Ухвала суду № 18168393, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-7763/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 року

у справі  № 2-16/14477-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Палітра»(надалі –ТОВ «ТД «Палітра»)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній (надалі –ДПІ у м.Сімферополі в АР Крим, ГУ ДК в АР Крим)

за участю : Прокуратури Автономної Республіки Крим та Прокуратури м.Сімферополя

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У вересні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2006р. та березень 2007р. у сумі 318000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом порушено п.3.2. «Порядку відшкодування податку на додану вартість»по заявленим підприємством деклараціям  за грудень 2006р. та березень 2007р. При чому, правильність віднесення сум податку на додану вартість до податкових зобов’язань та податкового кредиту була підтверджена в ході документальних перевірок, проте, відшкодування вказаних сум в строк, визначений Законом України «Про податок на додану вартість»не проведено.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від              22 квітня 2008р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму 318000,00грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за грудень 2006р. та березень 2007р. у сумі 318000,00грн. та державного мита у сумі 1700,00грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про необґрунтованість дій податкового органу, оскільки відсутність відомостей про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача не є підставою для затримки процедури відшкодування податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідачі звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції і прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим  не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006р., в який, з урахуванням уточнюючих розрахунків, визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 150000,00грн. та  податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2007р., у який визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 168000,00грн.

Контролюючим органом були проведені позапланові документальні перевірки достовірності визначення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «ТД «Палітра»на підставі поданих платником декларацій з податку на додану вартість за грудень 2006 року та березень 2007 року. По результатах перевірок відповідачем були складені довідки №542/23-4/31816997 від 22.06.2007 року та №723/23-4//31816997 від 17.08.2007 року.

В ході проведення перевірок відповідачем не встановлено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, посилаючись на неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування без отримання відповідей по зустрічним перевіркам контрагентів позивача, бюджетне відшкодування проведено не було.

Отже, виходячи з вище викладеного, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка залишається не відшкодованою позивачу за грудень 2006 року та березень 2007 року становить 168000,00грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується податковим органом.Разом з тим, Р

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Щодо твердження контролюючого органу про те, що заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 150000,00грн. та за березень 2007 року в сумі 168000,00грн. підтвердити неможливо, у зв’язку з відсутністю відповідей по зустрічних перевірках податкових інспекцій інших регіонів, то судова колегія не приймає вказані доводи до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість». Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяв на час правовідносин, підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказані відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційних скарг відповідачів не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.