Постанова № 18164902, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р. м. КиївК-3473/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2008

у справі №2-16/11869-2007А

за позовом Приватного підприємства «КАС І Л»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2008, позов ПП «КАС І Л»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0004572301/1 від 13.06.2007 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4521 грн., №0004562301/1 від 13.06.2007 про визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 3875 грн., №0009232301/1 від 13.06.2007 про визначення фінансової санкції з податку на прибуток в розмірі 322,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.11.2005 по 31.12.2006, за наслідками якої складено акт від 30.03.2007 № 2081/23-2/33849257.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у завищенні валових витрат у 1 кварталі 2006 року на 12916,67 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 3229 грн., а також підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого заниженні зобовязання з ПДВ за березень 2006 року на суму 2583 грн.

На підстав акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004572301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4521,00 грн., в т.ч. 3229,00 грн. основного платежу і 1292,00 грн. штрафних санкцій, та № 0004562301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3875,00 грн., в тому числі 2583,00 грн. основного платежу і 1292,00 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження 13.06.2007 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004572301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4521,00 грн.; № 0004562301/1 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3875,00 грн.; № 0009232301/1 про визначення фінансової санкції з податку на прибуток в розмірі 322,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що донарахування позивачу зобовязань з податку на прибуток та ПДВ здійснено відповідачем по одній господарській операції - оплаті позивачем у 1 кварталі 2006 року наданих ПП «Версилія»маркетингових послуг в сумі 15500,00 грн. за договором від 03.02.2006 укладеним між ПП «КАС І Л»(Замовник) та ПП «Версилія»(Виконавець) за умовами якого Замовник, в порядку та на умовах визначених договором, доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом маркетингових досліджень за цим договором є дослідження споживчого ринку паливно-мастильні матеріали. Методами та способами проведення маркетингових досліджень виконавцем за цим договором є: отримання інформації безпосередньо від осіб, що займаються закупками та продажем паливно-мастильних матеріалів аналіз ринку паливно-мастильних матеріалів за допомогою системи Інтернет (п.2.2).

Пунктом 5.1 договору визначено обов'язки Виконавця надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямків досліджень терміном до 15.04.2006, а також протягом одного дня з дати підписання Сторонами Акту здавання-приймання наданих послуг, за що Замовник виплачує виконавцю 15500 грн.

Оскільки 30.03.2006 між сторонами підписано акт здавання-приймання виконаної роботи у березні 2006 року по проведенню маркетингових досліджень і підбору оптимальних постачальників і покупців для укладення договорів, без претензій, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що даний акт є документальним підтвердженням виконання ПП «Версилія»відповідних робіт, та відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій, у звязку з чим вимоги відповідача щодо надання інших документів, що підтверджують факт виконання маркетингових досліджень, не ґрунтується на вимогах податкового законодавства. Чинне законодавство, не передбачає умов про обов'язкове відображення в договорах маркетингу інформації про очікувану фінансову вигоду після їх проведення.

Крім того, зазначений договір про проведення маркетингових досліджень не оскаржений, в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому його не можна вважати таким, що не відповідає вимогам Закону.

Виходячи з викладеного суди дійшли висновку, що позивачем не допущено порушень приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні валових витрат, а доводи відповідача про те, що факт проведення маркетингових досліджень не призвів до одержання доходів від здійснення господарської діяльності, оскільки після їх проведення основні покупці та постачальники позивача не змінились, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у звязку з чим відсутні підстави для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток за даною операцією.

Підтвердження правомірності формування валових витрат спростовує висновки відповідача про порушення приписів підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виключає підстави для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За відсутності доказів, що отримані маркетингові послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, оскільки ні з акту прийому-передачі, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, у звязку з чим судова колегія доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо визначення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Відсутність підстав для віднесення витрат на оплату маркетингових досліджень до складу валових витрат, виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій, що є підставою для висновку про підтвердження доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2008 скасувати. Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров