Постанова № 18164046, 07.09.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2011 року Справа № Б26/18-10-4

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, довіреність від 11.01.11;

від кредитора: ОСОБА_2, довіреність від 01.07.11;

від боржника: ОСОБА_3, представник, довіреність №3318 від 18.08.11;

розпорядник майна: ОСОБА_4, довіреність від 06.09.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “МЕГАБАНК”, м. Харків на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року у справі № Б26/18-10-4

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми “Будмехсервіс”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”, м. Дніпропетровськ

про визнання грошових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року (суддя Примак С.А.) визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми “Будмехсервіс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” на суму 16 625 802,17 грн. черга задоволення, 1 057 976,58 грн. черга задоволення, 125, 00 грн. І черга задоволення, зобовязано розпорядника майна Лукашука М.В. включити до реєстру вимог кредиторів визнані господарським судом вимоги кредитора.

Не погодившись з зазначеною ухвалою господарського суду, публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” звернулося з апеляційною скаргою, просило ухвалу суду скасувати, посилаючись на наступне:

-незважаючи на рекомендації Вищого господарського суду України, суд першої інстанції не проаналізував обставини справи стосовно накладення арешту на грошові кошти боржника на суму 20 059 926, 16 грн. у контексті укладеного договору купівлі продажу та подальшого порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”, а також обставини та норми законодавства щодо підстав та порядку виникнення права власності на цінні папери іменні акції;

-оскаржувана ухвала прийнята лише на підставі словесних пояснень боржника стосовно правомочності генерального директора на підписання договору купівлі продажу, підтверджуючих документів боржником не надано. Публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми “Будмехсервіс”, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу на апеляційну скаргу боржник та конкурсний кредитор просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник розпорядник майна підтримав боржника та кредитора щодо залишення ухвали суду без змін, пославшись на те, що на підприємстві знаходиться необхідне майно для забезпечення виконання кредитних зобовязань.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України постановою від 27.07.2011р. скасував зазначену постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду з причин неповного зясування обставин справи та неналежного виконання вказівок суду касаційної інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010р. за заявою Публічного акціонерного товариства “МЕГАБАНК” порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” за загальними підставами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Оголошення про порушення відносно боржнику справи про банкрутство опубліковано в газеті “Голос України” від 18 травня 2010 року №89.

В межах місячного строку, передбаченого для вимог конкурсних кредиторів ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми “Будмехсервіс” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника у сумі 18 131 022,4 грн.

Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної фірми “Будмехсервіс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” виникли в результаті рішення суду.

Рішенням Господарським судом Дніпропетровської області від 22 жовтня 2009 року по справі №17/240-09 позов ТО В ВКФ «Будмехсервіс»до ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран»задоволено та стягнуто з ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран»суму у розмірі 255 987,77 грн., яка складається з суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу №432ДК від 10.10.2008 року у розмірі 200 000 грн., 24 400грн. - індексу інфляції, 4 915грн. - 3% річних, 23 916,99грн. - пені, 2 532,31грн. - державного мита, 223,47грн. - витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

06.11.2009 року на виконання рішення господарським судом був виданий наказ про примусове виконання.

Рішення суду до теперішнього часу не виконано.

16 лютого 2009 року постійно діючим третейським судом при Асоціації «Українські правові ініціативи»було розглянуто справу № 11/02/10-03-Б за позовом ТОВВКФ «Будмехсервіс»до ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран»про стягнення заборгованості. За результатами розгляду цієї справи на підставі рішення з ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран»на користь ТОВ ВКФ «Будмехсервіс»стягнуто 11 095 742,97грн., з яких 9 600 100,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-139 від 25.08.2009 року, 835 734,73 грн. - пеня, 537 605,60грн. - загальний розмір; збитків від зміни індексу інфляції, 122 302,64 грн. - 3% річних.

02 березня 2010 року постійно діючим третейським судом при Асоціації «Українські правові ініціативи»було розглянуто справу №02/02/10-3-К за позовом ТОВВКФ «Будмехсервіс»до ТОВ «Дніпрокран»про стягнення 6 332 048,01 грн.

Рішенням суду, з ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран»на користь ТОВВКФ «Будмехсервіс»стягнуто 5 332 048,01 грн., яка складається з суми основного боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-83 від 21 вересня 2009 року у розмірі 5 985 000,00 грн., пені в розмірі 198 324,86грн., суми збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 119 700,00 грн., 3% річних у розмірі 29 023,15 грн.

Згідно зі ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення третейських судів ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран»не оскаржувалися, і станом на теперішній час не виконані, заборгованість не погашена.

Скаржник - Публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” вважає договори купівліпродажу цінних паперів на підставі яких виникли грошові вимоги недійсними на підставі того, що генеральний директор боржника ОСОБА_6 не підписував вказані договори, посилаючись на протокол допиту ОСОБА_6, який був складений в рамках розслідування кримінальної справи №10100027 порушеної за ст.190 ч.4 Кримінального кодексу України за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошима Акціонерного товариства “Банк “Золоті Ворота”, скоєного службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”.

Касаційна інстанція наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, встановлюючи, що договір купівлі-продажу був підписаний уповноваженою особою ОСОБА_6, послався на лист слідчого ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області від 30.03.2011 року № 47/5879 та пояснення ОСОБА_6, зареєстровані приватним нотаріусом у реєстрі № 703, однак не надав оцінки іншому листу - начальника СВ УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.08.2010 року № 111/17-0213, з якого вбачається, що допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що на посаді генерального директора Боржника він ніколи не перебував та обов'язки генерального директора не виконував, уточнивши, що паспорт громадянина України був ним втрачений у 2008 році. Отже, апеляційний суд надав перевагу одним доказам над іншими, не усунувши протиріччя в згаданих листах.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АА №242202 керівником товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” є ОСОБА_6, який був призначений на посаду з 10.08.2009р. на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства (а.с.21-23 т.2).

Факт перебування ОСОБА_6 в трудових відносинах з ТОВ “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” підтверджується також рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2011р. у справі №2-798/11. Дане рішення набрало законної сили.

За ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд касаційної інстанції в постанові від 27.07.2011р. послався на те, що судом апеляційної інстанції не була дана правова оцінка даній угоді щодо дотримання, зокрема норм ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Раніше зазначалось та досліджувалось судом першої інстанції, що договір купівлі-продажу цінних паперів було укладено генеральним директором ОСОБА_6 на виконання рішення власника товариства від 03.07.2009р. з метою продажу акцій за більш високою ціною для погашення банківського кредиту.

Відсутні підстави вважати, що, укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів, сторони не мали на меті його виконання через відсутність у боржника грошових коштів.

Посилання боржника на те, що цінні папери придбавались з метою їх подальшого перепродажу та отримання прибутку, банком не спростовано.

Отже, правочин було вчинено особою, яка мала необхідні повноваження, волевиявлення учасників правочину було вільним, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, тобто з дотриманням вимог ст.203 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день прийняття господарським судом ухвали про задоволення вимог конкурсного кредитора договір купівлі-продажу цінних паперів в установленому не оскаржено та не скасовано.

Судом касаційної інстанції зазначено, що на момент укладання угоди діяла ухвала господарського суду Харківської області від 18 червня 2009 року, якою накладено арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” в розмірі 20059926,16грн. і це перешкоджало вчиняти будь-які дії щодо укладання договору купівлі-продажі.

Дійсно така ухвала була прийнята господарським судом Харківської області, однак боржник не міг знати про її існування, оскільки не був учасником того спору, а про накладення арешту на грошові кошти та заборону вчиняти будь-які дії дізнався від виконавчої служби лише 28.09.2009р., тобто після укладення угоди, що підтвердив представник боржника в судовому засіданні.

Цей факт підтверджується також листом Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.08.2011р. №30131/08, який долучено до матеріалів справи.

Колегія суддів враховує також те, що ухвалою господарського суду Харківської області не заборонялось укладання господарських договорів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що господарський суд вірно дійшов до висновку щодо визнання грошових вимог кредитора.

Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на неповне зясування обставин справи, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи здійснено господарським судом при обєктивному дослідженні доказів, наданих учасниками судового процесу.

За наведених обставин не підлягає задоволенню клопотання скаржника щодо зупинення провадження у справі до вирішення судом іншої справи про визнання угоди недійсною.

Більш того, вирішення спору у іншій справі не перешкоджає розгляду даної справи та не позбавляє скаржника права на звернення до суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами у разі вирішення спору на його користь.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року по справі № Б26/18-10-4 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді Т.Г.Стрелець

А.О.Логвиненко