціонів), яке знаходиться у Виноградівському районі, с. Пийтерфолво, вул. Ш.Петефі, б/н, однак такий факт не визнано відповідачем (ним не передано відповідачу Акт приймання-передачі споруд атракціонів), що спричинило необхідність звернення позивача до господарського суду для визнання такого права у примусовому порядку.

Підставність визнання за позивачем права власності на нерухомі споруди парку атракціонів підтверджує поданими суду доказами, зокрема, Випискою з Протоколу зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати” №28, Претензійною заявою від 27.06.2011 року.

Представник відповідача визнав позов повністю з підстав, вказаних у відзиві на нього, додавши при цьому копію Акту приймання-передачі від 15.09.2005 року, згідно з яким обєкти, право власності на які просить визнати за ним позивач, передані у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Пояснив суду, що такий Акт передано позивачу 17.08.2011 року, тобто після предявлення позову.

Заслухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2005 року за результатами зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати” вирішено заяву ОСОБА_1 „Про передачу на її рахунок майнового паю споруди парку атракціонів с. Пийтерфолво” задовольнити, а відтак вирішено передати останній у власність споруди парку атракціонів на суму 27193,25 грн., а саме: „Веселі гірки” 3884,75 грн., „Сюрприз” 3884,75 грн., „Орбіта-420” 3884,75 грн., „Сонечко” 3884,75 грн., „Круговий огляд-М” 3884,75 грн., „Юнга” 3884,75 грн., „Автодром” 3884,75 грн., що підтверджено Випискою із протоколу №28.

Суд встановив, що з метою обслуговування вказаних атракціонів позивач уклав з Пийтерфолвівською сільською радою Договір оренди землі, зареєстрований у Виноградівській філії Закарпатського регіонального центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2006 року за № 2121284101-0106070300010, пунктом 15 якого визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування атракціонів та кафе.

У звязку невиконанням відповідачем згаданого рішення зборів у частині передання позивачу Акту приймання-передачі перелічених обєктів нерухомості, останній звернувся до відповідача з Претензією від 27.06.2011 року, якою просить товариство у строк до 28 липня 2011 року повернути вказаний Акт, у звязку з неможливістю оформлення права власності на вказані обєкти нерухомості без такого документу, попередивши при цьому відповідача про звернення до суду з вимогою про визнання права власності на ці обєкти з відшкодуванням судових витрат за рахунок відповідача у випадку неповернення Акту за претензійною вимогою.

Вказана Претензія залишена відповідачем без належного реагування, що послужило підставою для звернення позивача до суду для визнання права власності у примусовому порядку як такого, що не визнається відповідачем.

Заявою відповідача від 18.08.2011 року повністю підтверджено, що після порушення провадження у справі відповідач передав позивачу Акт прийомки-передачі споруди атракціонів у с. Пийтерфолво, вул. Ш.Петефі, б/н із балансу ТОВ „Карпати” у власність ОСОБА_1 (міститься у матеріалах справи). Вказаний факт підтверджено також заявою позивача від 18.08.2011 року.

Дослідивши подані сторонами докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступним обґрунтуванням.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Матеріали справи містять Виписку із Протоколу №28 про передачу у власність ОСОБА_1 перелічених споруд парку атракціонів. Вказаний документ ніким не оскаржено, відповідач визнав його, надавши копію у судове засідання.

За приписами ст. 317 цього ж кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У даному випадку суд констатує неможливість позивача, зокрема, розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 312 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (п. 1 ч. 2).

На підставі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначений позов може бути заявлений власником речі, право якого оспорюється, заперечується чи не визнається іншою особою. Як відповідач виступає інша особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не заявляє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Матеріалами справи підтверджено (заявами позивача та відповідача від 18.08.2011 року), що Акт приймання-передачі від 15.09.2005 року та копія виписки з протоколу №28 передані позивачу 17.08.2011 року, тобто після предявлення позову, відтак суд констатує, що вказана норма права (ст. 392 Цивільного кодексу України) підлягає до застосування, а позовні вимоги - до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 317, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов повністю.

2.Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (ід. код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) право власності на споруди атракціонів, а саме: „Веселі гірки” (заводський №НА881006, дата виготовлення 1988 р.), „Сюрприз” (заводський №НА882008, дата виготовлення 1988 р.), „Орбіта-420” (заводський №163, дата виготовлення 1988 р.), „Сонечко” (заводський №396, дата виготовлення 1988 р.), „Круговий огляд-М” (заводський №303, дата виготовлення 1988 р.), „Юнга” (заводський №285, дата виготовлення 1988 р.), „Автодром” (заводський №410, дата виготовлення 1988 р.), які знаходяться за адресою: Виноградівський район, с. Пийтерфолво, вул. Ш.Петефі, б/н, та передані за Актом приймання-передачі від15.09.2005 року.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати” (код ЄДРПОУ: 30835770, Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Пийтерфолво, вул.. Ф. Раковці, 14) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ід. код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму 507,93 грн. (пятсот сім грн. 93 коп.) на відшкодування судових витрат, в т.ч. 271,93 грн. на відшкодування держмита і 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Повернути фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (ід. код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито” з державного бюджету державного мита в сумі 8 грн. 07 коп. (вісім грн. 07 коп), сплаченого згідно з квитанцією № 160120024 від 01.08.2011 року на суму 280 грн. (залишене у матеріалах справи № 5008/1107/2011).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л. С. Журавчак

Повний текст рішення виготовлено і підписано 08.09.2011 року