Рішення № 18164031, 02.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

02.09.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

РІШЕННЯ

01.09.11. Справа № 15/88.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 15563, АДРЕСА_1, 15563.

Відповідач: Іванівська сільська рада Чернігівського району і області, с. Іванівка Чернігівського району, вул. Дружби, 33 б, 15562.

Предмет спору: про визнання недійсним рішення та спонукання вчинити певні дії.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. від 02.09.10.

Від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 03.08.11.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про визнання недійсним рішення Іванівської сільської ради від 10.07.08 «Про скасування рішення сільської ради від 08.06.07 «Про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2; про визнання за позивачем пріоритетного права на приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення колишньої контори загальною площею 138,8 кв.м. в АДРЕСА_2; зобов»язати Іванівську сільську раду розглянути та прийняти рішення про включення до переліку об»єктів комунальної власності Іванівської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлове приміщення колишньої контори загальною площею 138,8 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_2; зобов»язати Іванівську сільську раду підготувати до продажу шляхом викупу нежитлове приміщення колишньої контори загальною площею 138,8 кв. м. яке розташоване в АДРЕСА_2 та укласти з позивачем типовий договір купівлі-продажу цього приміщення.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що рішення про дозвіл на продаж приміщення, яке орендувалось позивачем, не відповідало вимогам закону у зв»язку з чим і було скасоване, вказане приміщення не входить до переліку об»єктів, що підлягають приватизації, строк договору оренди закінчився і позивач самовільно займає це приміщення і використовує його не для підприємницької діяльності, а як житлове.

Спір між сторонами підвідомчий господарському суду з урахуванням абзацу 3 п.3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.07 №04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”у яких, зокрема, зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори, пов”язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

Відповідачем подані письмові клопотання про залучення до участі у справі представника прокуратури та про перенесення розгляду справи на жовтень 2011 р. в зв»язку з знаходженням представника прокуратури у відпустці.

Як встановлено у ч.1 ст.29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Дану справу порушено не за позовом прокурора, ні письмових ні усних заяв прокурора про вступ за своєю ініціативою у справу для представництва інтересів відповідача до суду не надходило.

В зв»язку з цим клопотання відповідача є необґрунтованим і судом відхиляється.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 29.12.01. Запис 2 від 28.01.10 про реєстрацію судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов»язано з її банкрутством скасовано і до уваги судом не приймається.

Як вбачається із матеріалів справи приміщення в АДРЕСА_2 орендувалось позивачем з листопада 2005 р., що підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення від 16.11.05.

01.05.07 між Іванівською сільською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди №09 майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ Чернігівського району за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2, загальною площею 138,8 кв.м., що перебуває на балансі Іванівської сільської ради.

01.05.07 між сторонами підписано акт №9 приймання-передачі за яким Орендодавець передав а Орендар прийняв майно за договором у оренду. Договір укладено з 01.05.07 до 01.05.08.

01.05.08 між Іванівською сільською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди №10 майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ Чернігівського району за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2 загальною площею 138,8 кв.м. балансовою вартістю 22116 грн.

У договорі оренди від 01.05.08 сторонами погоджено, що розрахунок орендної плати за місяць становить 328,02 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця. Нарахування орендної плати починається з дати підписання цього договору, а перерахування щомісячно у 10 денний термін після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць на розрахунковий рахунок Орендодавця. Орендоване майно Орендар використовує за цільовим призначенням для підприємницької діяльності. (п.1.2, 3.4, 3.6, 3.9 договору)

Згідно з п.5.2, 5.5 договору оренди від 01.05.08 Орендар зобов»язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату в терміни, зазначені у цьому договорі та узгоджувати з Орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого майна; утримувати майно та прилеглу територію у належному стані.

Як встановлено п.6.1 договору оренди від 01.05.08 після закінчення терміну дії договору Орендар, який належним чином виконував свої обов»язки має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору на новий термін. В разі прийняття рішення про відчуження орендованого майна, Орендар має переважне право на його придбання.

Як погоджено сторонами у п.10.1, 10.5 договору оренди від 01.05.08 він діє з 01.05.08 до 01.05.09. Якщо при бажанні двох сторін договір нотаріально посвідчується протягом року, то його дія продовжується до 01.05.10. Після закінчення строку дії договору оренди, в разі відсутності заперечень з обох сторін, дія договору вважається пролонгованим на термін, визначений сторонами, про що складається додаткова угода.

За заявою позивача, рішенням восьмої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 08.06.07 «Про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2»вирішено: 1. Включити приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2, Чернігівського району та області до переліку об»єктів приватизації в 2007-2008 роках.

2. Дозволити продати вищезазначене приміщення в 2007-2008 році за ціною не нижче ринкової вартості експертної оцінки об»єкту.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Як вбачається із матеріалів справи в установлений законом строк відповідачем не було здійснено підготовку для приватизації приміщення колишньої контори, а рішенням сімнадцятої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 10.07.08 скасоване рішення сільської ради від 08.06.07 «Про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2»як таке, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Виключена компетенція сільських, селищних та міських рад визначена ст.26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”п.15 ч.1 якої зазначено, що виключено на пленарних засіданнях вказаних рад розглядаються питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах їх повноважень.

Повноважень сільській раді на пленарних засіданнях розглядати питання про скасування (відміну) рішень, які прийняті на пленарних засіданнях сільської ради, Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” не надано.

Такі рішення органів місцевого самоврядування визнаються незаконними (недійсними) у судовому порядку відповідно до п.10 ст.59 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 21 Цивільного кодексу України.

Рішення відповідача від 10.07.08 щодо скасуваення рішення про дозвіл на приватизацію нерухомого майна, яке орендувалось позивачем на підставі договору оренди та яким належним чином виконувались умови договору на час прийняття оспорюваного рішення, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, суперечить закону, а тому його слід визнати недійсним.

Захист прав ФОП ОСОБА_1 шляхом зобов»язання Іванівську сільську раду виконати передбачені законом дії по виконанню рішення від 08.06.07 про дозвіл на приватизацію на час розгляду справи у суді є неможливим, оскільки цим рішенням дозволено приватизацію у 2007-2008 роках. Це питання повинно вирішуватись на час розгляду справи у суді.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням двадцять першої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 28.02.09 вирішено: 1 Після закінчення строку дії договору оренди №10 нежитлового приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2 від 01.05.08 (після 01.05.09) не заключати на новий термін договір оренди на це приміщення між Іванівської сільською радою та ФОП ОСОБА_1 2. Секретарю сільської ради в десятиденний термін письмово довести до відома ОСОБА_1 дане рішення.

Листом від 06.03.09 №100 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про рішення Іванівської сільської ради від 28.02.09 та про те, що після закінчення договору оренди, тобто після 01.05.09, орендоване майно має бути звільнене та передане орендодавцю за актом приймання-передачі.

Актом комісії у складі секретаря сільради, двох її працівників та депутата сільради від 06.03.09 підтверджується особисте отримання листа №100 ОСОБА_1 щодо орендованого нею приміщення та необхідності його повернення після 01.05.09, який їй вручено 06.03.09, але від підпису про отримання остання відмовилась.

Ухвалою суду від 25.08.11 позивача було зобов»язанно надати суду докази про продовження строку дії договору оренди, про оплату орендної плати з 01.05.09. Таких доказів суду не було надано.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна»регулюються, зокрема, і майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо використання майна, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст.327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Оскільки орендоване позивачем майно є комунальною власністю на нього розповсюджується дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. { Частина друга статті 17 в редакції Закону N 768/97-ВР від 23.12.97 }

Згідно з ст.25 цього ж Закону приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

У п.12 роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 №02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зокрема, зазначено, що частиною другою статті 17 Закону (2269-12) встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що до закінчення строку дії договору оренди орендодавець орендованого майна повідомляв позивача про відсутність намірів продовжувати орендні відносини.

Відповідно до ч.2 ст.26 України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, договір оренди між сторонами припинив свою дію 02.05.09 і позивач повинен був повернути орендоване майно відповідачу за актом приймання передачі але цього не зробив, продовжує користуватися майно з 02.05.09 по час розгляду справи у суді без правових підстав, орендну плату не сплачує.

Комісією, яка затверджена розпорядженням сільського голови, складено акт від 13.05.09 яким зафіксовано, що приміщення в АДРЕСА_2 утримується в неналежному стані, ремонт не проводився, самовільно переобладнано кімнати, територія навколо приміщення не прибрана.

Актом комісії від 05.08.09 зафіксовано, що приміщення за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_1 використовує для проживання з сім»єю, поточний ремонт не проводився, самовільно переобладнано кімнати шляхом вирубування дверних прорізів в двох місцях, порушена капітальна стіна, відсутні три метри металевої огорожі.

У матеріалах справи міститься лист відповідача за №204 від 16.07.08 на звернення позивача від 04.06.08, тобто після закінчення строку дії договору оренди, яким позивача повідомлено, що питання про затвердження переліку об»єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу було включено до порядку денного 17 сесії 5 скликання, яка відбулася 10.07.08, за проект цього рішення депутати одноголосно проголосували проти.

Законом «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо врегулювання питань приватизації, є рішення сесії.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем відповідне рішення по зверненню позивача від 04.06.08 не приймалось, а повідомлення заявника листом про результати розгляду його заяви без прийняття рішення не відповідає вимогам закону.

Листом від 06.08.09 позивач звернувся до відповідача з заявою про включення приміщення по АДРЕСА_2 до переліку об»єктів для приватизації шляхом викупу.

Заява не містить умов купівлі об»єкту і не подано доказів про те, що до неї було додано документи, які передбачені ч.4 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Оскільки заява не відповідала вимогам закону відповідачем було надано відповідь про те, що заяву необхідно написати у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, вирішуються питання, зокрема, про прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності порядку та умов приватизації об»єктів права комунальної власності.

Отже, прийняття рішення про включення до переліку об»єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, є виключною компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування який зобов»язаний прийняти рішення у відповідності до вимог закону, в тому числі і п.5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

У зв»язку із цим відсутні законні підстави для зобов»язання відповідача прийняти рішення про включення до переліку об»єктів комунальної власності Іванівської територіальної громади, що підлягають приватизації, будівлю, яка була орендована позивачем. Суд лише вправі зобов»язати відповідну раду розглянути звернення про приватизацію та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до приписів ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої п»ятої статті 13 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що позивач не виконав зобов»язання по договору оренди щодо повернення орендованого майна після закінчення строку його дії, тривалий час використовує майно комунальної власності без укладення договору, не сплачує плату за користування майном, використовує його для проживання а не для підприємницької діяльності, не утримує майно та прилеглу територію у належному стані, що є зловживанням правом яким порушуються права відповідача, який є представницьким органом територіальної громади, суд вважає необхідним відмовити у захисті цивільного права та інтересу позивача в іншій частині позовних вимог відповідно до приписів частин 2, 3 ст.13, ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про що є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідне письмове клопотання позивачем подано 04.08.11.

Враховуючи те, що позивач зловживає своїми правами, порушує право власності (володіння, користування та розпорядження) відповідача на майно, яке перебувало у оренді, суд не знаходить підстав для застосування приписів п.2 ч.1 ст.83 ГПК України.

Питання про відшкодування поліпшень орендованого майна, розмір яких визначено аудиторським висновком №70 від 27.05.08, позивач не позбавлений права вирішити у відповідності з ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та коммунального майна».

На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 47, 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Визнати недійсним рішення Іванівської сільської ради Чернігівського району і області від 10.07.08 «Про скасування рішення сільської ради від 08.06.07 «Про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_2».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Іванівської сільської ради, с. Іванівна Чернігівського району та області, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 04412751, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Количівка Чернігівського району і області, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету м. Чернігова фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, с. Количівка Чернігівського району і області, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 20 грн. зайво сплаченого державного мита за квитанцією №369/395 від 08.07.11 філії Чернігівського облуправління ВАТ «Ощадбанк», оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №15/88 господарського суду Чернігівської області.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 02.09.11.

Суддя Ю.В. Федоренко