Постанова № 18164184, 06.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р. Справа № 5019/879/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.11 р. у справі № 5019/879/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

про стягнення 99000 грн. 01 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився,

відповідача - не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" (далі - ТОВ Городецький завод "Будматеріали") звернулось до місцевого господарського суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (далі -ПАТ "Рівнебуд) про стягнення 99000,01 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 року (суддя Павлюк І.Ю.) позов задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 11, 509, 526, 530, 601, 639, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та вказав, що вимоги позивача про стягнення 99 000,10 грн. боргу стверджуються довіреностями, видатковими накладними, претензією, розрахунком і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 року скасувати, в позові відмовити. Апелянт зокрема зазначає, що суд першої інстанції не застосувавши положень ст. 77 ГПК України, не вжив жодних заходів для об’єктивного з’ясування обставин справи і вирішив спір у відсутність представника відповідача, не забезпечивши права останнього надати докази в захист своїх інтересів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника та вказує, що станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача становила 99000,01 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями та банківськими виписками. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання представники сторін не з’явились, про час, день та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Городецький завод "Будматеріали" поставило ПАТ "Рівнебуд" цеглу на загальну суму 259570,01 грн., що підтверджується видатковими накладними та відповідними довіреностями, натомість відповідач оплатив отриманий товар частково на суму 145210 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується також із застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору норм ст. 193 ГК України, ст. 509, ст. 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов’язання, його порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язання

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, вказані накладні та довіреності є належними доказами в підтвердження факту поставки позивачем товару, з огляду на їх відповідність вимогам ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що між ТОВ Городецький завод "Будматеріали" та АТЗТ фірма "Рівнебуд", правонаступником якого є ПАТ "Рівнебуд" в усній формі укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки, та відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 259570,01 грн., а відповідач зобов’язався оплатити його, проте такі зобов'язання виконав лише частково на суму 145250,00 грн., отже залишилось не оплачено 114320,01 грн.

04.11.2009 року між ТОВ "Інвестжитлобуд", ТОВ Городоцький завод "Будматеріали" та АТЗТ фірма "Рівнебуд" укладено договір про переведення боргу, згідно п. 1.1 якого ТОВ "Інвестжитлобуд" перевів на позивача борг в сумі 15320 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Листом № 03/109 від 01.04.2011р. відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних вимог в сумі 15320 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 99000,01 грн. (114320,01 грн.- 15320 грн.).

Згідно вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що сторонами не встановлено строк оплати поставленого відповідачу товару, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що 15.04.2011 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Виходячи з того, що вказана вимога отримана ПАТ "Рівнебуд" 15.04.2011 року, проте залишена без відповіді та задоволення, останній допустив прострочення виконання зобов’язання.

Щодо суті заявлених позовних вимог апелянтом заперечень не надано, матеріали справи не містять доказів на спростування заявлених до стягнення сум, за таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправомірно вирішено спір у відсутність представника відповідача відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.04.2011 року позовну заяву ТОВ Городецький завод "Будматеріали" до АТЗТ фірма "Рівнебуд" про стягнення 99000,01 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.05.2011 року.

Вказана ухвала отримана представником відповідача 29.04.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі заяви представника відповідача, судове засідання 10.05.2011 року було відкладене на 14.06.2011 року, про що останнього було повідомлено 13.05.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

10.06.2011 року голова правління ПАТ "Рівнебуд" звернувся до суду першої інстанції із клопотання про відкладення судового засідання, у зв’язку з хворобою представника відповідача.

Однак, як слушно вказав господарський суд Рівненської області, ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді, а надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Більше того, жодного належного та допустимого доказу неможливості з’явись на розгляд справи представник відповідача суду першої інстанції не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, який будучи належним чином повідомленим, не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 року у справі № 5019/879/11 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/12003/11