Постанова № 18166647, 21.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8505/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 у справі № А4/336-07 Господарського суду Київської області

за позовом Приватного виробничого підприємства “Укрпромгеологія”

до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 13.08.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 03.07.2007 № 000239232/0/2201 про визначення приватному виробничому підприємству (ПВП) «Укрпромгеологія»податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 1634297,00 грн., в тому числі 1089531,00 грн. –основний платіж та 544766,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти сплати позивачем податку на додану вартість в загальній сумі 1089531,00 грн. в ціні придбання товару (автомобільних шин) постачальнику ТОВ «Лідерторг-ТД», зареєстрованого станом на жовтень 2004 року – травень 2005 року (звітні податкові періоди, в яких була здійснена поставка) платником цього податку; підтвердження зазначеної суми податку податковими накладними, виписаними вказаним постачальником у відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), і, як наслідок, - правомірним включенням позивачем цієї суми податку до податкового кредиту.

В касаційній скарзі Білоцерківська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 закону № 168/97-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ПВП «Укрпромгеологія»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до цього ж підпункту в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІV (набрав чинності з 30.03.2005) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цього ж пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, в тому числі: придбання платником податку товарів (послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (послуг); характеристика товарів (послуг) з метою оподаткування як таких, вартість яких відноситься до валових витрат ( з 30.03.2005 –призначених для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця –платника податку); підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом № 168/97-ВР.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення ПВП «Укрпромгеологія» податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно із податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, що є предметом судового розгляду, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 27.06.2007 № 2049-23-32393882-194, про завищення підприємством податкового кредиту в податковому обліку за жовтень –грудень 2004 року, січень –травень 2005 року на загальну суму 1089531,00 грн. внаслідок включення цієї суми податку до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лідерторг-ТД»в період з 14.10.2004 по 09.05.2005 на поставку автомобільних шин на загальну суму 6537192,00 грн., в тому числі ПДВ 1089531,00 грн.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 13.10.2006 у справі № 2-2684/2006 за позовом ДПІ у Солом’янському районі м. Києва до Духнович О.Г., Шишаєва О.Ф., ТОВ «Лідерторг-ТД»про визнання недійсними установчих документів, яке вступило в законну силу, встановлено факт державної реєстрації ТОВ «Лідерторг-ТД»на підставних осіб, які вказані в статутних документах засновниками цього підприємства (Духнович О.Г. і Шишаєва О.Ф.) та від імені яких невстановлені особи, використовуючи назву підприємства, його печатку, свідоцтво платника ПДВ, здійснювали фінансові операції без відображення їх в податковому обліку з метою ухилення від оподаткування. Як Духнович О.Г., так і Шишаєв О.Ф. не підписували жодного документу від імені ТОВ «Лідерторг-ТД», не укладали від його імені угод, не уповноважували інших осіб на здійснення цих та інших юридично значимих дій від імені вказаного підприємства (а.с. 100-101).

Згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таке юридичне значення податкової накладної означає, що на неї поширюються не тільки вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону, які стосуються податкового документу, а й вимоги частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», встановлені до первинного документу, яким є розрахунковий документ, оскільки він фіксує факт здійснення господарської операції. Серед цих вимог –вимога про зазначення в документі посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

За встановленого в рішенні Солом’янського районного суду м. Києва від 13.10.2006 факту відсутності здійснення засновниками ТОВ «Лідерторг-ТД»будь-яких дій та юридично значимих дій зокрема від імені цього підприємства та відсутності акту уповноваження ними інших осіб на здійснення таких дій податкові накладні від імені цього підприємства виписані особами, які не уповноважені підприємством на здійснення поставки товарів (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, порушуючи частину 1 ст. 72 КАС України, до уваги наведені факти не взяли, хоча вони мають приюдиційне значення при розгляді даної справи.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним із правил, яким повинні відповідати докази у адміністративній справі, є правило щодо належності доказів. Відповідно до частин 1, 2 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обгрунтовуючи висновок про придбання позивачем товару у ТОВ «Лідерторг-ТД», суд послався на те, що позивач розрахувався за придбаний товар, вважаючи такий факт встановленим на підставі наданих позивачем виписок з банківського рахунку. Разом з тим, в усіх з наявних у справі банківських виписках призначення платежу на користь ТОВ «Лідерторг-ТД»вказані як платежі за договором № 21 від 22.07.2004, тоді як в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою поставки товару, на підтвердження якої виписані податкові накладні від імені цього підприємства, були договори від 03.01.2004 № 3 та від 03.01.2005 № 8. До того ж загальна сума, вказана у банківських виписках, складає 2927785,00 грн., що спростовує висновок суду про розрахунок позивача за автомобільні шини (а.с. 113-120, 145-153).

Інші докази, на підставі яких можна було б зробити висновок про факт поставки, у справі відсутні, так само, як відсутнє посилання позивача на наявність таких доказів.

З приєднаної до справи копії постанови від 20.07.2007 про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, старшого слідчого СВ ПМ Білоцерківської ОДПІ майора податкової міліції Ю.Б.Гажала слідує, що під час здійснення обшуку в приміщенні ПВП «Укрпромгеологія», розташованого за адресою: м. Біла Церква, вул. П. Запороця, 361, - виявлено та вилучено чисті бланки з відтисками печатки ТОВ «Лідер торг-ТД»(а.с.98).

За таких обставин, коли висновок суду про придбання позивачем товару у ТОВ «Лідерторг-ТД»наявними у справі доказами не підтверджений, підписані невідомою особою податкові накладні від імені цього підприємства не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту. Таке застосування норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яка в силу норми частини 1 ст. 244-2 КАС України є обов’язковою для всіх судів України.

Зазначені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення судових рішень, що не відповідають статті 159 КАС України, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області задовольнити, скасувати постанову Господарського суду Київської області від 13.08.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009, в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписО.В.Карась

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович