Ухвала суду № 18168424, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11076/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м.Києва від 07 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року

у справі №32/354-А (№22а-8590/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(надалі –ВАТ «Укрнафта»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (надалі –СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП)

про визнання недійсними податкових вимог, -

встановив:

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, в якому, з урахуванням заяви від 25.06.2007р. про зменшення позовних вимог, ставить питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 27.02.2007р. №0001074120/0 та від 16.05.2007р. №0001074120/1 в частині донарахування 91798,00грн. основного платежу та штрафних санкцій в розмірі 45900,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно ст.14 Закону України «Про оренду землі», п.5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, в договорі оренди земельної ділянки обов’язково має бути зазначено суму нормативної грошової оцінки землі, а витрати на оплату вартості проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути віднесені до складу валових витрат. Таким чином, позивач стверджує, що на підставі ст.ст.2, 13 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ним правомірно включено до валових витрат плату за користування земельною ділянкою за весь час її фактичного використання до часу внесення змін до державного акту на право постійного користування землею та до Державного земельного кадастру. Також позивач вказує на безпідставність висновків податкового органу про зобов’язання коригування валових витрат у випадку закінчення строку позовної давності по договорам і вважає правомірним включення ним до валових витрат на підставі п.5.1 та п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на оплату послуг охорони по договору від 29.06.2004р. №35/327/491/491а-Р.

Постановою Господарського суду м.Києва від 07 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року, позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Києві від 27.02.2007р. №0001074120/0 та від 16.05.2007р. №0001074120/1 в частині визначення зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 91798,00грн. основного платежу та штрафних санкцій в розмірі 45900,00грн., а також з Державного бюджету України на користь ВАТ «Укрнафта»стягнуто 3,40 грн. судового збору.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача і відсутність підстави для визначення зобов’язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укрнафта»за період з 01.10.2004р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт перевірки №230/41-20/00135390 від 16.02.2007р.

Висновки акта перевірки, зокрема, встановлюють неправомірне включення позивачем до складу валових витрат вартості робіт по нормативній оцінці земельної ділянки і виготовлення планово - картографічних матеріалів, кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, а також плати за користування землею.

За наслідками встановлених порушень 27.02.2007р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001074120/0, яким згідно п.п. “б” п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податок на прибуток у розмірі 147003,00грн., в тому числі 98002,00грн. –основний платіж, 49001,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В порядку апеляційного узгодження, за результатами розгляду первинної скарги платника податку, прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2007р. №0001074120/1, в якому сума зобов’язання залишена незмінною.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 19.12.1994р. Серії ЛВ№009 Бориславською центральною базою виробничого обслуговування ВАТ «Укрнафта»здійснювалось користування земельною ділянкою загальною площею 25300,00кв.м. за адресою: м.Борислав, вул. Гірна, та сплачувався земельний податок.

Рішенням Бориславської міської ради Львівської області від 12.01.2005р. №486 було припинено право постійного користування частиною земельної ділянки та повернуто ділянку до міськземфонду.

Відповідно до запису від 01.02.2006р. в плані зовнішніх меж землекористування в графі «дата, номер і зміст документа, на підставі якого внесено зміну»зазначено «вилучено земельну ділянку згідно рішення ХХ сесії міської ради ІV демократичного скликання від 12.01.2005р. №486».

Так, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що включення до валових витрат вартості робіт по нормативній оцінці земельної ділянки і виготовлення планово-картографічних матеріалів на земельну ділянку суперечить п.5.1 ст.5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», тому вартість таких робіт не може бути віднесена на валові витрати підприємства.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що ВАТ «Укрнафта»був укладений договір від 26.08.2004р. №7/753/2004-3/171-Р щодо виконання ТОВ «Десна-Експерт»робіт по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок (згідно переліку у додатках №1, №2, №3) та виготовлення планово-картографічних матеріалів на ці земельні ділянки (а.с.48-49 т.І).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №266 затверджено типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-XIV встановлений перелік істотних вимог договору оренди землі та документів, які є невід’ємною частиною договору оренди. Такими документами є, зокрема, проект відведення земельної ділянки, план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Приймаючи до уваги, що зазначені у відповідних додатках до вказаного договору земельні ділянки перебували в оренді позивача, тобто використовувались ним у господарській діяльності, а ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та ст.15 Закону України «Про оренду землі»передбачають виконання проектних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що призначена для використання в господарській діяльності, то згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат позивач правомірно включив суми витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Щодо включення позивачем до складу валових витрат плати за користування землею, яку здійснювало ВАТ «Укрнафта»після прийняття рішення Бориславською міською радою Львівської області від 12.01.2005р. №486, суди обґрунтовано погодились із позивачем, оскільки така позиція цілком узгоджується із ст.2 Закону України «Про плату за землю», якою встановлено, що використання землі в Україні є платним. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Згідно ст.5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Таким чином, оскільки ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку визначає дані державного земельного кадастру, до внесення змін у державний земельний кадастр щодо користувача земельної ділянки площею 25300кв.м. по вул. Гірній –Бориславської центральної бази виробничого обслуговування ВАТ «Укрнафта», цей структурний підрозділ відповідно до ст.ст. 2, 5, 13 Закону України «Про плату за землю»був зобов’язаний вносити до бюджету земельний податок.

Приймаючи до уваги відсутність доказів на підтвердження, що зазначена земельна ділянка не використовувалась ВАТ «Укрнафта»у господарській діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що включення до валових витрат сплаченого земельного податку є правомірним і повністю відповідає вимогам п.п.5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно посилання касаційної скарги на помилковість висновків суду про відсутність порушення позивачем визначення валових витрат, пов’язаних з податковими нарахуваннями з кредиторської заборгованості ВАТ «Укрнафта», щодо якої минув строк позовної давності, судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяв на час спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Не підлягають включенню до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, і фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5).

З матеріалів справи вбачається укладання позивачем на підставі договорів купівлі-продажу та рахунків-фактур договорів купівлі-продажу товарів, з метою використання в процесі виробництва. Таким чином, на підставі п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на сплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Відповідно до п.1.22 п.1.25, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в разі закінчення строку позовної давності вартість несплачених товарів (робіт, послуг) підлягає включенню до складу валових доходів платника податків.

При цьому, главою 48 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання не поставлено в залежність від закінчення терміну позовної давності.

Отже, оскільки зобов’язання після спливу позовної давності не припиняється та існує до моменту його припинення протягом існування суб’єктів зобов’язання, здійснені відповідачем нарахування податку на прибуток з цих підстав є неправомірними.

Щодо включення до складу валових витрат позивача сум коштів, сплачених на потреби, які, за твердженням контролюючого органу, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме на фінансування особистих потреб фізичної особи –керівника нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз»ВАТ «Укрнафта».

Суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою до трудового договору від 01.04.2004р. №1, оформленого наказом про прийняття на роботу №73-К від 01.04.2004р., з метою забезпечення нормальних та безпечних умов праці, позивач зобов’язався забезпечити охороною начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз»ВАТ «Укрнафта»Франчука Олега Геннадійовича. На підставі отримання позивачем зазначених вище послуг з особистої охорони посадової особи підприємства, позивачем правомірно включено такі витрати до валових витрат у відповідному періоді.

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Таким чином, з урахуванням спростування судом наявності порушень позивачем податкового законодавства за вищезазначеними епізодами, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 45900,00грн., визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 07 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.