Рішення № 18172304, 17.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2011 Справа № 5008/872/2011

За позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

ДО публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 248795,94грн. за договором на транспортування природного газу для потреб населення №119Н-621 від 16.12.2009р., в тому числі 187660,80грн. основного боргу, 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних, 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 16639,50грн. штрафу

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю від 29.12.2010р.

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю №07/47 від 01.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 10.08.2011р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.08.2011р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає про порушення відповідачем умов договору на транспортування природного газу, що полягає у несплаті вартості отриманого по магістральних газопроводах природного газу у визначені угодою строки. З огляду на це, просить стягнути з відповідача окрім суми основного боргу також суму пені за несвоєчасну оплату, а також інфляційні втрати, три відсотки річних та 7% штрафу у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Заперечує доводи відповідача про застосування судом строку позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення пені та штрафу з посиланням на вимогу пункту 10.6 договору, згідно якого сторони домовились про застосування позовної давності до умов договору (в тому числі щодо стягнення пені та штрафних санкцій) в три роки.

Представник відповідача заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що позивачем порушено строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу, який згідно вимог Цивільного

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

кодексу України становить один рік. Заперечує можливість застосування до таких правовідносин сторін положення пункту 10.6 договору та вважає нарахування позивачем 7% штрафу у відповідності до вимог ст. 232 ГК України безпідставним та необґрунтованим.

Також просить суд взяти до уваги те, що оплата наданих позивачем послуг по транспортування природного газу для потреб населення безпосередньо залежить від здійснення розрахунку населення за спожитий природній газ, оскільки така оплата проводиться у відповідності до алгоритму та нормативів перерахунку коштів затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України. В разі несплати споживачами - населенням коштів за спожитий природній газ, відповідно не отримують плату за надані послуги як газотранспортні підприємства, так і газопостачальні підприємства.

В свою чергу, ПАТ «Закарпатгаз»всіма можливими та законними способами сприяє забезпеченню надходження коштів за спожитий природній газ від споживачів, шляхом претензійно-позовної діяльності, опломбуванням та механічним від'єднанням від систем газопостачання споживачів, що не здійснюють оплату за спожитий природній газ тощо.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2009р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтоназ України" (надалі постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород (надалі покупець, відповідач) укладено договір №119Н-621 (надалі - договір) на транспортування природного газу для подальшої реалізації населенню та прийняття і оплата газу покупцем.

В зв'язку зі зміною організаційно-правової форми Відповідача з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, сторонами була укладена додаткова угода № 5 від 29.12.10, відповідно до п. 1 якої слова «Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»замінено словами «Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз».

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Договору Позивач, як газотранспортне підприємство, зобов'язувався здійснити протягом 2010 року транспортування трубопровідним транспортом природного газу (надалі - газу) від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (надалі - ГРС), а Відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тариф на транспортування 1000 м.куб. газу по магістральних трубопроводах Позивача, зазначений у пункті 5.1 Договору, на день укладення

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

Договору був встановлений в розмірі 1,32 грн., у тому числі ПДВ - 0,22 грн. Зазначений розмір тарифу розрахований відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.08.2008 № 935 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.10.2009 № 997, від 01.10.2009 № 1141, від 01.10.2009 №1142, від 01.10.2009 № 1143, від 01.10.2009 № 1144, від 01.10.2009 № 1145, від 01.10.2009 № 1146, від 01.10.2009 № 1147, від 01.12.2009 № 1376, від 21.01.2010 № 30, від 01.03.2010 № 198).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що тариф на транспортування газу, зазначений у пункті 5.1 Договору, може змінюватись на підставі рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України; у випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним Договором з моменту введення його в дію; зміна тарифу оформлюється сторонами додатковою угодою до даного Договору.

За час виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором у 2010 році тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами Позивача, передбачений у пункті 5.1 Договору, неодноразово змінювався у зв'язку з затвердженням Національною комісією регулювання електроенергетики України для Позивача нових тарифів на транспортування природного газу магістральними газопроводами, так:

-з 01.05.2010 р. у Договорі встановлений новий тариф на транспортування 1000 м.куб. газу в розмірі 0,72 грн., у тому числі ПДВ - 0,12 грн. (підстава: постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.04.2010 № 479 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу», додаткова угода № 2 від 14.05.2010 до Договору);

-з 01.08.2010 р. у Договорі встановлений новий тариф на транспортування 1000 м.куб. газу в розмірі 0,36 грн., у тому числі ПДВ - 0,06 грн. (підстава: постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.07.2010 № 1007 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу», додаткова угода № 4 від 26.08.2010р. до Договору).

Згідно з тарифом на транспортування газу Сторонами по Договору була визначена і вартість послуг на транспортування газу (п.6.1 Договору).

Пунктами 4.1 та 4.4 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються Відповідачем і Позивачем актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Позивач, належним чином виконуючи протягом строку дії Договору прийняті на себе обов'язки, у 2010 році транспортував природний газ для Відповідача загальним обсягом 563 218,740 тис.м3 газу, що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за відповідні місяці на загальну вартість в сумі 423 510,27 грн.

Згідно з пунктом 6.2 Договору оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Відповідачем шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок Позивача в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України. При цьому, остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг з транспортування природного газу в 2010 році за Договором не виконав належним чином, розрахувався лише частково, чим порушив розділ 6 Договору. На момент пред'явлення позовної

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

заяви до суду сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 187 660,80 грн.

За таких обставин ДК «ГАЗ УКРАЇНИ»НАК «Нафтогаз України»звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення суми 248795,94грн. за договором на транспортування природного газу для потреб населення №119Н-621 від 16.12.2009р., в тому числі 187660,80грн. основного боргу, 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних, 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 16639,50грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих сторонами документів, зокрема, актів приймання-передачі газу, вбачаються наступні факти щодо виконання сторонами договору поставки природного газу №119Н-621 від 16.12.2009р. і відповідачем не заперечуються.

Судом було встановлено, що позивач взяті на себе зобовязання за договором №119Н-621 від 16.12.2009р. виконав належним чином, зауважень щодо поставки природного газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за даним договором виконав не в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 187660,80грн. основного боргу за поставлений та протранспортований природний газ, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород основного боргу у розмірі 187660,80грн. за договором №119Н-621 від 16.12.2009р. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

ДК «ГАЗ УКРАЇНИ»НАК «Нафтогаз України»просить суд також стягнути з ПАТ „Закарпатгаз” суму 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних, 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 16639,50грн. штрафу, у звязку з порушенням ним зобовязань щодо оплати за поставлений природний газ за період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. за договором №119Н-621 від 16.12.2009р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно 19260,23грн. інфляційних нарахувань та 6489,75грн. трьох річних процентів, у звязку з порушенням ним зобовязань щодо оплати за поставлений природний газ за період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. за договором №119Н-621 від 16.12.2009р.

Дочірня компанія «ГАЗ УКРАЇНИ»НАК «Нафтогаз України»також просить суд також стягнути з відповідача 18745,66грн. пені передбаченої п. 7.3 договору у звязку з невиконанням відповідачем умов договору №119Н-621 від 16.12.2009р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 7.3 договору №119Н-621 від 16.12.2009р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.2 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Умовами договору сторонами узгоджено, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобовязань здійснюється за весь період прострочки (пункт 7.3 договору).

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за період з 01.01.10 р. до 01.01.11 р. становить 18745,66грн.

Таким чином, позов Дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород в частині вимог про стягнення суми 187660,80грн. основного боргу, 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних та 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в порядку вимог ч.6 ст. 231 ГК України суми 16639,50грн. штрафу у розмірі 7% за порушення зобов'язання понад 30 днів, які задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині позивач виходить з того, що актом цивільного законодавства, яким встановлений розмір неустойки в розумінні ст. 551 ЦК України, є ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки положення цієї статті застосовуються незважаючи на недодержання письмової форми вчинення правочину про встановлення неустойки у всіх випадках порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Разом з цим, зі змісту приписів ч. 2 ст. 231 ГК України вбачається, що вказаною статтею встановлена відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В свою чергу, за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене, визначення в ч. 2 ст. 231 ГК України розміру пені та штрафу у відсотковому відношенні до вартості товарів, робіт та послуг, з яких допущено прострочення, свідчить, що в розумінні вказаної статті пеня та штраф не можуть застосовуватись за порушення грошового зобовязання.

Відтак, оскільки умовами договору сторонами не передбачений порядок нарахування та розмір неустойки, яку відповідач, як замовник товарів, має сплатити

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року по справі № 5008/872/2011

за прострочення їх оплати, безпідставним є стягнення пені та штрафу із застосуванням встановленого ч. 2 ст. 231 ГК України розміру.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 232156,44грн. за договором на транспортування природного газу для потреб населення №119Н-621 від 16.12.2009р., в тому числі 187660,80грн. основного боргу, 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних та 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, 88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 (код ЄДРПОУ 05448610) на користь дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801) суму 232156,44грн. за договором на транспортування природного газу для потреб населення №119Н-621 від 16.12.2009р., в тому числі 187660,80грн. основного боргу, 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних та 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 2321,56грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 220,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Повний текст рішення виготовлено 29.08.2011р.