Ухвала суду № 18168446, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9684/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2008 року

у справі №24/783/07-АП(22а-4511/08)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Континент «Р»(надалі –ТОВ «Континент «Р»)

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, (надалі –ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, ГУ ДКУ у Запорізькій області)

за участю Прокуратури Запорізької області

про стягнення бюджетного відшкодування, -

встановив:

У грудні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом у якому поставлено питання про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року у розмірі 77033,43грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідачами не було виконано вимоги чинного податкового законодавства щодо бюджетного відшкодування суми, заявленої позивачем у відповідності до п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2008 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент «Р»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року у розмірі 77033,43грн. та стягнуто з бюджету на користь позивача суму судового збору у розмірі 3,40грн.

Мотивуючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги відповідають вимогам діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а посилання податкової служби щодо неможливості проведення бюджетного відшкодування, у зв’язку з ненадходженням відповідей по ланцюгам постачання є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, просить скасувати їх та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент «Р»22.01.2007р. було подано до ДПІ у Ленінському районі декларацію із податку на додану вартість за грудень 2006р., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 112670,00 грн.

Контролюючим органом на підставі результатів виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент «Р»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006р. складено акт №472/2303/33836405 від 20.03.2007р.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено, щопозивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2006р. на 751,61 грн.,підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006р. у сумі 111918,39 грн.

В своїх доводах відповідач посилається на те, що ДПІ у Ленінському районі за результатами перевірки не підтвердила заявлене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 77033,00грн., посилаючись на ненадходження відповідей по ланцюгам постачання.

З п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Отже, позивачем при подачі декларації, розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про відшкодування дотримано всіх вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підстави вище наведеного доводи касаційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує виникнення права у платника податку на бюджетне відшкодування із обов’язком податкової служби проводити зустрічні перевірки та направляти запити по ланцюгам постачання.

Отже, доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя–залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.