Ухвала суду № 18167859, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-3351/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 15 серпня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року

у справі №12/170А (№22а-1397/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»(надалі –ТОВ «Єврошпон»)  

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (надалі –ДПІ у Яворівському районі Львівської області)

про визнання нечинними податкових повідомлень–рішень, -         

встановив:

У червні 2007 року ТОВ «Єврошпон»звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Яворівському районі Львівської області №0001002320/0 від 13.09.2006 року, №0001202320/0 від 25.10.2006 року, №0001382320/0 від 30.11.2006 року, №0001502320/0 19.12.2006 року, №0000372320/0 від 20.03.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження ревізорів інспекторів ДПІ у Яворівському районі є необґрунтованими щодо безпідставності заявленого до відшкодування ПДВ лише з тих мотивів, що третя та четверта ланка в ланцюгу постачальників не сплачують до бюджету податків, не знаходяться за юридичною адресою та порушують законні права позивача як покупця, оскільки ТОВ «Єврошпон»жодних правовідносин з перечисленими суб’єктами не мало і відповідно до закріпленого в Конституції принципу індивідуалізації відповідальності, будь –яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанції виходили з того, що податковим органом не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також зазначили, що контрагенти позивача по першому ланцюгу включили до податкових зобов’язань всі суми, які були включені позивачем до податкового кредиту, а тому позивач у відповідності до чинного законодавства включив до кредиту спірні суми ПДВ. При цьому, покликання скаржника на те, що контрагенти по третьому та четвертому ланцюгу не знаходяться за юридичною адресою та документи останніх втрачені не можуть бути підставою для виключення з податкового кредиту сум позивачу, оскільки принцип індивідуалізації відповідальності чітко визначає, що будь-яка особа не може нести відповідальності за третіх осіб. Крім цього, на час здійснення господарських операцій продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі і мали свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.    

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено наступне.

За результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Єврошпон» з питань відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок та в рахунок майбутніх платежів платника при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі складено акт №101/23-2/31210033 від 12.09.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2006 року №0001002320/0, яким ТОВ «Єврошпон»зменшено суму бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість у розмірі: липень 2005 року –13058,00грн., серпень 2005 року –18571,00грн., жовтень 2005 року –22468,00грн., лютий 2006 року –17777,00грн., березень 2006 року –19300,00грн., квітень 2006 року –16967,00грн., травень 2006 року –26932,00грн., грудень 2004 року –33571,00грн., лютий 2005 року –17310,00грн., березень 2005 року –75881,00грн., квітень 2005 року –13182,00грн.,  травень 2005 року –24607,00грн., а всього на загальну суму 299615,00грн.

За результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Єврошпон» з питань відшкодування податку на додану вартість, заявленого платником на розрахунковий рахунок за січень 2006 року та  в рахунок майбутніх платежів у жовтні, листопаді 2004 року при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі складено акт №121/23-2/31210033 від 24.10.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2006 року №0001202320/0, яким ТОВ «Єврошпон»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: січень 2006 року –10629,00грн., жовтень 2004 року –22228,00грн., листопад 2004 року –12944,00грн., а всього на загальну суму 45801,00грн.

За результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Єврошпон» з питань відшкодування податку на додану вартість, заявленого платником в рахунок майбутніх платежів у вересні та жовтні 2004 року при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі складено акт №140/23-2/31210033 від 29.11.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2006 року №0001382320/0, яким ТОВ «Єврошпон»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: вересень 2004 року - 30459,00грн., жовтень 2004 року -12885,00грн., а всього на загальну суму 43334,00грн.

За результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Єврошпон» з питань відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника при проведенні взаєморозрахунків з ПП Рибачок, ДПІ у Яворівському районі складено акт №152/23-2/31210033 від 19.12.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення   від 19.12.2006 року  № 0001502320/0, яким ТОВ «Єврошпон»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: липень 2006 року - 16226,00грн., серпень 2006 року - 9230,00грн., а всього на загальну суму 25456,00грн.

За результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Єврошпон» з питань відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника при проведенні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Уніторгпромсервіс», ДПІ у Яворівському районі складено акт №68/23-2/31210033 від 20.03.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2007 року №0000372320/0, яким ТОВ «Єврошпон»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 року - 17829,00грн., жовтень 2006 року - 16309,00грн., а всього на загальну суму 34138,00грн.

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є встановлені вищезазначеними актами перевірки факти порушення позивачем  п.1.8 ст.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.5, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставно заявлено до відшкодування сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (лісопродукції) за період вересень - грудень 2004 року, лютий-серпень 2005 року, січень-жовтень 2006 року.

Висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій, не відповідають вимогам закону.

При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування  це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Разом з тим, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоди, за якими здійснено перевірку контролюючим органом встановлено, що підприємство здійснювало діяльність, пов’язану з купівлею-продажем дуба-кругляка. При цьому, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, платіжні документи, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за періоди проведення зазначених господарських операції вересень - грудень 2004 року, лютий-серпень 2005 року, січень-жовтень 2006 року.

Як зазначено судами, первинні бухгалтерські документи в ПП ОСОБА_2 відсутні - подана заява до ДПІ про втрату документів бухгалтерського обліку, КП «Перспектива», ТОВ «Дон Вен»та ПП «Арт Маркет»ПДВ включений в ціну наданих послуг ТОВ «Єврошпон»до бюджету не сплатило, ТОВ «Економікс», ПП «Ефект-Інтер'єр», СПД  ОСОБА_3, ТОВ «Еліод-Плюс», ПП «Укроптторг-В», ТОВ «Квадротех»,  ПП «Озбуд»,  ТОВ «Антрацид», ТОВ «Геокомплехс»та  ПП «Слад» не знаходяться за юридичною адресою.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем.

Приписами ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних спорах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 15 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.