Рішення № 18172126, 10.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.11 р. Справа № 29/102

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання”, м.Донецьк

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: стягнення 37018,69грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення 37018,69грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу №13/Т від 30.06.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №13/Т від 30.06.2009р., специфікації до договору, гарантійного листа, платіжних доручень з доказами здійснених Відповідачем часткових оплат,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 431, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 05.07.2011р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму 48090,50грн. з яких: сума боргу - 19277,00грн., пеня 12497,21грн., 3% річних у сумі 2100,47грн., інфляційні витрати - 7457,02грн., штраф 6758,80грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 05.07.2011р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

02.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання”, договору купівлі-продажу товару №13/Т від 30.06.2009р., специфікації до договору, гарантійного листа від 22.10.2009р., платіжних доручень з доказами здійснених Відповідачем часткових оплат, видаткової накладної, виписок по особовому рахунку ТОВ „Дизайн та обладнання” та оригінал рахунку на оплату по замовленню №2031 від 24.06.2009р.

Представник Позивача у судове засідання 10.08.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 05.07.2011р. №б/н про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 83004, АДРЕСА_1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №13/Т, відповідно п.1.1 якого Продавець зобовязується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити товар в кількості і асортименті відповідно до специфікації (Додаток №1 до даного Договору), що є невідємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.2 договору загальна вартість товару що продається за даним Договором, становить 33794,00грн. Вартість тари, упаковки, маркування, зроблених у відповідності з умовами даного Договору, включається у вартість товару.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- оплата за товар здійснюється покупцем у наступному порядку:

- перша частина оплата в розмірі 40% від загальної вартості, зазначеної в п.2.2 даного договору, яка складає 13517,60грн., повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі „Місцезнаходження та реквізити Сторін” даного Договору, в продовж 1 (одного) з дня дати підписання Договору (п.3.1.1 Договору);

- друга частина оплата у розмірі 20% від загальної вартості, зазначеної в п. 2.2 даного Договору, яка складає 6 758,80грн., повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі „Місцезнаходження та реквізити Сторін” даного Договору, в продовж 30 днів з дати першої передплати (п.3.1.2 Договору);

- третя частина оплата в розмірі 20% від загальної вартості зазначеної в п.2.2 даного Договору, яка складає 6 758,80грн., повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі „Місцезнаходження та реквізити Сторін” даного Договору, в продовж 60 днів з дати першої передплати (п.3.1.3 Договору);

- четверта частина оплата в розмірі 20% від загальної вартості зазначеної в п.2.2 даного Договору, яка складає 6 758,80грн., повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі „Місцезнаходження та реквізити Сторін” даного Договору, в продовж 90 днів з дати першої передплати (п.3.1.4 Договору);

Відповідно п.4.1 договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцеві протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати першої передплати.

Згідно п.9.6 договору за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення з дати відвантаження обладнання.

Сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до договору №13/Т від 30.06.2009р.) де було визначено кількість та асортимент.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 33794,00грн., що підтверджується видатковою накладною №330 від 13.07.2009 року. Вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар на загальну суму 14517,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №kp19 від 02.07.2009р. на суму 13517,00грн., №11 від 22.10.2009р. на суму 1000,00грн.

За таких обставин виникла заборгованість у розмірі 19277,00грн.

Відповідач у листі №б/н від 22.10.2009р. зазначив, що оплату заборгованості гарантує здійснити до 31.12.2009р.

Проте як вбачається за матеріалів справи Відповідачем не була здійснена у повному обсязі оплата за поставлений товар, дані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №13/Т від 30.06.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 33794,00грн.грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 14517,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 19277,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 19277,00грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 7457,02грн., 3% річних від суми загального боргу складає 2100,47грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних встановив, що Позивачем невірно були визначені періоди та невірно зазначені суми заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення 3% річних за період

- з 02.08.2009р. (п.3.1.2 Договору) по 16.06.2011р. (дата заявлена Позивачем) (сума заборгованості 6758,80грн.) за 684 дня у розмірі 379,97грн.

- з 01.09.2009р. (п.3.1.3 Договору) по 16.06.2011р. (дата заявлена Позивачем) (сума заборгованості 6758,80грн.) за 654 дня у розмірі 363,31грн.

- з 01.10.2009р. (п.3.1.4 Договору) по 22.10.2009р. (дата часткової оплати) (сума заборгованості 6758,80грн.) за 22 дня у розмірі 12,22грн.

- з 23.10.2009р. по 16.06.2011р. (дата заявлена Позивачем)(сума заборгованості 5758,80грн. за урахуванням часткової оплати) за 601 дня у розмірі 284,47грн.

Відтак суд задовольняє 3% річних у розмірі 1039,97грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення інфляційних витрат за періоди та суми заборгованості, що визначені судом при розрахунку 3% річних у розмірі 3766,68грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.9.6 договору за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення з дати відвантаження обладнання. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже Позивачем невірно визначений строк нарахування пені, та невірно визначені суми заборгованості.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” дійшов висновку, про задоволення пені за наступні періоди:

- з 02.08.2009р. (п.3.1.2 Договору) по 02.02.2010р. (сума заборгованості 6758,80грн.) за 185 дня у розмірі 705,04грн.

- з 01.09.2009р. (п.3.1.3 Договору) по 01.03.2010р. (сума заборгованості 6758,80грн.) за 182 дня у розмірі 690,88грн.

- з 01.10.2009р. (п.3.1.4 Договору) по 22.10.2009р. (дата часткової оплати) (сума заборгованості 6758,80грн.) за 22 дня у розмірі 83,51грн.

- з 23.10.2009р. по 01.04.2010р. (сума заборгованості 5758,80грн. за урахуванням часткової оплати) за 160 дня у розмірі 517,50грн.

Відтак суд задовольняє пеню у розмірі 1996,93грн.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.9.5 Договору Покупець за необґрунтовану відмову від оплати товару сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань по оплаті за товар, поставлений позивачем є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 20% від загальної вартості товару розмірі 6758,80грн.

Позивач в порядку ст. 431 Господарського процесуального кодексу України просить заборонити субєкту підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 провадити будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків для ухилення від виконання судового рішення та безпідставного переводу грошових коштів з основного рахунку на нові та/чи/або будь які інші витрати.

Відповідно п.431 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 432 ГПК України, запобіжних заходів до подання позову.

Згідно ч.2 ст. 433 до заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Разом із завою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.

Отже як встановлено судом, Позивачем вимоги щодо подання заяви про запобіжні заходи не дотримані.

Суд відмовляє у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти у розмірі ціни позову, що належить субєкту підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та знаходяться на поточному рахунку у гривні НОМЕР_1 у ДФ ПАТ „Брокбізнесбанк” (МФО 335678), а також на всіх інших рахунках відритих в кредитно-фінансових установах. з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обовязковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Розяснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Такий порядок та розмір визначається положеннями Декрету КМУ „Про державне мито”, положення якого визначають ставки державного мита як для майнових, так і немайнових вимог.

Як вбачається із зави про збільшення позовних вимог 05.07.2011р. №б/н , Позивачем заявлені майнові вимоги про стягнення суми 48090,50грн. з яких: сума боргу - 19277,00грн., пеня 12497,21грн., 3% річних у сумі 2100,47грн., інфляційні витрати - 7457,02грн., штраф 6758,80грн. (всього 48090,50грн.) Відповідно до п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскільки згідно заявлених позивачем позовних вимог (48090,50грн.) 1(один) % від ціни позову становить 480,91грн., позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 480,91грн. Між тим, згідно наданого Позивачем меморіального ордеру №35 від 14.06.2011р., квитанції державне мито сплачено ним лише у розмірі 417,91грн.

За таких обставин державне мито у розмірі 63,00грн. підлягає стягненню з Позивача у доход Державного бюджету України.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання”, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 19277,00грн., пені у сумі 12497,21грн., 3% річних у розмірі 2100,47грн., інфляційних витрат у розмірі 7457,02грн., штрафу у сумі 6758,80грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в Донецькій філії ПАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання” (83112, м.Донецьк, вул.Купріна, буд.121-А, ЄДРПОУ 32358225, р/р 26004046927101 в Донецькій філії ПАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) заборгованість у розмірі 19277,00грн., інфляційні витрати у сумі 3766,68грн., пеню у розмірі 1996,93грн., 3% річних у сумі 1039,97грн., штраф у сумі 6758,80грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в Донецькій філії ПАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання” (83112, м.Донецьк, вул.Купріна, буд.121-А, ЄДРПОУ 32358225, р/р 26004046927101 в Донецькій філії ПАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 328,40грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 161,16 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн та обладнання” (83112, м.Донецьк, вул.Купріна, буд.121-А, ЄДРПОУ 32358225, р/р 26004046927101 в Донецькій філії ПАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) в доход Державного бюджету України (Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, р/р 31111095700006) державне мито у розмірі 63,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 10.08.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.11р.