Ухвала суду № 18165895, 19.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2011 р. м. КиївК-36369/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідачаГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Островича С.Е.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 року

по справі № 2а-542/09/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

та Головного управління державного казначейства України у Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 року у даній справі позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за березень 2008р. в сумі 1296609,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2008 року позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в розмірі 1296609,00 грн.

Податковим органом 17.06.2008 року було завершено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.03.2008 року. Фактів порушення розрахунку бюджетного відшкодування не встановлено. Однак, перевіркою підтверджено заявлену ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року лише в сумі 440717,14 грн., або 33,99% від загальної суми дозволеного податкового кредиту в лютому 2008 року, а сума 855891,60 грн., що складає 66,01 % від загальної суми, підтверджено не було у зв'язку з неповністю отриманими відповідями про результати зустрічних перевірок.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судами. Позиція податкового ґрунтується на тому, що оскільки не завершені зустрічні перевірки контрагентів позивача, немає законних підстав для відшкодування відповідних сум ПДВ.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, як правильно встановлено судами, сума бюджетного відшкодування, відповідно до позапланової виїзної документальної перевірки, за якої відповідачем складено довідку № 409/08-3/31380846 від 17.06.2008 року повинна вважатися підтвердженою.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

Таким чином обґрунтованим є висновок судів, що відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірність дій щодо затримки відшкодування відповідних сум ПДВ.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 року по справі №2а-542/09/1270 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Карась О.В.

підпис Острович С.Е.

підпис Федоров М.О.

підпис Шипуліна Т.М.

Ухвала складена у повному обсязі 22.07.2011р.