Рішення № 18172107, 10.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.11 р. Справа № 33/121

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача Комунального підприємства „Сонячний” Горлівської міської ради (код ЄДРПОУ 37121253)

про стягнення заборгованості за мировою угодою від 15.04.2011р. в сумі 6907грн.50коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 на підставі угоди №63-06/2011-011 від 23.06.2011р.,

від відповідача: не зявився.

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Сонячний” Горлівської міської ради про стягнення заборгованості за мировою угодою від 15.04.2011р. в сумі 6907грн.50коп.

Ухвалою від 15.07.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/121, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань у строки встановлені затвердженою ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. по справі №18/75 мировою угодою, укладеною 15.04.2011р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством „Сонячний” Горлівської міської ради, у звязку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за мировою угодою від 15.04.2011р. у розмірі 6907грн.50коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії заяви від 15.04.2011р. про затвердження мирової угоди, мирової угоди від 15.04.2011р., довідку від 29.06.2011р., акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.06.2011р., копію ухвали від 26.04.2011р. по справі №18/75.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 610-611 Цивільного кодексу України, ст. 192 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, в судовому засіданні надав усне пояснення, за яким стверджує, що відповідачем умови мирової угоди виконанні частково та сплачено грошові кошти у розмірі 6907грн.50коп.

10.08.2011р. представником відповідача через канцелярію суду надано клопотання, відповідно до якого останній визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив.

26.04.2011р. по справі №18/75 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка до відповідача, Комунального підприємства „Сонячний” Горлівської міської ради м.Горлівка про стягнення 11872грн.64коп. була винесена ухвала про затвердження мирової угоди від 15.04.2011р., укладеної між сторонами. Цією ж ухвалою провадження у справі було припинено згідно п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з укладенням сторонами мирової угоди та затвердження її судом.

Відповідно до умов затвердженої мирової угоди відповідач визнав свої зобовязання перед позивачем по сплаті суми заборгованості у розмірі 11460грн.00коп. за договором підряду від 01.11.2011р. та компенсації судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 119гр.00коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 236грн.00коп., витрат на послуги адвоката у розмірі 2000грн.00коп., а позивач відмовився від стягнення з відповідача нарахованих річних за невиконання договірних зобовязань у розмірі 120грн.88коп. та приросту інфляції у розмірі 275грн.76коп.

За змістом затвердженої мирової угоди відповідач зобовязується сплатити позивачу суму заборгованості та судові витрати у наступному порядку: 6907грн.50коп. до 30.04.2011р., 6907грн.50коп. до 30.05.2011р.

Враховуючи той факт, що ухвала господарського суду Донецької області від 26.04.2011 р. по справі № 18/75 у звязку з невідповідністю ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження” не є виконавчим документом, та керуючись Розясненнями ВАСУ „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” 025/289 від 18.09.1997 року (в редакції від 30.04.2009 р. № 0406/57), позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за мировою угодою від 15.04.2011р. в сумі 6907грн.50коп.

Відповідно до наданого представником відповідача клопотання від 10.08.2011р., останній позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи умови зазначеної вище мирової угоди відповідач зобовязаний сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 6907грн.50коп. до 30.05.2011р., тобто, кінцевий строк оплати становить 29.05.2011р.

В установлений мировою угодою строк відповідач заборгованість не оплатив, що підтверджено матеріалами даної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити заборгованість на суму 6907грн.50коп. у строк, передбачений мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області. Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на адвоката у сумі 2000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Позивачем до матеріалів справи долучено угоду №63-06/2011 від 23.06.2011р. про умови надання правових послуг адвокатом, укладений між адвокатом ОСОБА_3 (адвокат) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (клієнт). Згідно з умовами даної угоди адвокат зобовязується надати клієнту визначені цією угодою юридичну допомогу з правового обґрунтування позиції, розробки документів і підготовки матеріалів для передання спору на розгляд суду й у процесі розгляду справи; бути спрямованим на сприяння клієнтові в суді у захисті його прав та інтересів шляхом застосування правових засобів; бути спрямованим на ефективну реалізацію процесуальних прав клієнта, юридичному аналізу обставин спору, правовому обґрунтуванні вимог, при предявленні позову фізичної особи підприємця до КП „Сонячний” про стягнення заборгованості.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_2, видане на імя ОСОБА_3.

Крім того, надано копії акту прийому-передачі виконаних робіт від 01.08.2011р., підписаний клієнтом та адвокатом, а також платіжного доручення №19 від 23.06.2011р., за яким фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачено за договором №63-06/2011-011 від 23.06.2011р. 2000грн.00коп.

Суд вважає дані документи належними у розумінні ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України доказами надання позивачу правової допомоги, передбаченої вказаною угодою.

Однак, відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом №6/VI від 12.10.1999р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обовязкові для виконання.

У п.2 ст.33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, повязаних зі сплати послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, що:

- матеріали справи не містять процесуальних документів, з яких вбачалося їх складання адвокатом;

- характер та незначна складність розглядуваних в межах справи №33/120 правовідносин, відсутність серед наданих позивачем документів доказів на підтвердження видатків, повязаних із розглядом справи (транспортних на відрядження тощо), невелика кількість судових засідань, в яких у господарському суді Донецької області брав участь залучений позивачем адвокат,

суд дійшов висновку, що належна до компенсації позивачем частка судових витрат, повязаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 1000грн.

Позивачем надано заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на поточний рахунок відповідача (п/р 2600530029535, ОКПО 37121253, МФО 394103 в ВАТ „Державний ощадний банк України”, ЦМВ №2864 м.Горлівка у межах заявлених позовних вимог.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 66; 67; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка до відповідача, Комунального підприємства „Сонячний” Горлівської міської ради про стягнення заборгованості за мировою угодою від 15.04.2011р. в сумі 6907грн.50коп. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Сонячний” Горлівської міської ради (84624, Донецька область, м.Горлівка, вул.Малинича, буд.41, код ЄДРПОУ 37121253, п/р 2600530029535, ОКПО 37121253, МФО 394103 в ВАТ „Державний ощадний банк України”) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (84624, АДРЕСА_1) заборгованість у розмірі6907грн.50коп., державне мито в розмірі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1000грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >