Рішення № 18163792, 18.08.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2011 р.Справа № 16/5025/1127/11 За позовом Українського товариства з обмеженою відповідальністю „Мітра”, м. Нетішин

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин

про стягнення 13164,81 грн., з яких 10214,09 грн. основного боргу, 2254,76 грн. інфляційні втрати та 695,96 грн. 3% річних

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.08.2011р.,

від відповідача: не зявився

В засіданні суду 18.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 13164,81 грн., з яких 10214,09 грн. основного боргу, 2254,76 грн. інфляційні втрати та 695,96 грн. 3% річних згідно укладених договорів купівлі-продажу. Позивач також просить суд відшкодувати останньому судові витрати по справі та 441,98 грн. збитків, понесених позивачем у звязку із відновленням порушеного права.

В додатковому поясненні позивач посилається на те, що згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

03, 13 та 16.03.2009 р. Українським товариством з обмеженою відповідальністю „Мітра” надано для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товар, тобто відповідач замовив товар, а УТОВ „Мітра” його передала, що підтверджується копіями накладних № 10 від 16.03.2009р., № 5 від 03.03.2009р., № 09 від 13.03.2009р.. отже, зі слів позивача, між ним та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як стверджує позивач, ним було виконано усі зобовязання перед відповідачем, про що свідчать довіреності № 4 від 03.03.2009р., копії податкових накладних від 13.03.2009р., від 16.03.2009р., від 03.03.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі слів позивача, відповідач виконав свої зобов'язання частково, а саме: у квітні - 2009 року було сплачено 2114,00 грн., 7450,00 грн., у жовтні 2009 року - 4560,00 грн., у листопаді 2009 року - 9608,75 грн. на загальну суму 23 732,75 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 16 березня 2009 року та від 01 листопада 2010 року, видатковою накладною № 14-МОВ від 08.04.2009р.,

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відтак, заборгованість відповідача за договорами становить 10 214,09 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем були прострочені строки оплати товару у сумі 10 214,09 грн. на 829 днів, тому 3% річних за цей період становлять: (10 214,09 грн.*3%):100%:365 дн.*829 дн. = 695,96 грн., де 10 214,09 грн. - сума заборгованості, 829 дн. - кількість прострочених днів. Три відсотки річних за користування чужими коштами становлять 695,96 грн.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового визначається шляхом множення місячних індексів за період квітня 2009р. по травень 2011 включно становить 2 254,76 грн.

Таким чином, сума боргу із врахуванням, інфляції, трьох відсотків річних за користування чужими коштами становить 13 164,81 грн. (10 214,09 грн. +2 254,76 грн. (інфляційні втрати) + 695,96 грн. (три відсотки річних за користування чужими коштами).

Відповідно до ст.49 ГК України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе .майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач повідомив, що в листопаді 2010 року УТОВ „Мітра” звернулась до господарського суду Хмельницької області із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 10 214,09 грн. основного боргу, 3436,12 грн. пені, 1474,00 грн. інфляційних та 521,34 грн. 3% річних. Господарським судом Хмельницької області за позовом УТОВ „Мітра” було порушено провадження по справі № 2/2098-10, що підтверджується копією ухвали про відкриття провадження. Відповідач неодноразово не з'являвся у судове засідання, у зв'язку із чим Господарський суд Хмельницької області відкладав розгляд справи, що підтверджується відповідними ухвалами.

Під час судового розгляду справи відповідач повідомив позивача, що погасить усю суму заборгованості найближчим часом, спір між сторонами наближався до вирішення, і у зв'язку із цим УТОВ „Мітра” звернулась до Господарського суду Хмельницької області із заявою про залишення її позову без розгляду, на підставі якої була постановлена відповідна ухвала.

Однак, з моменту залишення УТОВ „Мітра” свого позову без розгляду і по даний час сума заборгованості відповідачем не була повернута і останній усіляко ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

Як стверджує позивач, УТОВ „Мітра” понесла значні витрати, пов'язаними із відновленням свого порушеного права, а саме - по оплаті бензину на поїздки на судові засідання господарського суду Хмельницької області, що підтверджується квитанціями про оплату, дорожніми листами та посвідченнями про відрядження. Сума завданих збитків для УТОВ „Мітра”, які воно понесло у зв'язку із відновленням свого порушеного права становить 441,98 грн., які підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_1, де 441,98 грн. - витрати на бензин.

Посилаючись на викладені у письмових поясненнях доводи, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представник в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Про слухання справи відповідач повідомлявся із направленням ухвал від 20.06.2011р., від 01.08.2011р., від 10.08.2011р. згідно реєстрів відправки кореспонденції господарського суду області від 21.06.2011р. №01-8360, від 02.08.2011р. №01-10729, від 11.08.2011р. №01-11188. Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного його повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

ОСОБА_1, м. Нетішин як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.08.2011р.

Українське товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Мітра”, м. Нетішин згідно довідки головного управління статистики в Хмельницькій області від 16.06.2006р. №102 зареєстроване як юридична особа.

30.01.2009р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобовязується передати товар у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти та оплатити його на умовах даного договору в кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікаціях та накладних (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.3.1 договору передбачено, що ціна на товар та його кількість визначається в наданих накладних, які отримує покупець в момент отримання товару. Накладні є невід`ємною частиною даного договору.

Вказаним договором передбачено, що покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків на підставі накладних. Порядок розрахунків: повний (остаточний) розрахунок проводиться протягом 3 днів з моменту прийняття товару по накладній. (п.п.3.4, 3.5 договору).

Позивач на виконання зобовязань передав відповідачу товар на суму 43702,56 грн. згідно накладних №5 від 03.03.3009р. на суму 16 020,00 грн., №№9 від 13.03.2009р. на суму 23 837,76 грн., №10 від 16.03.2011р. на суму 3 844,80 грн. по довіреності №4 від 03.03.2009р. із відмітками про отримання товару (пісок) відповідачем.

Відповідач провів розрахунки із позивачем частково, а саме в квітні 2009р. 2 114,00 грн., 7 450,00 грн., в жовтні 2009р. 4 560,00 грн., в листопаді 2009р. 9 608,75 грн. на загальну суму 23732,75 грн., що підтверджується видатковою накладною №14-МОВ від 08.04.2009р. на суму 2 114,00 грн., актами приймання-передачі виконаних робіт №15-МОВ від 08.04.2009р. на суму 7 450,00 грн., №69-МОВ від 08.10.2009р. на суму 4 560,00 грн., актами здачі-приймання векселів №10-МОВ від 30.10.2009р. на суму 9 608,75 грн.

На дату подання позову заборгованість становить 10214,09 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків від 16.03.2009р., від 01.11.2010р.

Оскільки відповідач зобовязання по договору не виконав, борг в сумі 10214,09 грн. не сплатив, позивач звернувся із позовом, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 13164,81 грн., з яких 10214,09 грн. основного боргу, 2254,76 грн. інфляційні втрати та 695,96 грн. 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору купівлі-продажу та накладних провів поставку товару на суму 43702,56 грн., що підтверджено наявними у справі доказами, натомість відповідач зобовязання по оплаті в повному обсязі не виконав. На дату подання позову основний борг становить 10214,09 грн., що підтверджено наявними у справі доказами.

Позивачем, крім основного боргу, заявлено до стягнення також інфляційні витрати в розмірі 2254,76 грн. за період з квітня 2009 р. по травень 2011р., а також 3% річних в сумі 695,96 грн. за 829 днів прострочення.

При цьому, судом перевірено правомірність та підстави нарахування сум інфляційних та річних, відтак зважається на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наявних у справі доказів слідує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30.01.2009р. сторони обумовили порядок розрахунків, а саме: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків на підставі накладних. Повний (остаточний) розрахунок проводиться протягом 3 днів з моменту прийняття товару по накладній.

Натомість, для визначення терміну прострочення сплати по кожній накладній позивачем не подано належного розрахунку термінів прострочення, а також рахунків, на підставі яких проводилась виписка накладних по передачі товару.

Судом також приймається до уваги, що відповідач частково проводив розрахунки із позивачем шляхом поставки товарів, наданням послуг та передачею векселів, що підтверджено наявними у справі доказами. Натомість, суд позбавлений можливості самостійно провести нарахування інфляційних та річних за позивача зважаючи на те, що за період з січня по листопад 2009 року відповідач частково розраховувався за товар послугами, векселями тощо.

Оскільки при нарахуванні позивачем сум 3% річних та інфляційних витрат такі взаємні розрахунки між сторонами не були враховані, суд не вбачає правових підстав у стягненні сум інфляційних та річних за недоведеністю підстав їх стягнення з боку позивача в порядку ст.33, 34 ГПК України. При цьому позивачем не виконано вимогу суду (ухвала суду від 10.08.2011 р.) щодо надання доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату боргу.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 10214,09 грн., в решті позовних вимог про стягнення з відповідача 2254,76 грн. інфляційних втрат та 695,96 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, які він поніс у звязку із відновленням свого порушеного права в сумі 441,98 грн. згідно поданих в матеріали справи подорожніх листів, квитанції на оплату та посвідчення про відрядження до суду. При цьому, такі витрати були зроблені позивачем, коли він приймав участь в засіданнях по іншій справі №8/2098-10, за результатами якої позов було залишено без розгляду (п.5 ст. 81 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.44 ГПК України передбачено склад витрат, які підлягають відшкодуванню, тобто такі витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що витрати в сумі 441,98 грн. понесенні позивачем по іншій справі, суд в порядку ст. 44 ГПК україни не вбачає правових підстав у їх відшкодуванні за рахунок відповідача.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

в и р і ш и в:

Позов Українського товариства з обмеженою відповідальністю „Мітра”, м. Нетішин до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин про стягнення 13164,81 грн., з яких 10214,09 грн. основного боргу, 2254,76 грн. інфляційні втрати та 695,96 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Українського товариства з обмеженою відповідальністю „Мітра”, м. Нетішин, вул. Ринкова,5 (код ЗКПО 21311617) 10214,09 грн. (десять тисяч двісті чотирнадцять гривень 09 коп.) основного боргу, 102,14 грн. (сто дві гривні 14 коп.) витрат по оплаті державного мита, 183,10 грн. (сто вісімдесят три гривні 10 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 2254,76 грн. інфляційні втрат та 695,96 грн. 3% річних відмовити.

Суддя Магера В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011р.

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам