Постанова № 18165961, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р. м. КиївК-5791/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008

у справі № АС17/131-08 Господарського суду Сумської області

за позовом Комунального підприємства «Буринь-Аква»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Сумської області від 05.06.2008 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 18.09.2007 № 00005541710/1 про визначення Комунальному підприємству «Буринь-Аква»податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів у сумі 3466,75 грн., в тому числі 2552,13 грн. основний платіж та 914,62 грн. штрафні (фінансові) санкції. В позові про скасування податкових повідомлень-рішень цієї ж МДПІ від 04.12.2007 № 0000232303/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 47176,95 грн., в тому числі 34882,52 грн. основний платіж та 12294,43 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 14.09.2007 № 0000242303/1 про визначення податкового зобовязання з єдиного податку в сумі 16801,77 грн., в тому числі 11201,18 грн. основний платіж та 5600,59 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 14.09.2007 № 0000222303/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 43,68 грн., в тому числі 2912.07 грн. основний платіж та 1456,04 грн. штрафні (фінансові) санкції відмовлено.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт державної реєстрації автомобілів ГАЗ-3307, реєстраційний номер НОМЕР_1, УАЗ-469, реєстраційний номер НОМЕР_2, ГАЗ 5312, реєстраційний номер НОМЕР_3 та мотоцикла «Дніпро»МТ-10 за іншими субєктами підприємницької діяльності, а не за позивачем та відсутності у нього прав на вказані транспорті засоби.

Відмова в задоволенні позову вмотивована тим, що позивач безпідставно не включив до валового доходу в податковому обліку за ІІІ, ІУ квартали 2006 року, І квартал 2007 року доходи від наданих послуг в загальній сумі 79723,39 грн.; зменшив оподатковуваний прибуток за ці ж періоди на загальну суму 46180,00 грн. за рахунок амортизаційних відрахувань на балансову вартість цілісного майнового комплексу водогону, переданого йому в оперативне управління та для обслуговування безоплатно згідно з рішенням Буринської міської ради від 21.12.2006 № 221; не включив до розрахунку податкових зобовязань з єдиного податку грошові кошти в сумі 13949,93 грн., отримані в касу підприємства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в скасуванні податкових повідомлень-рішень від 04.12.2007 № 0000232303/3 та від 14.09.2007 № 00000242303/1; позов в цій частині позовних вимог задоволено; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Підставою для скасування постанови від 05.06.2008 апеляційний суд визнав порушення судом першої інстанції підпункту 4.2.15 пункту 4.2 ст. 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»(Указ № 727/98).

В касаційній скарзі Конотопська МДПІ просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 ст. 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, ст. 1 Указу № 727/98, ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(Закон № 1963-ХІІ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

В судовому процесі встановлено, що Комунальне підприємство ««Буринь-Аква»перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та сплачувало єдиний податок з 01.04.2004 по 01.07.2006. Станом на 01.07.2006 (дата, з якої позивач перейшов на загальну систему оподаткування) в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась дебіторська заборгованість в загальній сумі 99207,22 грн., в тому числі ПДВ 16534,54 грн., за надані послуги в період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Згідно зі статтею 3 Указу № 727/98 ставка єдиного податку для субєктів підприємницької діяльності юридичних осіб встановлена в відсотковому розмірі від суми виручки. Відповідно до статті 1 цього Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Оскільки грошові кошти за надані позивачем послуги в загальній сумі 99207,22 грн., в тому числі ПДВ 16534,54 грн. на розрахункових рахунок чи в касу не надійшли, то в період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування вони не могли вважаться виручкою та не були оподатковані. З переходом позивача на загальну систему вартість наданих, але не оплачених послуг підлягає включенню до валового доходу, оскільки це відповідає положенням підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4, згідно якого валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Та обставина, що грошові кошти за послуги ще не поступили, а самі послуги надані під час перебування на спрощеній системі оподаткування, не виключає вартість наданих послуг із суми доходу, а положення підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР щодо дати виникнення валового доходу не звільняють платника податку від обовязку оподаткувати доход, що в цілях оподаткування визначається за першою подією (відвантаження товару/надання послуги чи отримання оплати за товар/послугу). З врахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення судом першої інстанції статті 1 Указу № 727/98, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР та про відсутність у позивача обовязку оподаткувати доход від наданих послуг у сумі 79723,39 грн.

Не можна погодитися і з висновком суду апеляційної інстанції про правомірне зменшення позивачем оподатковуваного прибутку за ІІІ, ІУ квартали 2006 року, І квартал 2007 року на загальну суму 46180,00 грн. за рахунок амортизаційних відрахувань на балансову вартість цілісного майнового комплексу водогону (майна комунальної власності), переданого в оперативне управління та для обслуговування безоплатно згідно з рішенням Буринської міської ради від 21.12.2006 № 221. Обґрунтовуючи такий висновок, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підпункт 4.2.15 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, був доповнений абзацом пятим, нормою якого виключається з метою оподаткування амортизація вартості основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, зокрема у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень (абзац третій цього підпункту) Законом України від 30.11.2006 N 398-V. Цей Закон набрав чинності з 16.12.2006, а тому податкові зобовязання за 2006 рік (ІУ квартал) та за І квартал 2007 року позивач повинен був визначати з врахуванням його вимог. Але безвідносно до цих вимог позивач повинен був керуватися підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Безоплатне отримання позивачем майна виключає наявність у нього витрат на придбання (виготовлення) цього майна, а відтак підстав для амортизації балансової вартості цього майна в цілях оподаткування у позивача не було. Суд першої інстанції правильно застосував норму підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР та дійшов юридично правильного висновку про заниження позивачем оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань на балансову вартість зазначеного майна.

Згідно з актом перевірки від 06.08.2007 № 319/23-3/32194437 позивач отримав в касу грошові кошти в сумі 13949,93 грн., а в грудні 2005 року в сумі 26684,87 грн., що становлять суми дотацій, виплачених з місцевого бюджету для покриття витрат, що виникли внаслідок надання послуг водопостачання населенню за регульованими тарифами, які не покривають дійсну вартість цих послуг та повязаних з цим витрат позивача. В акті зроблений висновок, що внаслідок вказаних порушень позивач занизив податкові зобовязання з єдиного податку на 1394,99 грн. та на 2668,49 грн. Хоча в акті зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобовязань з єдиного податку за ІІ, ІІІ, ІУ квартали 2004 року, І, ІІ, ІУ квартали 2005 року на загальну суму 11201,18 грн. внаслідок не включення до розрахунку суми зобовязання сум дотацій, отриманих з бюджету, цей висновок не обґрунтований посиланням на конкретні суми дотацій та докази отримання їх позивачем (а.с. 35, 36). Скасовуючи податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобовязань з єдиного податку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримані позивачем грошові кошти не є виручкою від продажу товарів (робіт, послуг). Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню статті 1 Указу № 727/98, оскільки виплачені позивачу кошти є частиною вартість наданих ним послуг, а норма цієї статті не ставить в залежність поняття виручки від джерела надходження коштів за продані товари (надані послуги, виконані роботи). Такою ж є і правова позиція Верховного Суду України стосовно застосування статті 1 Указу № 727/98, викладена в постанові від 03.12.2010у справі за позовом ДП «Лазурний»до Красноармійської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, яка в силу ст.244-2 КАС України є обовязковою, в тому числі для судів, які зобовязані привести свою судову практику у відповідності з цією постановою.

Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірне донарахування позивачу податкового зобовязання з єдиного податку в сумі 8532,69 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4266,35 грн. відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, оскільки податкове зобовязання в сумі 1394,99 грн. за ІІ квартал 2004 року визначено за межами строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(первинно податкове повідомлення-рішення прийнято 17.08.2007), а податкове зобовязання в сумі 7137,70 грн. без підтвердження в акті перевірки посиланням на первинні документи отримання позивачем сум дотацій, з розрахунку яких здійснено таке донарахування.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів відповідає встановленим обставинам справи та ст. Закону № 1963-ХІІ, оскільки в судовому процесі встановлено, що транспортні засоби, з наявністю яких ДПІ повязувала донарахування суми податкових зобовязань, в обліку позивача відсутні та зареєстровані за іншими субєктами підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а позов частковому задоволенню із зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 94, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Конотопської МДПІ задовольнити частково, змінити постанову Господарського суду Сумської області від 05.06.2008 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008.

Позов задовольнити частково, скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 18.09.2007 № 0005541710/1 повністю та від 14.09.2007 № 0000242303/1 на суму 12799,04 грн., в тому числі 8532,69 грн. основний платіж та 4266,35 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В позові про скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської МДПІ від 04.12.2007 № 0000232303/3; від 14.09.2007 № 0000242303/1 про визначення податкового зобовязання з єдиного податку в сумі 4002,73 грн., в тому числі 2668,49 грн. основний платіж та 1334,24 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 14.09.2007 № 0000222303/1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства ««Буринь-Аква» витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривна 70 коп.).

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Г.К.Голубєва

підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович