Ухвала суду № 18165837, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р. м. КиївК/9991/225/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги заступника прокурора Одеської області (далі Прокурор) в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ) та ДПІ

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2010

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2-а-3540/10/1570

за позовом житлово-будівельного кооперативу «Французький бульвар-білдінг» (далі ЖБК «Французький бульвар-білдінг»)

до ДПІ,

за участю прокуратури у приморському районі м.Одеси,

про визнання дій незаконними, скасування акта перевірки та податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про:

скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2009 №9221701/0, від 18.11.2009 №0010282310/0 та від 18.11.2009 № 0010292310/0;

скасування акта перевірки від 04.11.2009 №14668/23-4/32622948 в частині висновків щодо порушень позивачем порядку оподаткування ПДВ;

визнання незаконними дій працівників ДПІ, які проводили спірну перевірку ЖБК «Французький бульвар-білдінг».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення скасовано; дії працівників ДПІ визнано незаконними; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що:

передача позивачем у власність своїм членам збудованих квартир не підпадає під визначення купівлі-продажу, а відтак не є оподатковуваною операцією;

у перевірений період позивач отримував доходи виключно у вигляді внесків (паїв) його членів та банківських відсотків, які звільнені від оподаткування відповідно до підпункту 7.11.7 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

позивач не підпадає під визначення податкового агента у правовідносинах з його членами;

у матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем діяльності, повязаної із забрудненням навколишнього середовища, як підстави для сплати відповідного збору;

помилковість висновків податкового органу щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості придбаних маркетингових послуг, викладених в акті перевірки, не призвела до порушення прав ЖБК «Французький бульвар-білдінг».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом виключення з резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 абзацу щодо визнання незаконними дій працівників ДПІ, які проводили спірну перевірку ЖБК «Французький бульвар-білдінг». В решті зазначену постанову місцевого суду залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Прокурор та ДПІ просять скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що сума перевищення пайових внесків членів кооперативу над сумою витрат, понесених для досягнення мети (в даному разі задоволення житлових та побутових потреб членів ЖКБ «Французький бульвар-білдінг»шляхом будівництва багатоквартирного будинку) має бути включена до оподатковуваного доходу позивача, тоді як при наданні позивачем своїм членам додаткового блага збудованої квартири у позивача як у податкового агента виникає обовязок утримати та перерахувати до бюджету відповідну суму податку з доходів фізичних осіб з суми перевищення собівартості цієї квартири над сумою пайового внеску. Крім того, скаржники посилаються на те, що факт здійснення позивачем робіт, які утворюють викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, підтверджується висновком Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області від 31.10.2008 № 3-1/5226 та Дозволом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 28.11.2008 №5110137500-146 терміном дії на 5 років.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Прокурора та ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що ЖБК «Французький бульвар-білдінг" є неприбутковою організацією, створеною з метою розвитку житлового будівництва, поліпшення житлових умов його членів, а також для задоволення соціальних, житлових та побутових потреб його членів на засадах самоврядування. На виконання своїх статутних завдань позивачем було побудовано житловий будинок загальною площею 10583,3 кв.м (акт введення в експлуатацію від 08.12.2008); собівартість будівництва склала 39054444грн. (у тому числі 5554770 грн. ПДВ).

Судами також встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ЖБК «Французький бульвар-білдінг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, оформлену актом від 04.11.2009 №14668/23-4/32622948. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, факт передачі позивачем своїм асоційованим членам квартир у названому будинку, виходячи з розміру їхніх паїв. Розцінивши вказані операції як операцію з поставки нерухомого майна контролюючий орган донарахував позивачеві податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 438465грн. (у тому числі 337281грн. за основним платежем та 101184грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2009 №0010282310/0, визначивши оподатковуваний дохід як суму перевищення пайового внеску члена кооперативу над собівартістю переданої йому квартири. На підставі висновку про наявність у ЖБК «Французький бульвар»обовязків податкового агента під час виплати своїм асоційованим членам доходу у вигляді перевищення вартості квартири над розміром їхнього внеску позивачеві ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2009 №922/1701/0, за яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 666600,24 грн. (у тому числі 222200,08 грн. за основним платежем та 444400,16грн. за штрафними санкціями). До того ж, за наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 170 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2009 № 0010292310/0 з мотивів невиконання позивачем обовязку з декларування та сплати цього збору у першому кварталі 2009 року.

Підпунктом 7.11.7 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці "є" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів.

Відповідно до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 цієї ж статті Закону У разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку.

Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, у перевірений період позивач не отримував доходів із джерел інших, ніж визначені у підпункті 7.11.7 пункту 7.11 статті 7 названого Закону, тобто крім внесків (паїв) його членів та асоційованих членів.

При чому Законом не обмежено розмір таких внесків сумою витрат, фактично понесених на виконання статутних завдань неприбуткової організації.

Отже, враховуючи, що позивач отримував доходи виключно у вигляді внесків (паїв) його членів та асоційованих членів, які за своїм цільовим призначенням відповідають цілям статутної діяльності позивача, то слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про те, що податковим органом безпідставно було кваліфіковано як дохід позитивну різницю між сумою пайового внеску членів ЖБК «Французький бульвар-білдінг»та фактичною собівартістю квартири, переданої асоційованому члену кооперативу відповідно до розміру його паю.

До того ж, визначення обєкта оподаткування платника оподатковуваного доходу є можливим лише за наслідком здійснення оподатковуваної операції.

Втім передача квартир членам ЖБК «Французький бульвар-білдінг»була безпідставно розцінена відповідачем як операція з продажу цих квартир. Адже у матеріалах справи відсутні докази переоформлення права власності на новозбудовані квартири за наслідками переходу цього права від позивача до його асоційованих членів за фактом передачі цих квартир, тоді як обовязковою ознакою операції з поставки (продажу) нерухомого майна є перехід права власності на таке майно. Наведене виключає і правильність висновку податкового органу про наявність у ДПІ статусу податкового агента у спірних правовідносинах.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для нарахування та сплати позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Адже згідно з частинами першою, третьою статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

За відсутності в акті перевірки посилання на види та обсяги фактично здійснених позивачем викидів, скидів, розміщення відходів у перевірений період висновок контролюючого органу про те, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, а відтак і накладення на позивача штрафних санкцій за неподання розрахунку та несплату цього збору, обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій неправомірним. Власне ж наявність дозволу на провадження робіт, які утворюють викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, не означає факту здійснення такої діяльності, та, відповідно, виникнення у позивача обєкта оподаткування вказаним збором.

Водночас судами безпідставно було розглянуто позовні вимоги відносно оскарження висновків акта перевірки в частині порушення позивачем правил оподаткування ПДВ, позаяк цей акт не породжує для позивача будь-яких правових наслідків, а відтак не є актом індивідуальної дії у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, вимога про визнання акта недійсним не може виступати предметом позову в адміністративному судів, у звязку з чим провадження у справі у цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2-а-3540/10/1570 скасувати в частині відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування висновків акта перевірки від 04.11.2009 №14668/23-4/32622948.

У цій частині провадження у справі закрити.

3. В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2-а-3540/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді: Г.К. Голубєва О.В. Карась Н.Є. Маринчак С.Е. Острович