Рішення № 18172344, 29.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2011 Справа № 5008/1100/2011

За позовом публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест-План”, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 13332,58євро, в тому числі 7922,44євро прострочених відсотків за користування кредитом та 5410,14євро пені за прострочку повернення кредиту

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю №42/10 від 20.12.2010р.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи, зокрема, вказує на те, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного та повного виконання умов кредитного договору. Зазначає, що незважаючи на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2011р. у справі №6/79 про розірвання кредитного договору та стягнення суми заборгованості за таким, відповідачем і надалі порушуються взяті на себе зобов'язання і заборгованості по кредиту не погашено.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження відповідача за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.08.2011 року по справі № 5008/1100/2011

проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат

відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008р. між TOB КБ "Коопінвестбанк", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є АТ "КомІнвестБанк" (далі - "Позивач"), та TOB "Інвест-План" (далі - "Відповідач") було укладено Кредитний договір №02-1/3k-123 та додаткові угоди до нього (далі - "Договір кредиту"), згідно яких Відповідачу було надано кредитні кошти на загальну суму 70 000,00 (Сімдесят тисяч) євро, із сплатою 17% (Сімнадцяти) річних за користування кредитом та строком погашення до 29.11.2010р.

Свої зобов'язання за Договором кредиту Позивач виконав повністю, що підтверджується випискою з кредитного рахунку Відповідача з 29.09.2008р. по 01.08.2011р.

В свою чергу. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання згідно Договору кредиту.

У зв'язку з цим, 16.11.2010 року Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Відповідача про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості згідно Кредитного договору №02-1/3k-123 від 29.09.2008р. в сумі 73 987,67 (Сімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) Євро 67 Євроцентів, в т.ч.: 70 000,00 Євро - сума простроченого кредиту; 3 987,67 Євро - прострочені відсотки за користування кредитом.

11.01.2011 року рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №6/79 позов було задоволено повністю. Про примусове виконання даного рішення 27.01.2011 року судом було видано наказ.

Однак, з моменту звернення Позивача до суду та станом на 01.08.2011 року Відповідач не вчинив жодних дій з погашення прострочених зобов'язань.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 13332,58євро, в тому числі 7922,44євро прострочених відсотків за користування кредитом та 5410,14євро пені за прострочку повернення кредиту, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 01.08.2011р., становить 151 550,52 (Сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 52 коп.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.08.2011 року по справі № 5008/1100/2011

договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Умови про відповідальність сторін за порушення зобовязань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Кредитного договору було передано відповідачу суму 70000євро кредиту терміном з 29.09.2008р. по 29.11.2010р., однак, відповідач ухиляється від належного виконання умов договору та суму заборгованості за кредитним договором не сплатив.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області позов позивача до відповідача про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості згідно Кредитного договору №02-1/3k-123 від 29.09.2008р. в сумі 73 987,67 (Сімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) Євро 67 Євроцентів, в т.ч.: 70 000,00 Євро - сума простроченого кредиту; 3 987,67 Євро - прострочені відсотки за користування кредитом задоволено повністю.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.08.2011 року по справі № 5008/1100/2011

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позичальник у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобовязання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого заборгованість по відсотках складає суму 7922,44євро.

Факт наявності у відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом позивачем за позовом належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги за позовом щодо стягнення з відповідача 7922,44євро заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.08.2011 року по справі № 5008/1100/2011

грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення у подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.

В той же час, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку повернення кредиту (за період з 01.12.2010 р. по 31.05.2011 р.) у сумі 5410,14євро.

Відтак, суд приходить до висновку, що порушення позичальниками кредитних зобов'язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державною в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі в цілому.

Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитними договорами перешкоджає Банку виконувати свої зобов'язання по виплаті вкладникам (фізичним та юридичним особам) банку нарахованих відсотків по депозитним вкладам, що призводить до порушення прав та інтересів останніх.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.08.2011 року по справі № 5008/1100/2011

порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обовязку Позичальника за Договором, шляхом стягнення з відповідача суми 13332,58євро, в тому числі 7922,44євро прострочених відсотків за користування кредитом та 5410,14євро пені за прострочку повернення кредиту (що станом на 01.08.2011 року за офіційним курсом НБУ складає 151550,52грн. /згідно розрахунків заборгованості/, яка включає в себе: суму прострочених процентів за користування кредитом та пеню за прострочену суму кредиту.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, 90200, м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 163 (код ЄДРПОУ 30175449) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська тютюнова фабрика”, 89600, м. Мукачево, вул. І.Франка, 132, корп.К (код ЄДРПОУ 36523524) суму 33751,71грн., в тому числі 32744,90грн. заборгованості по оплаті за отриману продукцію та 1006,81грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 337,52грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі