Рішення № 18163739, 30.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2011 р.Справа № 17/54/5022-917/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства "НВО", м. Тернопіль

про стягнення 4038,83 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1., уповноважена, довіреність №457 від 16.06.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність без номеру від 05.08.2010р.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль, звернувся 01.07.2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "НВО", м. Тернопіль, про стягнення 3132,13 грн. заборгованості, посилаючись на умови договору купівлі-продажу №149/08 від 21.01.2007р., з яких 2169,85 грн. основного боргу, 786,79 грн. інфляційних нарахувань та 175,49 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу №149/08 від 21.01.2008р.; копіями накладних та податкових накладних №2852 від 26.02.2008р., №4121 від 21.03.2008р., №15750 від 29.09.2008р., №16098 від 03.10.2008р.; копією претензії №397 від 16.03.2011р.; розрахунками суми позову; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.08.2011р. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.08.2011р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи.

В ході розгляду спору позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 25.08.2011р., згідно якої позивач просить стягнути 2169,85 грн. основного боргу, 786,79 грн. інфляційних нарахувань та 175,49 грн. 3% річних та 906,70 грн. пені, нарахованої за період з 11.10.2008р. по 30.06.2011р. (984 дні) згідно п. 4.4.2. договору купівлі-продажу.

Судом дана заява прийнята до розгляду як така, що подана в межах прав сторони в господарському процесі, визначених ст. 22 ГПК України, не порушує права та інтереси іншої сторони, тому, розгляд справи здійснюється з урахуванням розміру збільшених позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав витребувані судом документи.

Відповідач в судових засіданнях та згідно заяви від 30.08.2011р. заперечив проти задоволення позову в заявленому розмірі; просив суд застосувати термін позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

21 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ", як Продавцем та Приватним підприємством "НВО", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №149/08 (далі Договір), згідно якого Продавець зобовязався передавати у власність, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого визначена в накладних, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості з часу його прийняття від Продавця, що засвідчується підписом на накладній.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору Товариством згідно накладних №2852 від 26.02.2008р. (на суму 1065,04 грн.), №4121 від 21.03.2008р. (на суму 1112,80 грн.), №15750 від 29.09.2008р. (на суму 314,96 грн.), №16098 від 03.10.2008р. (на суму 469,86 грн.) передано, а відповідачем отримано зазначений в накладних товар на загальну суму 2962,66 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами відповідальної особи на накладних, податковими накладними №2852 від 26.02.2008р., №4121 від 21.03.2008р., №15750 від 29.09.2008р., №16098 від 03.10.2008р. та визнається відповідачем згідно наданих суду пояснень судових засіданнях.

Також, умовами укладеного договору (розділ 4) сторони встановили порядок проведення розрахунків за отриманий товар. В силу положень п. 4.4.1. Договору оплата проводиться Покупцем до семи календарних днів після отримання товару шляхом перерахунку їх вартості на розрахунковий рахунок Продавця.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в установлені Договором строки вартість отриманого у власність товару не сплатив, внаслідок чого заборгував перед позивачем, станом на 01.07.2011р. (дата оформлення позовної заяви) 2169,85 грн. (з урахуванням заборгованості в сумі 2572,43 грн. станом на 01.01.2008р., згідно накладних №11552 від 29.08.2007р., №15186 від 07.11.2007р. та №16221 від 28.11.2007р., поставки товару на підставі накладних №4887 від 07.04.2008р., №2166 від 12.02.2008р., №3848 від 17.03.2008р. та беручи до уваги часткову сплату боргу в сумі 4281,18 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача від 07.03.2008р., 06.06.2008р., 08.08.2008р., 06.11.2008р., 08.05.2008р. та повернення тари на суму 300,00 грн.).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобовязується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязань щодо оплати купленого ним товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає, навпаки, борг відповідачем визнається, що підтверджується згідно заяви підприємства від 30.08.2011р.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, приписами ст.ст. 256, 257 ЦК України встановлено трирічний строк позовної давності, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідач у поданій заяві від 30.08.2011р. просить суд застосувати строк позовної давності. Позивач не заявив мотивованого клопотання про відновлення пропущеного Товариством строку.

Умовами Договору встановлено семиденний строк оплати Покупцем за отриманий товар з моменту його отримання, отже, беручи до уваги, що позовна давність по вимогах про стягнення заборгованості за отриманий згідно накладних №2852 від 26.02.2008р., №4121 від 21.03.2008р. товар закінчилася 05.03.2011р. та 28.03.2008р. відповідно, відтак, позовні вимоги в цій частині відхиляються судом за пропуском строку позовної давності.

Утім, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем вартість отриманого згідно накладних №15750 від 29.09.2008р., №16098 від 03.10.2008р. товару на суму 784,82 грн. не сплачена, що на думку суду є порушенням ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль, в цій частині підлягають до задоволення як правомірні та обґрунтовані документально.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 175,49 грн. (за період з 11.10.2008р. по 30.06.2011р.) та 786,79 грн. інфляційних нарахувань (за період з жовтня 2008р. по червень 2011р.), суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок вважає обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, вимоги про стягнення 63,47 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.10.2008р. по 30.06.2011р. з суми боргу 784,82 грн. та 288,81 грн. інфляційних нарахувань (за період з жовтня 2008р. по червень 2011р.), виходячи з заборгованості в сумі 784,82 грн. (згідно накладних №15750 від 29.09.2008р., №16098 від 03.10.2008р.).

Належне виконання грошових зобовязань покупцем забезпечено сторонами у п. 4.4.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за затримку оплати товарів за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.08.2011р. здійснено розрахунок розміру пені за період з 11.10.2008р. по 30.06.2011р. (984 дні) в сумі 906,70 грн.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на наведене, оцінюючи правомірність доводів позивача в частині нарахованої пені, та подані розрахунки розміру пені, суд дійшов висновку, що позивачем не враховано вимоги закону та нараховано пеню без дотримання норм ч. 6 ст. 232 ГК України, тому позов в цій частині, як необґрунтований та безпідставно заявлений до задоволення не підлягає.

У звязку з наведеним, позовні вимоги задовольняються частково, в розмірі 1137,10 грн., з яких: 784,82 грн. основного боргу, 63,47 грн. 3% річних та 288,81 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 30.08.2011р. у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 256-258, 261, 266, 267, 509, 525, 526, 530, 625, 627-629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 47, 22, 32, 34, 43-44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "НВО", м. Тернопіль, вул. Лесі Українки, 37/64, ідент. код 30165404, 784,82 грн. основного боргу, 63,47 грн. 3% річних, 288,81 грн. інфляційних нарахувань та 95,16 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 24А, ідент. код 30345109.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "05" вересня 2011 року, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7825

СуддяН.О. Андрусик