Рішення № 18172305, 19.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.2011 Справа № 5008/911/2011

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства „Обєктив”, м. Хуст

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Романтика”, м. Хуст

про стягнення суми 15512 грн. заподіяної шкоди.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за дорученням від 08.08.2011 року)

Від відповідача не зявився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним виробничо-комерційним підприємством „Обєктив”, м. Хуст до товариства з обмеженою відповідальністю „Романтика”, м. Хуст про стягнення суми 15512 грн. заподіяної шкоди.

Позивачу розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

У судовому засіданні 09.08.2011 року приймала участь Дубчак Н. С., представник відповідача, яка заперечила позов зазначивши, що підтоплення відбувається з горища, а акти обстежень, якими позивач обґрунтовує позов, не містять визначення конкретного джерела підтоплення, заявивши про відсутність будь яких документальних доказів фахівців щодо цього.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи, а його представник письмовим поясненням поданим в судовому засіданні спростувала заперечення відповідача, посилаючись на наступне.

Належне позивачу приміщення знаходиться на першому поверсі триповерхової будівлі по вул. К. Січі, 41 у м. Хуст. Відповідач володіє нерухомістю на другому поверсі цієї ж будівлі. Актом огляду належного йому приміщення від 15.08.2011 року, який здійснено ліцензованим інженером будівельником ОСОБА_2 із застосуванням фотофіксації (акт з додатками 1, 2, 3 додається), спростовуються доводи відповідача про затікання у їх приміщення з горища. У цьому акті зазначено, що при огляді належних відповідачу приміщень ніяких підтоплень стелі другого поверху

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

не виявлено. Більше того, над нерухомістю відповідача знаходиться ще третій поверх. Відтак, затоплення приміщень відповідача через значні атмосферні опади без затоплень майна власника третього поверху неможливе в принципі.

Крім того, спеціалістом зафіксовано і джерело підтоплення водонакопичувальний бак, який використовують для потреб підприємства (належні відповідачу приміщення використовують під перукарню). Саме внаслідок неналежного, безгосподарного та безконтрольного його використання (водозабірний шланг не зафіксований, час від часу вода з нього ллється на підлогу, перетікає вода у бак і так само виливається на підлогу) відбувається залиття належних позивачу приміщень та завдається шкода майну позивача. На доданому до матеріалів справи фото № 7 чітко видно, що навіть у належному відповідачеві приміщенні від цього наявне підмочування. Ці приміщення знаходяться безпосередньо над приміщенням лабораторії, в якому у позивача постійно затікає.

Спростовуються і наведені у відзиві відповідача твердження, що факти замокання приміщень, які зафіксовано комісійно, встановлені лише зі слів керівника позивача Баран В. П. Відтак, актами від 01.09.2008 року, від 16.06.2010 року та від 13.10.2010 року , що додано до позову встановлено: факт замочування (значні сліди замокання у належних позивачу приміщеннях), наслідок такого замокання (відшарування штукатурки на стінах і стелі, знищення внутрішнього оздоблення стін і стелі та замокання підлоги з ДВП покриття, замокання фотоапаратури (2 апарати для проявлення та друку фото)), з причини дії води, яка проникає з другого поверху з ТЗОВ салон „Романтика” в результаті неуважного поводження з водозабірними приладами на 2 поверсі у салоні „Романтика”.

При цьому, зі слів директора підприємства - позивача Баран В. П. у двох актах встановлено лише ту обставину, що таке затоплення відбувається неодноразово, тобто не є одиничним випадком.

Таким чином, на думку позивача, у шкоді заподіяна його майну пряма вина відповідача, неправомірність його дій (неналежне та неуважне поводження з водозабірними приладами) та причинний зв'язок між його винними діями та наслідками (шкодою) доведений повністю. Відтак, у відповідності до Постанови ПВС України від 27.03.1992 року № 6 завдана діями шкода однієї сторони іншій підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Що стосується зауважень відповідача стосовно вартості відновлювальних робіт, то відповідач пропонував позивачу у відшкодування шкоди лише 2000 грн., тоді як збитків нанесено значно більше. Позивачем, у рамках досудового врегулювання спору, неодноразово пропонувалося відповідачу здійснити ремонт у належному позивачу приміщеннях за власний кошт. Проте відповідач відмовився.

На вимогу суду відповідач не надав документальні докази ліцензованого фахівця (установи) в підтвердження факту неможливості залиття

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

відповідачем приміщення позивача, чим не виконав ухвалу суду від 09.08.2011 року, а натомість представник відповідача надіслала суду телеграму (вх. № 8079/2011 від 19.08.2011 року) про відкладення розгляду справи на пізніший термін через її хворобу, проте доказів в необхідність задоволення такого клопотання суду не надала. Аналіз спірної ситуації, кола доказів повязаних із заявленим клопотанням в телеграмі представника відповідача, обставин, що склалися зобовязують суд відхилити у задоволенні такого клопотання.

При цьому, суд виходив з того, що сторони в судовому засіданні 09.08.2011 року були завчасно попереджені про час і місце слухання справи та вимог суду до сторін (зазначено в ухвалі від 09.08.2011 року), а явку в судове засідання 19.08.2011 року визнано на власний розсуд (не обовязковою) та попереджені в порядку ст. 75 ГПК України. Відтак суд зазначає, що сторони не обмежені у виборі кола представників у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні заявила про те, що довготривале уникання відповідача від відшкодування збитків, заявлення необґрунтованих доводів представника відповідача (у відзиві на позов), клопотань не відповідають п.3 ст. 22 ГПК України, де сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, через що просить відхилити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на пізніший термін.

Через задоволення клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач володіє майном (приміщенням) на першому поверсі трьохповерхової будівлі) в м. Хуст по вул. К. Січі, 41.

Поверхом вище (над ним) знаходиться приміщення відповідача - ТзОВ „Романтика”, в якому діє перукарня.

Протягом тривалого часу внаслідок несправної каналізаційної системи відповідача, витоків води з переповненого баку, що встановлений для запасу в перукарні води, відбувались неодноразові затоплення приміщень позивача.

Внаслідок затоплення пошкоджено штукатурку, стелі, стіни, плитку та покриття підлоги. Протягом тривалого часу у приміщенні позивача підвищена вологість через бездіяльність відповідача по усуненню і запобіганню підтоплень.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

Заявлені вимоги позивача щодо обовязку відшкодування збитків в розмірі 15512 грн. нанесених майну позивача, відповідач залишив без реагування, чим порушив ст. ст. 11, 509, 526, 530, 1166 ЦК України.

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Обґрунтованість позовних вимог, факту та обсягу збитків стверджується матеріалами справи, зокрема:

-висновком комісії виконкому Хустської міської ради від 03.09.2008 року № 2251/02-8 (акт від 01.09.2008 року, затв. міським головою М. Джанда 03.09.2008 року) що свідчить про перше залиття водою;

-висновком комісії виконкому Хустської міської ради від 17.06.2010 року № 1089/02-8 (акт від 10.06.2010 року, затв. міським головою М. Джандою 17.06.2010 року) що свідчить про друге залиття водою;

-висновком комісії виконкому Хустської міської ради від 15.10.2010 року № 5-1754/02-8 (акт від 13.10.2010 року, затв. заступником міського голови І. Фетько 17.10.2010 року) що свідчить про чергове залиття водою;

- актом огляду від 15.08.2011 року фахівцем (ліцензованою особою ОСОБА_2 (інженер будівельник) приміщення відповідача на виконання ухвали суду від 03.08.2011 року) що спростовує позицію відповідача щодо залиття приміщення з горища;

- фотоматеріалами (засвідчених відповідно до ст. 36 ГПК України);

- дефектним актом від 10.08.2010 року;

- зведеним кошторисним розрахунком відновлення пошкодженого майна станом на 18.08.2010 року;

- локальним кошторисом № 2-1-1 ремонтних робіт станом на 18.08.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є обовязок відповідача відшкодувати нанесені збитки майну позивача.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання (ст. 614 ЦК України).

Відтак, ст. 24 ГК передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 1192 ЦК зазначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Романтика” (м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 41; код 19109165) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства „Обєктив” (м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 41; код 19103984) суму 15 512 (п'ятнадцять тисяч пятсот дванадцять грн.) основного боргу та 156 (сто пятдесят шість грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.