Ухвала суду № 18165088, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13077/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Берегової С.М., відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 15.08.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 р.

у справі №23/374/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив»звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.08.2007 р. (суддя –І.В.Садовий), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.В.Юхименко, судді: В.А.Стежко, Я.В.Семененко), позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя від 27.04.2007 р. №0000170801/0 та від 17.05.2007 р. №0000170801/1 у повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками контролюючого органу було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2006 рік, за результатами якої 19.04.2007 року було складено акт №354/08-01/00191885.

На підставі зазначеної перевірки податковою інспекцією було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.04.2007 р. №0000170801/0, яким визначено позивачу податкові зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 166.703,25 грн. (158.765,00 грн. –основного зобов’язання та 7.938,25 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, у результаті чого було прийнято нове –17.05.2007 р. №0000170801/1, аналогічне за змістом, яке також є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань стало порушення, на думку контролюючого органу, позивачем законодавчих приписів пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон України №334/94-ВР), а саме –платником податків завищено валові витрати на суму 635.062,00 грн., у результаті чого занижено податок на прибуток на 158.765,00 грн.

Попередніми судовими інстанціями цілком правильно встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку з різним тлумаченням сторонами змісту пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР.

Згідно вказаної норми суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у п.7.11 ст.7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям – засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених пп.5.6.2 п.5.6 ст.5, та внесків, передбачених пп.5.2.17 цього пункту.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з правового аналізу названого законодавчого положення вбачається, що ним встановлено граничний максимальний розмір витрат підприємства на благодійну діяльність, на які можуть бути зменшені валові доходи платника податків, на рівні 5% оподатковуваного прибутку минулого звітного року. У той же час, відображення таких витрат можливе лише у випадку, коли розмір таких добровільно перерахованих коштів перевищує 2% оподатковуваного прибутку минулого звітного року.

Судами першої та апеляційної інстанцій аргументовано відхилено доводи контролюючого органу відносно того, що зміст зазначеної законодавчої норми слід тлумачити таким чином, що до складу валових витрат у даному випадку можна віднести суму коштів, що не перевищує 5% зменшену на суму 2% оподатковуваного прибутку минулого звітного року.

Наведене податковим органом розуміння пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР суперечить правильному застосуванню даної норми матеріального права.

Зважаючи на те, що судовими інстанціями було встановлено, що сума, включена позивачем до складу валових витрат перевищувала 2% оподатковуваного прибутку минулого звітного року та не була більшою гранично визначених 5%, відтак, скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем відповідає правильному застосуванню положень пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобов’язання за основним платежем правомірно визнано судовими інстанціями необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 15.08.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 р. у справі №23/374/07-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.